ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Індивідуальна робота

ТЕМА: «Екологічні проблеми великих міст»

Виконала: студентка І курсу

Біологічний факультет

групи 4165-1,2

ПІП

2015р.

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень

ГДК – гранично допустима концентрація.

ООН – Організація об’єднаних націй.

ББЕР – екологічна програма. РНБОУ – рада національної безпеки оборони України.

ВСТУП

Для багатьох організмів вода – це середовище їхнього життя. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад плазми крові людини: містить ті самі хімічні елементи й приблизно в тих самих пропорціях. Це один із доказів того, що предки людини, як і решти ссавців, колись жили в морі.

Відомо, що Чорне море мало безліч попередніх назв, з якими воно асоціювалося для тутешніх народів. Аксикським (Негостинним) його називали древні греки, які попадали в немилість морської стихії та мали чималі проблеми з навігацією. Іноді ті ж греки називали його Скіфським, на ім'я своїх скіфів — основних ворогів, що мешкали на північній частині морського узбережжя. Пізніше його було перейменовано на Евксинське (Гостинне), коли під час чергового морського походу на Тавріду греки зіткнулися з неймовірним штормом та величезними стихійними хвилями. В надії на порятунок греки змушені були повернути додому, але не всі врятувалися, і рідних земель Еллади дісталися лише невелика купка воїнів. Налякані та вдячні греки переглянули погляди щодо народу Тавріди та свого життя, і назвали море Евксинським (Гостинним).

Об’єктом дослідження є Чорне море, його стан.

Предметом дослідження є система заходів які становитимуть покращення водного середовища в Чорному морі та світі.

Мета роботи – визначити чинники які впливають на забруднення моря, та шляхи їхньої ліквідації.

Наразі Чорне море дуже забруднене, що спричиняє зменшення кількості туристів та погіршення екологічного стану навколишнього середовища. Для збереження нормального стану потрібно буде ввести низку заходів які зможуть запобігти повному знищенню моря.

Щорічно річки приносять у Чорне морс близько 310 км3 прісної води, причому понад 130 км3 річного стоку припадає на Дунай, що більше, ніж річні атмосферні опади. Верхньою течією з Азовського моря у Чорне надходять опріснені води, а глибинною течією через Босфор вливаються солоні води з Мармурового моря. Щорічно Чорне море віддає у вигляді випаровування в атмосферу 360 км3 води, решта виноситься поверхневим стоком у Мармурове та нижньою течією – в Азовське моря.

Основними забруднювачами Чорною моря є господарські об’єкти, розміщені на його узбережжі та вздовж річок Дунаю, Дністра, Дніпра. Значну частку забруднення становлять відходи, що нагромаджуються при розвідці та освоєнні морського дна. Каламутна вода моря із збільшеним вмістом відмерлої органіки забруднена також бактеріями і нафтопродуктами.

Специфічною особливістю екологічної ситуації у Чорному морі є підняття отруйного сірководню середовища. Вже зараз в окремих місцях це призводить до заморів (масової загибелі риб та інших мешканців вод). Зокрема, значно скоротилася у морі чисельність риб-хижаків і дельфінів.

Розділ 1. Проблеми забруднення чорного моря та світового океану

1.1 Проблема забруднення світового океану

Океан - неперервна водна оболонка планети, яка оточує всі материки. Водна поверхня Океану займає 70,8% поверхні планети, або 361,06 млн кв. км, об'єм 1370 млн куб. км. Форми життя в океані дуже різноманітні. Фауна нараховує 160 тис. видів тварин, а флора - близько 10 тис. рослин. Океан забезпечує людям 12-15% харчових білків і 3-4% жирів тваринного походження. В ньому зосереджені величезні запаси корисних копалин, які у верх­ньому шарі літосфери майже вичерпані. В одному куб. км океанічної води міститься не менше 35 млн т розчинених солей, а їхні загальні запаси склада­ють 48 квадрильйонів тонн [1, стор. 25].

Якби їх виділити, то можна було б покрити всю поверхню планети шаром товщиною 90 м. У кожному кубічному кілометрі океанської води (приблизно 1 млрд т) міститься 20,6 млн т хлориду натрію, 900 тис. т магнію, 600тис. т сірки, 3 тис. т бору, 400 т алюмінію, по 7 т марган­цю і міді, 1 т урану, 400 кг молібдену, 200 кг срібла, 4,4 кг золота. Вже зараз існують і працюють технології одержання корисних елементів із океанської води. Вони екологічно набагато безпечніші, ніж традиційні - металургійні. При вже значному вичерпанні поверхневих наземних корисних копалин їх запаси у Світовому океані майже не використовують. Це насамперед кон­креції (від лат. - зрощення, згущення) - мінеральні осадкові об'єкти округ­лої форми, що містять залізо, марганець, нікель, мідь, кобальт. їх загальна маса складає 5-7 млрд т.

Гідросфера, або водяна оболонка Землі, - це її моря й океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера й підземні води. Космонавти кажуть, що коли дивитися на землю з висоти космічної орбіти, то око розрізняє переважно два кольори: білий колір хмар і крижаних полярних шапок і блакитний колір Світового океану, що вкриває 71 % поверхні нашої планети; морська вода – найпоширеніша на Землі речовина [2, стор. 103-104].

Вода виконує дуже важливі екологічні функції:

• вода – це головна складова частина всіх живих організмів;

• за участю води здійснюється численні процеси в екосистемах(наприклад, обмін речовин, тепла);

• вода – один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс ,що споживається людством [3, стор. 112].

Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів, в перенесенні хімічних речовин, у тому числі й забруднювачів довкілля.

Якщо виміряти весь земний запас води, то ми одержимо цифру в 1390 мільйонів кубічних кілометрів, більша частина якого доводиться на океани й моря - 96,4%. Близько 1,86% води (у гірських льодовиках 0,2%) містять постійні сніги й льодовики на суші. Близько 1,7% від усього обсягу гідросфери становлять підземні води, вода суши становить близько 0,02% – це ріки, болота, озера й штучні водойми. Невелика кількість води мають живі організми, що проживають в атмосфері й біосфері. 2,64% становить прісна вода. Наша планета в природних умовах має воду в трьох агрегатних станах: рідкому - вода; твердому - лід; газоподібному - водяник пар.

Це відрізняє воду від інших речовин, які існують на Землі тільки у двох видах: твердому (метали, мінерали) і газоподібному (вуглекислий газ, азот, кисень).

Таким чином, вода постійно рухається, здійснюючи малий та великий кругообіг. У першому випадку вона переміщується за схемою: Океан – атмосфера – Океан. У другому: Океан – атмосфера – суходіл – Океан [4, стор. 201].