Приклад

Rp.: Phenobarbitali 0,03

Sacchari 0,2

M.f.pulv.

D.t.d.№30

S.: по 1 порошку на ніч протягом одного місяця

Таксування рецепта:

- для визначення вартості індивідуальної ЛФ використовують прейскурант лікарських субстанцій, упаковки (посуду) і тарифи на індивідуальне виготовлення ЛЗ;

- визначають кількість кожного інгрідієнта шляхом множення прописаної кількості кожної речовини на число доз;

- оцінюють кожен інгрідієнт окремо;

- оцінюють упаковку;

- розраховують тарифи за виготовлення;

- знаходять загальну вартість ЛФ до і після округлення.

№	Назва інгредієнта (тарифу)	Кількість інгредієнта (доз, операцій)	Ціна одиниці виміру	Вартість інгредієнта (тарифу)
1	Фенобарбітал	0,03*30=0,9	1г/2,237	2,013
2	Цукор	0,2*30=6,0	10г/0,113	0,068
3	Пакет для порошків	1	0,05	0,05
4	Виготовлення двокомпонентного порошку №10	1	0,54	0,54
5	Дозування кожного наступного порошку після 10	20	0,05	1,00
6	Відповідальність за роботу з психотроп-ною речовиною	1	0,35	0,35
7	Вартість порошку до заокруглення			4,021
8	Вартість порошку після заокруглення			4,02

2,013 0,068 0,05 0,54 1,00 0,35 4,021 4,02

Rp.: Phenobarbitali 0,03 Sacchari 0,2 M. f. pulv. D.t.d. №30 S.: по 1 порошку на ніч протягом одного місяця

Рецептура є важливим показником роботи аптеки, що характеризує її як заклад системи охорони здоров’я. Рецептура розраховується як показник кількості лікарських засобів, відпущених аптекою за рецептами або вимогами (накладними) лікувально-профілактичних закладів за певний період часу.

Виробництво (виготовлення) лікарських засобів здійснюється в умовах аптеки за рецептами лікарів та на замовлення лікувально-профілактичних закладів за наявності ліцензії на виробництво лікарських засобів в умовах аптеки. Виготовлені в аптеках лікарські засоби не підлягають державній реєстрації, а їх продаж іншим суб’єктам господарювання, які здійснюють реалізацію (торгівлю) лікарських засобів (крім ЛПЗ) заборонено. Правильна організація обліку і звітності з рецептури має велике значення, оскільки за кількістю рецептів визначають обсяг роботи аптеки, встановлюють чисельність деяких штатних посад, витрати на допоміжні матеріали. За сумою реалізації екстемпоральних ЛЗ розраховують суми природної втрати лікарських речовин, визначають рівень лікарського обслуговування населення.

За способом приготування ліків рецептуру поділяють на екстемпоральну (індивідуальне виготовлення) та готові ЛЗ (промислового та внутрішньоаптечного виготовлення). Визначення та класифікацію рецептури наведено у розділі І. наказу МОЗ України № 626 від 15.12.2004 р. «Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки». Там же визначені основні терміни:

• виробництво лікарських засобів в умовах аптеки – діяльність, пов’язана із серійним випуском лікарських засобів у вигляді напівфабрикатів і внутрішньоаптечної заготовки, а також серійне виготовлення ЛЗ для лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ);

• виготовлення лікарських засобів – індивідуальне виготовлення лікарських засобів за рецептами лікарів та на замовлення (вимогу) ЛПЗ;

• внутрішньоаптечна заготовка – концентровані розчини та напівфабрикати, що використовуються в аптеці для виготовлення готових лікарських засобів.

Рецептура також може бути класифікована за іншими критеріями:

1. Залежно від статусу ЛПЗ, де були виписані рецепти, рецептуру поділяють:

- амбулаторна рецептура – визначає кількість відпущених лікарських засобів за певний період часу амбулаторним хворим за рецептами лікарів;

- стаціонарна рецептура – це рецепти, які надходять з ЛПЗ і призначені для одержання лікарських засобів з аптеки для потреб цих закладів (лікування хворих, які знаходяться на стаціонарному лікуванні у відділах лікарні, виконання лікувальних процедур тощо).

