Розділ III. Засоби захисту металів від корозії Лабораторна робота № 6 захист металів від корозії за допомогою інгібіторів

Ціль роботи: експериментально оцінити захисну дію інгібіторів в різних середовищах.

6.1 Теоретична частина

Інгібітори – це такі речовини, введення невеликих кількостей яких у корозійне середовище, у пакувальні засоби і в тимчасові захисні покриття (змащення, лаки, фарби, полімери та інші неметалічні плівки) знижує швидкість корозії і зменшує її шкідливі наслідки. Захисна дія інгібіторів зв'язана зі змінами в стані поверхні металу і в кінетиці реакцій, що лежать в основі корозійних процесів.

Застосування інгібіторів є економічним, ефективним і універсальним методом захисту металів від корозії.

Швидкість корозії завдяки введенню інгібіторів може бути знижена практично в будь-яке бажане число раз, а ступінь захисту може бути доведена з їх допомогою майже до 100%. Ефективність інгібітора визначається як його природою, так і природою корозуючого металу. Крім того, ефективність інгібітора істотно залежить від умов корозії, тобто від складу і властивостей корозійного середовища і від його температури.

Класифікація, в якій за основу взяті особливості механізму дії інгібіторів, поділяє їх на дві групи: адсорбційні і що пасивують.

Адсорбційні інгібітори відносяться до класу поверхнево-активних (частіше органічних) речовин, здатних адсорбуватися на поверхні металу. В результаті адсорбції відбувається гальмування катодної (катодні інгібітори), анодної (анодні інгібітори) чи обох часток реакцій (катодно-анодні або змішані інгібітори), що лежать в основі корозійного процесу, а отже, і зменшення швидкості корозії в цілому.

Катодні інгібітори зменшують швидкість реакції внаслідок зниження ефективності катодного процесу, що може бути досягнуто двома шляхами:

1) при корозії з оксигенною деполяризацією - зменшенням вмісту оксигену в розведеному корозійному середовищі;

2) при корозії з гідрогенною деполяризацією - підвищенням температури реакції виділення гідрогену.

Інгібітори, що пасивують, сприяють зміщенню потенціалу металу в позитивну сторону, утворенню на поверхні металу захисної плівки і переведенню його в пасивний стан.

Кількісна характеристика ефективності інгібітору виражається або ступенем захисту

i – i^*

Z = -------- = 1 - 1/g (1)

i

або в % :

i – i^*

Z = -------- 100 % (2)

i

або коефіцієнтом гальмування :

g = i/i^* , (3)

де i, i^* - швидкість корозії при відсутності і в присутності інгібітору.

Корозійним руйнуванням вважають корозійні ділянки на поверхні металевих пластинок у вигляді окремих крапок, плям, ниток, виразок, а також змінення кольору пластинок.

Захисну здатність пластичних змащень оцінюють візуально. Змащення вважається витримавшим випробування, якщо на великих поверхнях пластинок на відстані не менше 3 мм від країв немає помітних неозброєним оком зміни фарбування, плям або крапок.

Захисну здатність олій і тонкоплівочних покриттів оцінюють по площі корозійного руйнування за визначений час випробувань, або за часом появи першої мінімальної корозійної ділянки (ГОСТ 9.054-75).

За мінімальний осередок приймають корозійне руйнування у вигляді:

- однієї корозійної крапки діаметром 2-3 мм;

- двох корозійних крапок діаметром менше 1мм, які видно неозброєним оком.

Запитання до самоконтролю:

1. Що розуміють під пасивним станом металів?

2. Назвіть фактори, що сприяють переходу металу в пасивний стан, і навпаки, що порушують пасивний стан.

3. Що таке перепасивація металів?

4. Дати визначення поняттю інгібітори. Опишіть механізм дії інгібіторів.

5. Інгібітори: класифікація по механізму дії.

6. Опишіть механізм дії інгібіторів : анодних , катодних, що екранують.

7. Чим визначається ефективність дії інгібіторів?

8. У чому різниця між адсорбційними інгібіторами і інгібіторами, що пасивують?