7. Місце проживання фізичної особи, його юридичне значення.

Важливим елементом правового статусу фізичних осіб є їх місце проживання. Не випадково, наприклад, у ЦК Японії наголошується, що місце проживання є "основою життя" людини. Разом з тим юридичне визначення поняття "місце проживання особи" не є од­нозначним. Іноді місце проживання визначається не лише за міс­цем постійного проживання особи, а й за місцеперебуванням його основного майна або навіть за місцем роботи.

Законодавство окре­мих країн, зокрема ФРН, Японії, Італії та інших, визнає кілька місць проживання. Так, § 7 німецького ЦК передбачає, що особа, яка постійно проживає в будь-якому місці, визнається такою, що має місце проживання в цьому місці, а також особа може мати місце проживання одночасно в кількох місцях.

Положення цивільного права про фізичних осіб зазвичай рівною мірою поширюються і на громадян-учасників торговельно-правових відносин. Особливості їх торговельно-правового статусу регламентуються торговим правом в нормах, присвячених комерсантам. Комерсантами визнаються особи, які провадять торговельну діяльність у вигляді промислу, тобто на професійних засадах. Їх правовий статус визначається нормами торгових кодексів та інших актів торгового права.

8. Порядок, умови і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім. Порядок, умови і правові наслідки оголошення громадянина померлим.

Відповідно до ЦК РФ громадянин може бути за заявою зацікавлених осіб визнаний судом безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його проживання немає відомостей про місце його перебування.

Безвісна відсутність - це визнання судом факту тривалої відсутності в місці свого постійного проживання громадянина, щодо якого не вдалося отримати відомостей про місце його перебування. Закон вимагає при цьому наявності трьох обов'язкових умов для визнання громадянина безвісно відсутнім:

а) відсутність будь-яких відомостей про місце фактичного перебування громадянина за місцем його постійного проживання;

б) досить тривалий період відсутності таких відомостей;

в) неможливість отримання цих відомостей.

Майно громадянина, визнаного безвісно відсутнім, передається під опіку.

Наслідки явки або виявлення громадянина, визнаного безвісно відсутнім, полягають у наступному:

1) суд скасовує рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім;

2) судове рішення про таке скасування служить підставою для скасування довірчого управління майном цього громадянина (стаття 44 ЦК РФ).

З'ясування наслідків, що наступають після оголошення особи померлою, потребує врахування того, що:

а) наступає припинення всіх його прав і обов'язків або перехід їх до його спадкоємців, прийняли спадщину;

б) оголошення особи померлою прирівнюється в його смерті, проте не тотожне їй, так як не припиняє її правоздатності, яка припиняється лише його дійсної смертю.

Тому якщо оголошений померлим насправді живий, то операції, здійснені ним в тому місці, де не було відомо про оголошення її померлою, дійсні, і права та обов'язки, набуті за такими угодами, не зачіпають рішення суду про оголошення її померлою.

У Франції встановлення факту безвісної відсутності. Через 10 років з моменту винесення рішення про презумпцію безвісної відсутності за позовом зацікавленої особи чи прокурора цивільний трибунал першої інстанції може винести рішення про оголошення безвісної відсутності. Якщо зацікавлені особи не зверталися до суду для засвідчення презумпції безвісної відсутності (ігнорували першу стадію), то рішення про оголошення безвісної відсутності може бути винесене не раніше, аніж через 20 років з дня надходження останніх відомостей від особи чи будь-яких повідомлень про неї.

Рішення суду про оголошення безвісної відсутності обов’язково оприлюднюється в пресі, інакше воно втрачає юридичну силу, а також фіксується в реєстрі смертей. Юридичні наслідки майже такі ж, як і в результаті фізичної смерті особи: за загальним правилом припиняється управління майном і припиняється шлюб.

Якщо особа, щодо якої винесене таке судове рішення, повертається або з’являються докази її життя, то їй повертається все майно в тому стані, в якому воно знаходиться на момент повернення, усе що вона повинна була отримати, а також вартість відчуженого майна; шлюб у такому разі автоматично не поновлюється.

У праві Англії та США вирішення питання про безвісну відсутність та смерть безвісно відсутньої особи віднесено до сфери процесуального права. Якщо в процесі розгляду певної справи виникає питання про право на майно чи долю зобов’язання, то суд при вирішенні даної конкретної справи виходить з припущення, якщо від відсутньої особи не було відомостей протягом 7 років, то вона померла. Якщо за обставинами справи від неї і не повинно надходити повідомлень, то ця презумпція не застосовується.

Законодавству Німеччини відомий інститут оголошення померлим. Особу, що є безвісно відсутньою, може бути оголошено померлою через 10 років із моменту такої відсутності, але не раніше, аніж їй виповниться 25 років, або через 5 років із моменту безвісної відсутності, якщо до винесення судового рішення про оголошення померлою їй виповнилося б 80 р. Військовослужбовців та осіб, що перебували у військах під час війни чи інших бойових діях і пропали без вісті, може бути оголошено померлими через один рік після підписання мирного договору чи фактично припинення воєнних дій; або менше ніж через 1 рік, якщо є додаткові обставини, за яких імовірно могла настати смерть. У разі зникнення осіб унаслідок нещасних випадків встановлено коротші строки: на випадок загибелі морського судна — 6 місяців, в авіакатастрофах — 3 місяці; для інших нещасних випадків — 1 рік.

За правом Франції не передбачено можливості оголошення померлим. З часів уведення в дію Кодексу Наполеона безвісна відсутність, як би довго не тривала, не змінювала шлюбно-сімейного статусу особи. Зміни в цьому питанні відбулися внаслідок реформи законодавства в 70-х роках XX сторіччя. Нині у Франції діє інститут встановлення безвісної відсутності, який передбачає дві стадії. На першій стадії суд у справах опіки за позовом будь-якої зацікавленої особи чи державної установи може винести рішення про судове засвідчення презумпції безвісної відсутності. Терміни фактичної відсутності особи не визначаються, достатньо встановлення факту відсутності даних про її місцезнаходження й неможливості його з’ясування. На підставі судового рішення один чи кілька родичів (чи інших осіб) призначаються для управління її майном і для представництва особи з метою здійснення всіх її прав, у реалізації яких вона могла б бути зацікавлена.

Особа, щодо якої встановлено презумпцію безвісної відсутності, може бути закликана до спадкування через призначених представників. Якщо в подальшому така особа з’являється, то судове рішення про презумпцію безвісної відсутності скасовується і особі повертається все майно, яке знаходилося в управлінні та було придбане в її інтересах.ля визнання людини по­мерлою за певних обставин потрібне рішення суду. Нині виника­ють проблеми із визначенням моменту смерті людини через опе­рації, пов'язані з пересадкою органів, коли, наприклад, людина підключена до медичних апаратів і її життя підтримується штуч­но. Іноді припинення правоздатності можливе після визнання гро­мадянина в установленому порядку безвісти відсутнім.