2. Залежно від форми оплати за надану лікарську допомогу:

- рецепти, за якими ЛЗ реалізуються за повну вартість (оплата здійснюється готівкою на момент купівлі товару);

- безкоштовний та пільговий відпуск (безготівковий розрахунок між аптекою та ЛПЗ або в разі пільгової рецептури – частково готівковий та безготівковий розрахунок)

3. У системі медичного страхування виділяють:

- страхову рецептуру, яка складається зі страхових рецептів, за якими відпущено ЛЗ застрахованим хворим і вартість яких буде оплачена зі спеціальних страхових фондів обов’язкового або добровільного медичного страхування. Страхова рецептура гарантує аптекам певний обсяг робіт і, як наслідок цього, отримання доходу, незважаючи на різні кон’юнктурні зміни на фармацевтичному ринку.

Аптеки, які мають ліцензію на право виготовлення ліків, ведуть облік прийнятих амбулаторних екстемпоральних рецептів у відповідних документах, а саме:

- у квитанції на замовлені ліки, які зброшуровані у квитанційній книжці, або

- у рецептурному журналі;

- Журналі обліку рецептури;

- у формі «Реєстрації роздрібних оборотів» як складовій таблиці «Звіту про фінансово-господарську діяльність аптеки».

Після таксування і визначення вартості індивідуальної лікарської форми рецепт реєструють у відповідній документації. При цьому використову­ють журнальний або квитанційний метод реєстрації рецептів.

Методика журнального методу реєстрації рецептів полягає у заповненні рецептурного журналу. В жур­налі записується дата, номер рецепта (він же номер запису), прізвище хворого, лікарська форма, вартість інгредієнтів і упаковки, вартість та­рифів, вартість води очищеної, загальна вартість індивідуальної лікарської форми. Коли в аптеці рецептурно-виробничий відділ об’єднаний з відділом готових лікарських форм, то у журналі додатково ведуть ще графи для готових ліків і внутрішньоаптечної заготівлі, які є самостійними і не зв’я­зані з попередніми графами.

У кінці зміни (робочого дня) підраховується і записується в журналі загальний обсяг роздрібної реалізації, кількість та вартість виготовле­них лікарських форм, кількість та вартість реалізованих готових ліків, кількість та вартість відпущених одиниць внутрішньоаптечної заготівлі, вартість тарифів і води очищеної. За результатами роботи за місяць вартість тарифів і води очищеної реєструється в довідці про дооцінку і уцінку. Після реєстрації рецепта в журналі провізор виписує квитанцію, за якою хворий може отримати виготовлену лікарську форму. У квитанції вказують номер, під яким зареєстрований рецепт в рецептурному жур­налі. Цей же номер проставляється на рецепті та етикетці при оформ­ленні лікарської форми індивідуальною виготовлення.

Методика квитанційного методу реєстрації рецептів полягає у заповненні квитанційної книги, яка виготовляється друкарським спо­собом. Квитанція на замовлені ліки розділена на три частини:

- перша частина – корінець, який є підставою для обліку лікарських форм, виготовлених індивідуально. На корінці вказують номер запису, прізвище та ініціали хворого, вид і вартість лікарської форми, при цьому з розбивкою на вартість медикаментів і упаковки, води і тарифів;

- друга частина є найбільш інформативною, оскільки призначається для хворого. Вона містить такі дані: номер рецепта, прізвище, ім’я та по-батькові хворого, вартість лікарського засобу, вид лікарської форми та час отримання виготовленого ЛЗ. Ця частина видається хворому на руки і служить квитанцією для одержання виготовленого препарату;

- третя частина, із зазначенням номера рецепта та часу виготовлення, призначена для підписів осіб, що виготовили, перевірили і відпустили, та прикладається до рецепта.

