3. Система органів державної влади в Україні. Взаємодія центральних та регіональних органів влади. Менеджмент органу держаної влади.

План.

1. Конституційні основи функціонування органів державної влади в Україні.

2. Роль органів державної влади в управлінні та розподіл влади в Україні.

3. Центральні органи виконавчої влади у системі державного управління.

4. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

5. Регіональні та місцеві органи державного управління в Україні

6. Відносини центральних та регіональних органів державної влади.

7. Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об'єднаннями

громадян.

8. Розвиток системи державного та регіонального управління в Україні.

9. Проблеми взаємовідносин гілок державної влади у сфері управління.

10. Зміст та основні напрями адміністративної та адміністративно-територіальної реформи

в Україні.

11. Проблеми сучасного розвитку системи державного та регіонального управління

12. Орган влади як об'єкт управлінської організації, сутність і особливості менеджменту

органу державної влади.

13. Регламент діяльності органу влади.

14. Функції, принципи та види організації державної служби в Україні.

15. Проходження державної служби та управління державною службою.

16. Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні.

17. Ефективність державного управління.

18. Зміст та правові засади державного контролю у сфері виконавчої влади в Україні.

1.

Конституційні основи функціонування органів державної влади в Україні.

Джерелом влади в Україні є народ, який передає її відповідно до Конституції органам влади, що формуються волею народу через процедуру виборів. Владні інституції одержують певні повноваження, визначені Основним Законом, відносно народу. Щоб не допустити надмірної концентрації влади в одному органі, що неминуче веде до встановлення тоталітарного режиму, владні повноваження повинні бути розподілені між різними органами.

Вперше принцип розподілу влади був запроваджений на практиці у 1787 році творцями конституції США, яка є чинною й сьогодні, Гамільтоном, Джейом, Медисоном у знаменитих "Federalist Paperes" - законодавчу, виконавчу і судову владу. Саме така форма закріплення ідей розподілу влад стала найпоширенішою в конституційній практиці країн світу.

На відміну від теорії розподілу влад демократичних країн, у тоталітарних суспільствах цей принцип ніколи не визнавався навіть концептуально. В.І.Ленін вказував, що радянська система не визнає буржуазного поділу влад і виходить з єдності законодавчої та виконавчої діяльності при верховенстві Рад (все вирішувало партійне керівництво)

За всю історію існування Радянського Союзу у ньому ніколи не було органу конституційної юрисдикції. Місцеві ради вважалися органами державної влади на місцях, тобто місцеве самоврядування як таке було відсутнім. Усе це свідчило про несприйняття розподілу або сегментації (розпорошення по горизонталі та вертикалі) публічної влади навіть у формально-правовому розумінні.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Значення сегментації публічної влади для українського суспільства виражається в таких її завданнях:

1. Необхідність створення механізму стримувань і противаг для недопущення узурпації влади чи зловживання нею.

2. Утворення механізму співробітництва і взаємодії вищих органів влади на основі принципів їх взаємозв'язку та спеціалізації.

3. Обмеження (лімітування) державної влади як такої для становлення інститутів громадянського суспільства.

4. Відокремлення місцевого самоврядування від системи державних органів, сприяння його становленню та розвитку.

Розподіл влади - це не тільки юридичний і організаційний, а й соціально-політичний принцип, який дає змогу гармонійно поєднати такі аспекти соціального життя, як влада і свобода, закон і право, держава і суспільство під кутом зору самоцінності людини та забезпечити і гарантувати належність влади народу. Оцінюючи двохсотлітню дію системи поділу влади, американські автори констатували: "Незважаючи на те, що ця система стала причиною певної неефективності центрального уряду, вона була колосально успішною у досягненні цілі, поставленої творцями конституції, - уникнення тиранії.