Лабораторна робота №2

Тема: діагностика карбюраторів.

Мета роботи: розширення, поглиблення та закріплення теоретичних знань про основи діагностики карбюраторів.

Прилади і обладнання: двигун М-412, набір інструментів, лінійка (штангенциркуль), газоаналізатор багатокомпонентний “АВТОТЕСТ”.

Короткі теоретичні відомості

1. Загальні відомості.

Для роботи двигуна необхідно приготувати горючу суміш повітря й палива, яка повинна бути гомогенною, тобто добре перемішаною й мати певний склад, щоб забезпечити найбільш ефективне згоряння. Процес приготування горючої суміші називають карбюрацією. Довгий час, як основний пристрій для приготування суміші бензину й повітря й подачі її в циліндри двигуна використовувався агрегат, названий карбюратором.

Рис. 1. Будова найпростішого карбюратора:

1 — паливопровід; 2 — голчастий клапан; 3 — отвір у кришці поплавкової камери; 4 — розпилювач; 5 — повітряна заслінка; 6 — дифузор; 7 — дросельна заслінка; 8 — змішувальна камера; 9 — паливний жиклер; 10 — поплавок; 11 — поплавкова камера.

У найпростішому карбюраторі паливо перебуває в поплавковій камері, де підтримується постійний рівень палива. Поплавкова камера зв'язана каналом зі змішувальною камерою карбюратора. У змішувальній камері є дифузор — місцеве звуження камери. Дифузор дає можливість збільшити швидкість минаючого через змішувальну камеру повітря. У саму вузьку частину дифузора виведений розпилювач, з'єднаний каналом з поплавковою камерою. У нижній частині змішувальної камери є дросельна заслінка, яка повертається при натисканні водієм педалі «газу».

Коли двигун працює, через змішувач карбюратора проходить повітря. У дифузорі швидкість повітря збільшується, а перед розпилювачем утворюється розрідження, яке приводить до стікання палива в змішувальну камеру, де воно змішується з повітрям. Таким чином, карбюратор, що працює за принципом пульверизатора, створює паливно-повітряну горючу суміш. Натискаючи педаль «газу», водій повертає дросельну заслінку карбюратора, змінює кількість суміші, що надходить у циліндри двигуна, а отже, його потужність і оберти.

Через те що бензин і повітря мають різну щільність, при повороті дросельної заслінки змінюється не тільки кількість подаваної в камери згоряння горючої суміші, але й співвідношення між кількістю палива й повітря в ній. Для повного згоряння палива суміш повинна бути стехіометричною.

При пуску холодного двигуна необхідно збагачувати суміш, оскільки конденсація палива на холодних поверхнях камери згоряння погіршує пускові властивості двигуна. Деяке збагачення горючої суміші потрібно при роботі на холостому ходу, при необхідності одержання максимальної потужності, різких прискореннях автомобіля.

За принципом своєї роботи найпростіший карбюратор у міру відкриття дросельної заслінки постійно збагачує паливно-повітряну суміш, тому його неможливо використовувати для реальних двигунів автомобілів. Для автомобільних двигунів використовуються карбюратори, що мають кілька спеціальних систем і пристроїв: систему пуску (повітряна заслінка), систему холостого ходу, економайзер або эконостат, прискорювальний насос і ін. У міру підвищення вимог до економії палива й зниженню токсичності відпрацьованих газів карбюратори суттєво ускладнювалися, в останніх варіантах карбюраторів з'явилися навіть електронні пристрої.