Номер аптеки, де замовлені ліки, вказується на кожній частині. Номер в квитанційній книжці (рецептурному журналі) є порядковим від початку місяця. В кінці зміни підраховується кількість і вартість прийнятих рецептів на ЛЗ індивідуального виготовлення і переносяться в Журнал обліку рецептури. Дані за день із Журналу обліку рецептури відображуються в реєстрації роздрібних обігів. Місячна сума вартості реалізованих тарифів і води очищеної відображується окремо у квитанції на замовлені ліки, так як відноситься до операцій, що збільшують суму товарних запасів і має бути оприбуткована в прибутковій частині товарного звіту.

Для реєстрації безоплатних і пільгових рецептів в аптеці використовують окремі ре­цептурні журнали. Якщо аптека обслуговує великий контингент хворих, які мають право на безоплатний та пільговий відпуск ліків в амбулатор­них умовах за рецептами лікарів, можливе ведення не одного, а декіль­кох журналів для окремих категорій хворих (наприклад, дітям до трьох років, хворим на цукровий діабет, дітям від трьох до шести років).

Рецептурні журнали для безоплатного та пільгового відпуску за структурою подібні до звичайних рецептурних журналів, проте для реє­страції пільгового відпуску вводиться окрема додаткова графа – зап­лачено хворими.

Щомісяця складається реєстр рецептів на безоплатний або пільго­вий відпуск медикаментів, при цьому за окремими категоріями хворих і в двох екземплярах. В реєстрі вказується назва підприємства-засновника, номер аптеки, її відділ, назва лікувально-профілактичного закладу, в якому виписані рецепти, категорія хворих, місяць, номер запису, номер рецепта і прізвище та ініціали хворого, вартість відпущених ліків, сума, яка заплачена хворим, сума, що підлягає поверненню. Окремо пропи­сом проставляється кількість рецептів у реєстрі, їх вартість, зокрема оплачену хворим і ту, що слід доплатити. Підписує реєстр завідувач аптеки та бухгалтер, а надалі головний лікар і бухгалтер ЛПЗ, підписи завіряються печатками. Паралельно з реєстром оформляється рахунок на оплату. Реєстр і рахунок подаються в місцеве відділення державного казначейства для оплати. Другий екземпляр залишається з рецептами в аптеці.

Для зберігання безоплатних і пільгових рецептів в аптеці оформляється зведений реєстр рецептів за відповідний звітний період відповідно до реєстру рецептів на безоплатний або пільго­вий відпуск ЛЗ.

Важливу роль в аптеках відіграє показник кількості амбулаторної та стаціонарної рецептури. Кількість екстемпоральних (індивідуального виготовлення) амбулаторних рецептів визначають шляхом підрахунку за квитанційною книжкою. Підсумкові дані щоденно реєструються в Журналі обліку рецептури.

Облік кількості і вартості амбулаторних рецептів (екстемпоральних і готових) ведеться у накопичувальному документі – реєстрації роздрібних обігів, де виводиться середня вартість одного рецепта за місяць. Це необхідно, оскільки середня вартість одного екстемпорального і одного готового ЛЗ по стаціонарному відпуску прирівнюється до середньої вартості одного екстемпорального і одного

готового ЛЗ по амбулаторному відпуску, тому що, реєструючи відпуск ліків ЛПЗ, у всіх документах відображають тільки суму.

На підставі даних про кількість амбулаторних екстемпоральних рецептів та їх загальну вартість за місяць визначають середню вартість одного амбулаторного екстемпорального рецепта (Vалз) за формулою:

Vалз = Та / Nа, де

Та – товарообіг по амбулаторній екстемпоральній рецептурі за місяць;

Nа – загальна кількість рецептів за місяць.

Кількість екстемпоральних стаціонарних лікарських засобів для лікувальних закладів (Nс) розраховують за формулою:

Nс = Тс / Vалз, де

Тс – товарообіг за стаціонарну екстемпоральну рецептуру, розрахований за місяць в реєстрі виписаних лікувальним закладом рахунків;

Ve – середня вартість одного амбулаторного екстемпорального рецепта.

Загальна кількість екстемпорально виготовлених аптекою ЛЗ складе суму амбулаторних екстемпоральних і стаціонарних екстемпоральних рецептів.

