Питання для самоконтролю:

1. Принципи навчально-виховної роботи на навчально-дослідних ділянках.

2. Зміст Положення про навчально-дослідну земельну ділянку.

3. Значення шкільної ділянки при викладанні курсу біологія.

4. Вимоги до організації робіт на шкільній ділянці.

5. Портфоліо учня-дослідника, гуртківця.

6. Шляхи формування позитивного іміджу педагога-дослідника.

7. Карта особистого зростання педагога.

Практичні завдання:

1. Визначте педагогічний потенціал використання навчально-дослідної ділянки за запропонованою схемою:

а) освітній потенціал;

б) розвивальний;

в) виховний потенціал;

2. Побудувати блок-схему «навчально-дослідна ділянка творча лабораторія під відкритим небом»

3. Охарактеризувати основні розділи плану роботи на шкільній ділянці та розкрити їх функціональне значення результати оформити у вигляді таблиці:

Розділ	Вид діяльності	Значення
Планування території навчально-дослідної земельної ділянки
Зміст і організація роботи
Керівництво роботою учнів на земельній ділянці
Матеріальне забезпечення роботи

Практична робота №2

Тема: Організація навчально-дослідної ділянки

Базові поняття теми

1. Планування навчально-дослідної земельної ділянки та її відділів.

У школі та позашкільному закладі в залежності від місцевих умов та кількості учнів для навчально-дослідної роботи в постійне користування відводиться земельна ділянка відповідно до Положення про навчально-дослідну земельну ділянку, затвердженого наказом Міносвіти України від 01.11.1995 р. № 307 (див. додаток №1). У відповідності з шкільними програмами з біології і трудового навчання в кожній школі та еколого-натуралістичному центрі (станції юних натуралістів) навчально-дослідна земельна ділянка повинна мати такі відділки: польових культур, овочевих культур, плодово-ягідних культур, квітково-декоративний, колекційний, селекційно-генетичний, зоолого-тваринницький, а також виробничий і дендрологічний. Ділянка повинна бути добре освітлена сонцем, мати джерело водопостачання (водопровід, криниця, ставок) і прилягати безпосередньо до будівлі освітнього закладу, що дає можливість, не порушуючи розкладу занять, витрачати мінімум часу на перехід до ділянки для виконання практичних робіт. Для правильної організації роботи учнів на ділянці необхідно спорудити зелений клас, літню лабораторію, теплицю, парники, метеомайданчик, підсобні приміщення, для зберігання інвентаря і обладнання, для зберігання добрив тощо. При плануванні навчально-дослідної земельної ділянки не слід дотримуватись стандартів, а в залежності від її розмірів, конфігурації, можливостей водозабезпечення і контингенту учнів необхідно педагогічно обґрунтовано і агрономічне правильно розмістити всі відділки і прибудови. З метою науково обґрунтованого використання навчально-дослідної земельної ділянки, підвищення родючості ґрунту, раціональної боротьби із шкідниками і одержання високих врожаїв у всіх основних відділках ділянки слід організувати сівозміни, їх схеми і ротації, по можливості, повинні бути такими ж, як у виробничих господарствах даної зони. Сівозміна повинна стати організаційною формою дослідницької роботи учнів і привчати їх до правильного використання землі як головного фактора виробництва в сільському господарстві. Завданням планування пришкільного ділянки є найбільш раціональний розподіл території між усіма структурними елементами, до яких відносяться спортивний майданчик, ігровий майданчик для учнів груп продовженого дня, куточок відпочинку, метеорологічний майданчик, біологічна частина. Аналіз стану пришкільних ділянок проведений Н. А. Пугал (1998), дозволяє зробити висновок, що їх структура зазнала значних змін:

1. на невеликих земельних територіях міських шкіл немає можливості розмістити навчально-дослідні майданчики, теплиці та парники;

2. догляд за рослинами в теплицях і парниках дуже трудомісткий;

3. у канікулярний час роботи на пришкільній ділянці організувати складно;

4. вирощування на пришкільній ділянці овочевих, плодово-ягідних культур в умовах міста неприйнятно, оскільки рослини не можуть бути екологічно чистими. У сільських же умовах вирощування цих культур також не має сенсу, так як школярі можуть проводити досліди, спостереження на присадибних ділянках у себе вдома, тому перевагу слід віддати дикорослим рослинам і квітково-декоративним культурам.

У відділку польових культур слід розмістити основні зернові, кормові і технічні культури, що мають виробниче значення в даному регіоні, а також аналогічні культури з іншого регіону, цікаві в учбовому відношенні. Серед них – озима пшениця, яра пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, овес, соняшник та ін. Не рекомендовано вирощувати пшеницю на одному і тому ж полі більше двох років. Наведені сівозміни в кожному окремому випадку можуть бути уточнені і конкретизовані. Організація відділу польових культур обов'язкова для середніх шкіл. В основних школах цей відділ необов'язковий. У цьому відділі учні набувають знання з технології вирощування сільськогосподарських культур, навички самостійного ведення досліджень.

У відділку овочевих культур основні овочеві рослини треба вирощувати в умовах як відкритого, так і закритого фунту. Цей відділ доцільно розмістити недалеко від джерела водопостачання, оскільки для одержання гарантованих врожаїв більшість овочевих культур потребує регулярного поливання. Тут учні застосовують отримані знання у практичній діяльності, набувають вміння та навички з обробки ґрунту, підготовки та посіву насіння овочевих культур, догляду за рослинами, збирання врожаю. Необхідною умовою є вирощування культур у системі сівозмін. Для шкільної дослідної ділянки рекомендуються такі схеми сівозмін:

Таблиця 1