Тема 2. Корисність економічного блага. Економічний вибір

1. Основи теорії поведінки споживача.

2. Поняття корисності. Сукупна та гранична корисність. Функція корисності. Закон спадної граничної корисності економічного блага.

3. Побудова кривих байдужості та їх властивості.

4. Бюджетне обмеження споживача.

5. Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна та гранична інтерпретація.

6. Реакція споживача на зміну доходу

1. Реакція споживача на зміну цін товарів

7. Ефекти заміщення та ефект доходу

1. Основи теорії поведінки споживача

Мета споживчого вибору - максимізація задоволення потреб споживача, але ресурси споживача, як і будь-якого іншого суб’єкта, обмежені відносно його бажань. Поведінка споживача – це процес формування попиту споживачів відповідно до його уподобань та цін на різноманітні товари та послуги.

Уподобання - це система цінностей людини щодо благ, інших людей, оточення.

Вибір – це прийняття рішень на основі уподобань та наявних ресурсів.

Фактори, що визначають поведінку споживача:

• уподобання;

• доход (бюджет);

• ціни на товари.

Споживча рівновага – це ситуація, в якій споживач не може збільшити загальну корисність, що отримує за даного бюджету, використовуючи менше грошей на купівлю одного блага й більше – на купівлю іншого.

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи:

• визначення індивідуальних смаків та уподобань;

• визначення його можливостей виходячи з його доходу та ринкових цін на блага;

• суміщення бажань споживача з його можливостями, тобто визначення імовірного вибору , що максимізує добробут споживача.

Для моделювання першого етапу теорії вводиться поняття корисності як суб’єктивної цінності певного товару для споживача у певний момент часу. Відомі два підходи до вимірювання корисності – кількісний та порядковий.

Кількісний (кардиналістський) підхід до корисності передбачає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визначається функціонально. Функція корисності показує залежність від загальної кількості споживаних благ:

U = ƒ (X,Y),

де U – рівень корисності; X,Y – кількості спожитих благ.

Порядковий (ординалістський) підхід до корисності передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності. Тобто споживач упорядковує різні набори благ відповідно до власних смаків. В основу ординалістського підходу лежать такі умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам.

Аксіоми системи уподобань:

• Аксіома порівнянності: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший або вказати на їх еквівалентність з її погляду;

• Аксіома транзитивності: якщо набір благ Х є привабливішим, ніж набір Y, який у свою чергу, за ступенем привабливості переважає набір Z, то набір Х буде привабливішим порівняно з набором Z;

• Аксіома монотонності: збільшення блага з додатною корисністю в наборі благ робить цей набір привабливішим, а збільшення антиблага – менш привабливим.

Система переваг споживача включає:

1) Здібність до ранжування альтернатив.

* Це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.

* Якщо є дві альтернативи, споживач може або віддати перевагу одній з них, або не розрізняти їх між собою.

2) Транзитивність потреб споживача.

* Це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв'язок між різними ступенями задоволення потреб.

* Якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, це означає, що набір А має перевагу перед набором С.

* Транзитивність означає узгодженість у відданні переваги.

3) Ненасичуваність, тобто більша кількість товару має перевагу над меншою.

* Споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні.

* Потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими.

4) Субституціональність, тобто споживач згоден відмовитись від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замінити більшою кількістю блага-субститута.

5) Спадна гранична корисність. Гранична корисність будь-якого блага зменшується зі збільшенням загальної кількості , яку споживач має.

За ординалістською теорією поведінка споживача визначається за допомогою кривої байдужості.