Міністерство освіти і науки України

Житомирський національний агроекологічний університет

Кафедра _____________ _____________

Реферат

з дисципліни:

Світове сільське господарство та зовнішньо-економічна діяльність

на тему:

Стан і перспективи розвитку співробітництва України з Китаєм у сфері сільського господарства

Виконав: Мазур С.С.

Житомир 2015

Зміст

1. Загальна характеристика сільського господарства Китаю 3

2. Сучасні аграрні відносини між Україною та Китаєм 4

3. Товарообіг сільськогосподарської продукції між Україною та Китаєм 6

   1. Товарна структура імпорту України з Китаю 7

   2. Експортний потенціал України на аграрному ринку Китаю 11

4. Пріорітетні напрямки співробітництва з Китаєм у сфері аграрної політики та сільського господарства 18

Список використаних джерел 23

1. Загальна характеристика сільського господарства Китаю

 Китай — велика сільськогосподарська країна. Тут збирають понад 1/3 світового врожаю рису та просяних культур, зосереджено 1/10 світового поголів’я великої рогатої худоби та понад 2/5 поголів’я свиней. На Китай припадає ¼ світового виробництва м’яса, зокрема за 2/5 свинини і птиці. Китай — один з найбільших у світі виробників пшениці, кукурудзи, бавовни, сої, чаю, тютюну, коконів шовкопряда і т. п. Для галузевої структури сільського господарства характерне значне переважання рослинництва — понад 70% вартості валової продукції галузі.

Зернове господарство дає основну частку продовольства країни. Традиційною культурою є рис, якого щороку в Китаї збирають близько 200 млн тонн. На півдні та в районі Сичуань рис — основна зернова культура, в басейні р. Янцзи, крім рису, вирощують пшеницю та ячмінь, на півночі — пшеницю, гаолян (просяна культура) і кукурудзу. В південних районах збирають по два, навіть по три врожаї рису на рік.

З технічних культур основними є бавовник (1/4 світового виробництва) і джут. Важлива цукроносна культура — цукрова тростина. Головними олійними культурами є соя (понад 15 млн. тонн на рік) й арахіс. Китай посідає друге місце в світі (після Індії) за виробництвом чаю (700 тис. тонн на рік).

Овочівництво і бульбові культури (особливо батат і картопля) дають важливу частку продовольства. Вирощують більш як сто видів різних овочів, зокрема численні сорти капусти, редьки й ріпи, моркви, цибулі.

Тваринництво має різні напрями розвитку в східних і західних районах країни. У східних районах важливе значення мають свинарство і птахівництво. Західна і почасти північно-східна частини країни — зона екстенсивного тваринництва, яке використовує великі пасовища. Тут розводять овець, кіз, коней, верблюдів, а у високогірних районах — яків.

У територіальній структурі сільського господарства Китаю виділяються чотири зони.

1. Зона землеробства і тваринництва північної частини Східного Китаю (північ Великої Китайської рівнини, Північно-Східний Китай та Внутрішня Монголія). Тут зосереджена половина орних земель і 1/3 посівних площ. Зона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції.

2. Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур південної частини Східного Китаю (Східний, Центральний і Південний Китай, улоговини і плато Південно-Західного Китаю). Це — один з найстаріших районів світового землеробства, де зосереджено 40% орних земель Китаю, він дає 3/5 зерна країни і половину продукції тваринництва.

3. Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства в Північно-Західному Китаї.

4. Високогірна зона Цинхаю і Тибету.[1]