Кількість готових лікарських засобів за амбулаторною рецептурою визначається декількома способами.

Для невеликих аптек відпуск готових ЛЗ населенню за рецептами передбачено реєструвати в рецептурному журналі, де враховують кількість готових лікарських засобів і їх вартість. Маючи ці дані, можна визначити середню вартість одного готового лікарського засобу (Vглз) за формулою:

Vглз = Тглз / Nглз,

де Тглз – товарообіг за відпущеними готовими ЛЗ;

Nглз – кількість готових ЛЗ за амбулаторною рецептурою.

Величину Nглз можна знайти шляхом щоденного підрахунку касових чеків на готові лікарські засоби. В такому випадку в рецептурному журналі дані про кількість готових ЛЗ не фіксують, а заносять до відомості за день, де одночасно записують вартість готових лікарських засобів, відпущених протягом дня. У великих аптеках не проводять щоденний облік кількості готових ЛЗ, відпущених для амбулаторних хворих через трудомісткість процесу. Їх кількість визначають розрахунковим методом. Спочатку підраховують чеки на готові ЛЗ (по 5 днів в першому і останньому місяцях кварталу), потім знаходять середню вартість одного готового лікарського засобу (Vглз):

Vглз = Т₁₀ / N₁₀, де

Т₁₀ – загальна вартість готових лікарських засобів, зареєстрована на 10 днів;

N₁₀ – кількість амбулаторних рецептів на готові ЛЗ, зареєстрована за 10 днів.

Загальна кількість амбулаторних рецептів на готові лікарські засоби за квартал (Nа-кв) складе:

Nа-кв = Тглз / Vглз,

Підрахунок чеків за 10 днів реєструють у спеціальній довідці, причому за кожний день надають кількість чеків та їх суму. Довідку оформлює і підписує працівник, який проводив підрахунок чеків та завідувач аптеки.

Кількість готових лікарських засобів в стаціонарній рецептурі (відпущених за вимогами лікувальним закладам) за квартал (Nс-кв) визначають розрахунковим методом за формулою:

Nс-кв = Тглз / Vглз,

де Тглз – товарообіг за відпущеними ГЛЗ (із реєстру виписаних рахунків);

Vглз – середня вартість одного ЛЗ, відпущеного за амбулаторною рецептурою.

У цьому розрахунку середня вартість одного готового ЛЗ прирівняна до середньої вартості одного готового ЛЗ за стаціонарною рецептурою. Загальна кількість готових ЛЗ у всій рецептурі аптеки складе суму визначеної кількості готових лікарських форм в амбулаторній та стаціонарній рецептурі.

Після таксування і реєстрації рецепта фармацевтичний фахівець, перед тим як передати його в асистентську, повинен додати до рецепта необхідні етикетки.

Відповідно до наказу МОЗ України №626 від 15.12.2004 р. «Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки» усі ЛЗ, виготовлені в умовах аптеки, оформлюються етикетками визначеного зразка залежно від способу використання/застосування: "Внутрішнє", "Зовнішнє", "Для ін'єкцій", "Для інфузій" (для парентерального застосування) тощо та лікарської форми: "Очні краплі", "Вушні краплі", "Назальні краплі", "Порошки", "Мікстура" тощо.

Етикетки на білому фоні повинні мати такі сигнальні кольори:

- зелений - для лікарських засобів, призначених для внутрішнього вживання;

- оранжевий - для лікарських засобів, призначених для зовнішнього застосування;

- синій - для лікарських засобів парентерального застосування;

- рожевий - для очних лікарських засобів.

На всі етикетки друкарським способом повинні бути нанесені попереджувальні написи:

- для мікстур та суспензій - "Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці", "Перед уживанням збовтувати";

- для мазей, супозиторіїв, очних мазей і очних крапель - "Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці";

- для крапель для внутрішнього вживання - "Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці".

Усі етикетки обов'язково повинні містити попереджувальний напис "Берегти від дітей".

