- •1. Поняття про гуморальну регуляцію.
- •2. Відмінності гуморальної регуляції від нервової.
- •3. Поняття про залози внутрішньої секреції (звс).
- •4. Які органи відносяться до звс.
- •Щитоподібна залоза
- •5. Поняття про гормони.
- •6. Відмінності гормонів від інших біологічно активних речовин.
- •7. Хімічна природа гормонів.
- •10. Контур рефлекторної регуляції функцій з наявністю гуморальної ланки
- •11 Гіпоталамо-гіпофізарна функціональна система.
- •12. Гормони аденогіпофіза та їх фізіологічна роль.
- •13. Гіпоталамічно-гіпофізарна система регуляції росту і розвитку організму.
- •Гормон росту, чи соматотропний - стг.
- •14.Гормони щитоподібної залози, їх синтез, секреція і транспорт кров’ю.
- •15. Значення гормонів щитоподібної залози в регуляції основних функцій організму.
- •16. Регуляція функції щитоподібної залози.
- •17. Йод, значення для синтезу тиреоїдних гормонів, наслідки дефіциту в деяких географічних регіонах.
- •18.Клінічні прояви порушень процесів фізичного і психічного розвитку та лінійного росту тіла.
12. Гормони аденогіпофіза та їх фізіологічна роль.
Провідну роль у регуляції процесів фізичного розвитку і лінійного росту тіла відіграють гормони аденогіпофіза. Вони походять з сімейства соматотропіну й включають СТГ і пролактин, які складаються з одного неглікозованого ланцюга й характеризуються значною подібністю первинної структури.
Пролактин (пролактотропін, лютеотропнийгормон (ЛТГ)) синтезується в лактотропних клітинах і впливає на орган-мішень - молочні залози, стимулюючи їх ріст і лактацію (молоковіддачу) після пологів.
СТГ синтезується соматотропними клітинами, на їх долю припадає 50% усіх клітин аденогіпофіза. Фізіологічні ефекти СТГ прийнято розділяти на прямі та непрямі. Прямі ефекти СТГ - це стимуляція синтезу й секреції інсуліноподібних факторів росту (ІФР) у печінці та інших органах і тканинах, ліполізу в жировій тканині, синтезу білка, глюкагону острівцями Лангерганса підшлункової залози й продукції глюкози в печінці. Непрямі ефекти СТГ- це ріст-стимулювальні й анаболічні впливи. Ці впливи опосередкуються соматомединами А, С (інсуліноподібними факторами росту - ІФР-І і ІФР-ІІ). Основним джерелом ІФР-І і ІФР-ІІ є печінка. Назва факторів обумовлена їх структурою, яка нагадує структуру молекули проінсуліну.
У дітей та підлітків СТГ стимулює поздовжний ріст кісток (переважно довгих трубчастих кісток і менше губчастих). Така його дія здійснюється через посиленякісткоутворення й меншою мірою – остеорезорбції. Щодо впливу СТГ на епіфізарну тканину, то вважається, що він первинно стимулює диференцировкупрехондроцитів у зоні епіфізарного хряща, які після цього набувають здатності утворювати ІФР-1. Останній стимулює дозріваняхондроцитів. Окрім цього, соматомедини активують мітогенез і в інших тканинах (фібробласти, преадипоцити, преміоцити), синтез різних специфічних білків (колагену, хондроїтинсульфату та ін.), а також поглинання амінокислот, глюкози.
СТГ, окрім впливу на ріст кісток, займає помітне місце в регуляції метаболічних процесів. Він стимулює анаболічні процеси, секрецію глюкагону, синтез білка й затримку азоту в організмі, посилює ліполітичні процеси, навіть при обмеженій енергетичній цінності іжі. Його вплив на вуглеводний обмін має складний характер, який проявляється глюконеогенезом та підвищенням активності ферментів, які руйнують інсулін, водночас зменшує кількість інсулінових рецепторів. СТГ впливає на водно-сольовий обмін, що проявляється антидіуретичним ефектом зі збільшенням об’єму позаклітинної рідини та підвищенням рівнів реніну й альдостерону в плазмі крові.
13. Гіпоталамічно-гіпофізарна система регуляції росту і розвитку організму.
Гормон росту, чи соматотропний - стг.
В нормі СТГ підвищує синтез білка в кістах, хрящах, м'язах і печінці; у статевонезрілих організмів він стимулює утворення хряща і тим самим активує ріст тіла в довжину, одночасно він стимулює в них ріст серця, легень, печінки, нирок, кишечника, підшлункової залози, наднирників; у дорослих він контролює ріст органів і тканин. Крім того, СТГ знижує ефекти інсуліну.
Регуляція продукції СТГ здійснюється за рахунок двох гормонів гіпоталамуса - соматоліберина (активує її) і соматостатіна (гальмує продукцію). Соматоліберин переважно синтезується нейронами інтромедіального і аркуатногоядер гіпоталамуса; його продукція зростає під впливом таких факторів, як фізичне навантаження, стресові впливи, сон, а також при дії дофаміну, серотоніну і норадреналіну. Гальмування серкреціїсоматоліберина відбувається під впливом СТГ. Соматостатин продукується в тих же ядрах гіпоталамуса, в інших відділах ЦНС, а також клітинами травного тракту і дельта - клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози.
