3.2. Класифікація та поведінка витрат

Головним об’єктом аналізу в процесі управління є витрати. Тому класифікація витрат важлива для розуміння того, як ними управляти. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні вирати для різних цілей.

1-й напрям. Оцінка запасів та визначення фінансового результату:

1.1 вичерпані та невичерпані;

1.2 витрати на продукцуію та витрати періоду;

1.3 прямі та непрямі;

1.4 основні та накладні.

2-й напрям. Прийняття рішень:

2.1 релевантні та нерелевантні;

2.2 постійні та змінні;

2.3 маржинальні та середні;

2.4 дійсні та альтернативні.

3-й напрям. Контроль виконання:

3.1 контрольовані та неконтрольовані.

Для визначення фінансових результатів підприємства слід розуміти різницю між вичерпанми та невичерпаними витратами.

Невичерпані (ще не спожиті) витрати – це витрати, які принесуть користь у майбутньому.

Собівартість реалізованих товарів – це вичерпані (спожиті) витрати.

Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (ще не спожиті) витрати - це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу в майбутніх періодах

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати – у звіті про фінансові результати.

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації (матеріали, зарплата, амортизація тощо).

Витрати періоду – це витрати, що не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, у якому вони були здійснені (управління, маркетинг тощо).

Прямі витрати – це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат (сировина, матеріали, енергоносії на виробництво продукції, заробітна плата тощо).

Непрямі витрати – це витрати, що не можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат.

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати).

Виробничі накладні витрати – це витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів. Такі витрати називають загальновиробничими (допоміжні матеріали, непряма зарплата, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата тощо).

Такі витрати згруповані у три статті: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Склад виробничих і невиробничих витрат визначає П(С)БО 16 «Витрати».

Релевантні витрати – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення (купити магазин чи взяти його в оренду), а нерелевантні витрати – це витрати, що не залежать від прийняття рішення (вартість торговельного обладнання і зарплата продавців).

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Дійсні витрати – це витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів.

Альтернативні витрати – це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

Наприклад, у разі подальшого зберігання застарілих запасів підприємство не лише втрачатиме кошти на їх зберігання, а й позбавляється можливості розмістити на складі потрібні матеріали.

Поведінка витрат – це характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

Діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат.

Розуміти взаємозв’язок між витратами та певними факторами важливо, оскільки це дає змогу передбачити майбутні релевантні потоки, що необхідно для прийняття управлінських рішень.

Для опису поведінки витрат використовують терміни: «змінні витрати» і «постійні витрати», а також «напівзмінні витрати» і «напівпостійні витрати». При цьому як основний фактор витрат розглядають обсяг виробництва або реалізації.

Змінні витрати - це витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (прямі матеріальні витрати, зарплата виробничих працівників, електроенергія, пальне для виробництва продукції тощо). Це означає, що збільшення кількості виробленої продукції у 10 разів призведе до збільшення загальних змінних виробничих витрат теж у 10 разів.

Якщо змінні витрати на одиницю продукції становлять 100 грн, то взаємозв’язок між обсягом виробництва та змінними витратиами матиме такий вигляд:

Кількість продукції	Змінні витрати на одиницю, грн	Загальні змінні витрати, грн
1	100	100(1×100)
10	100	1000(10×100)
20	100	2000(20×100)
30	100	3000(30×100)

Постійні витрати – це витрати, що залишаються незмінними у разі зміни обсягу виробництва продукції( прямолінійна амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу тощо).

Для ілюстрації поведінки постійних витрат наведемо такі дані:

Кількість продукції	Постійні витрати на одиницю, грн	Загальні постійні витрати, грн
1	1500 (1500:1)	1500
10	150 (1500:10)	1500
20	75 (1500:20)	1500
30	50 (1500:30)	1500

Наведені дані свідчать, що загальна сума постійних витрат не змінюється при зміні обсягу реалізації, але сума постійних витрат на одиницю продукції відповідно зменшується при збільшенні обсягу діяльності та збільшується при його зменшенні.

Графічне представлення витрат подано на рис. 3.3.

Рівень витрат

Загальні витрати

Змінні витрати

Постійні витрати

Обсяг виробництва

Рис. 3.3. Графічне представлення витрат