Для звернення особливої уваги на призначення ЛЗ або його специфічні властивості застосовують також додаткові попереджувальні написи "Дитячий" (на зеленому фоні білий шрифт), "Серцевий" (на оранжевому фоні білий шрифт), "Берегти від вогню" (на червоному фоні білий шрифт), "Поводитись обережно!" (на білому фоні червоний шрифт), "Зберігати в прохолодному місці" (на синьому фоні білий шрифт), "Зберігати в захищеному від світла місці" (на синьому фоні білий шрифт), "Перед уживанням збовтувати" (на білому фоні зелений шрифт).

На всіх видах внутрішньоаптечних заготовок та ЛЗ, до яких ставляться вимоги щодо стерильності, повинно додатково вказуватися "Стерильно" (на білому фоні синій шрифт) або "Приготовлено асептично" (на білому фоні синій шрифт) - для препаратів, які не підлягають стерилізації.

На ЛЗ, що містять отруйні речовини, а також при відпуску кислот концентрованих, розчинів пероксиду водню, фенолу в чистому вигляді або в розчинах з концентрацією понад 5%, повинна наклеюватися попереджувальна етикетка "Поводитись обережно!".

Контейнери, у яких відпускають отруйні лікарські засоби, оформляють попереджувальними написами "Отрута" (із зображенням перехрещених кісток і черепа), "Поводитись обережно!", а на етикетці повинні бути вказані назва розчину українською мовою та його концентрація.

Тексти етикеток повинні містити такі позначення й інформацію:

- емблема медицини чи емблема медицини та емблема (логотип) суб’єкта господарювання або емблема (логотип) суб'єкта господарювання;

- номер або назва аптеки, адреса, назва суб'єкта господарської діяльності;

- номер рецепта або замовлення ЛПЗ;

- прізвище, ініціали хворого або номер та назва лікарні, відділення;

- назва та/або склад ЛЗ. Склад ЛЗ повинен бути вказаний українською та латинською мовами; заповнюється від руки або наноситься штампом. При відсутності місця на етикетці дозволяється склад ЛЗ вказувати однією мовою;

- спосіб застосування (при позначенні способу застосування вказати дозу, частоту та час приймання до чи після їжі) чи введення (для ін'єкційних та внутрішньовенних інфузійних ЛЗ) тощо:

- приготував, перевірив, N аналізу;

- серія (для серійного виготовлення). Серія для продукції серійного виготовлення позначається цифрою, що відповідає порядковому номеру за журналом лабораторно-фасувальних робіт;

- дата приготування;

- термін придатності;

- ціна.

Наклеювання етикеток слід проводити негайно після наповнення контейнерів чи пакування виготовлених лікарських засобів, щоб запобігти змішуванню продуктів та помилковому маркуванню. Наклеювання етикеток на ЛЗ, що виготовляються серіями та підлягають перевірці за показником "Механічні включення (видимі частки)", проводиться після стерилізації та проведення цього виду контролю.

Використана література:

1. Нормативно-правові документи: http://zakon.rada.gov.ua, http://zakon.nau.ua

- наказ МОЗ України №395 від 31.12.1996р. «Про затвердження Методичних рекомендацій по визначенню вартості виготовлення і фасування лікарських засобів та виробів медичного призначення»;

- наказ МОЗ України №626 від 15.12.2004р. «Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки»;

- наказ МОЗ України №197 від 07.09.1993р. «Про затвердження Інструкції по приготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем».

2. Організація фармацевтичного забезпечення населення: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А.С.Немченко, А.А.Котвіцька, Г.Л.Панфілова та ін.; За ред. А.С.Немченко. – Х.: Авіста-ВЛТ, 2007. – 488с.

3. Основи економіки та системи обліку у фармації: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А.С.Немченко, Г.Л.Панфілова, В.М.Чернуха та ін.; За ред. А.С.Немченко. – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2005. – 504с.

4. Громовик Б.П., Терещук С.І., Чухрай І.Л. Організація та економіка фармації / За ред. Б.П.Громовика та С.І.Терещук. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2009. – 816 с.