7. Ненормований робочий день.
Спеціальними режимами робочого часу є: ненормований робочий день; перервний робочий час; гнучкий графік роботи; вахтовий метод організації роботи.
Ненормований робочий день встановлюється для окремих працівників у разі неможливості нормування часу їх трудового процесу. У разі потреби ці працівники виконують роботу понад нормальний робочий час (ця робота не є надурочною). Виконувана робота визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаження).
Застосування ненормованого робочого часу здійснюється на підставі Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7.
Ненормований робочий день застосовується для керівників, спеціалістів і робітників, а саме: 1) осіб, праця яких не піддається обліку в часі; 2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); 3) осіб, які розподіляють робочий час на свій розсуд. Конкретний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем встановлюється у колективному договорі чи будь-якому іншому локальному акті, який затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом.
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
На осіб, що працюють в режимі ненормованого робочого часу, поширюються правила, що визначають час початку та закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу. Вони також на загальних підставах звільняються від роботи у дні щоденного відпочинку та святкові дні. Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи у позаробочий час чи завчасно передбачати для них продовжену тривалість щоденного робочого дня чи норми обов'язкового переробітку в тиждень.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється в колективному договорі.
Перервний робочий час. На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку та у випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб сумарна тривалість роботи не перевищувала максимальної тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП).
Норма щоденного робочого часу повинна бути відпрацьована працівником протягом робочого дня при одній перерві тривалістю не більше 2 годин. Перервний режим робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих у сфері обслуговування населення, в сільському господарстві, для водіїв тролейбусів, трамваїв тощо.
Гнучкий графік роботи передбачає право працівників самостійно регулювати час початку, закінчення та загальну тривалість робочого дня. Обов'язковою умовою застосування такого режиму робочого часу є повне відпрацювання працівниками встановленої законом сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду — робочого дня, тижня тощо.
Елементами гнучкого графіка роботи є: змінний (гнучкий) робочий час — початок та закінчення робочого часу; фіксований час — час обов'язкової присутності на роботі; час перерви для відпочинку та харчування; норма облікового періоду.
Режим з гнучким графіком роботи може застосовуватись на підприємствах з 5-денним чи 6-денним робочим тижнем. Він може встановлюватись за погодженням між роботодавцем та працівником як при укладенні трудового договору, так і в процесі трудових правовідносин.
Максимально допустима тривалість зміни при вказаному режимі — 10 годин, а час перебування працівника на робочому місці, включаючи перерву для відпочинку, — 12 годин.
Вахтовий метод організації роботи запроваджується для проведення робіт на тих виробничих об'єктах, які знаходяться на значному віддаленні від місця знаходження підприємства або місця постійного проживання працівника, за попередньої згоди профспілкового органу та працівника. Правову основу запровадження цього режиму становлять Основні положення про вахтовий метод організації робіт, затв. постановою Держкомпраці та соціальних питань СРСР, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82.
Для здійснення контролю за виконанням норми робочого часу використовується підсумований облік робочого часу. Тривалість облікового періоду може становити 1 місяць, квартал, рік. В обліковий період зараховуються час роботи на вахті, час проїзду до місця виконання робіт і час відпочинку, який припадає на цей період.
Тривалість однієї вахти не повинна перевищувати 1 місяця; в окремих випадках, з дозволу міністерства і профспілки — 2 місяці. Норма щоденної роботи при вахтовому методі організації праці не може перевищувати 12 годин.
До робіт на умовах вахтового методу забороняється залучати осіб віком до 18 років; вагітних жінок; жінок, які мають дітей до 3 років; жінок, які мають медичні протипоказання до такого виду робіт.
Висновок
Підсумовуючи вищенаведене, вважаємо за необ-хідне акцентувати увагу на тому, що сьогодні трудове законодавство знаходиться на новому етапі свого роз-витку: відбувається трансформація, перегляд окре-мих його положень у зв’язку з реаліями сьогодення, зокрема, і в частині визначення тривалості робочого часу працівників. Запропонований народними депу-татами проект Трудового кодексу України потребує суттєвого доопрацювання, оскільки у цій редакції він грубо порушує права робітників, а його норми мо-жуть негативно відбитися на здоров’ї останніх.
Щодо співвідношення категорій «робочий час» та «робочий день», варто акцентувати увагу, що вони можуть бути співвіднесені як ціле та частина, оскільки робочий день є нормою тривалості робочо-го часу протягом доби. Норми ж проекту Трудового кодексу України, присвячені робочому часу, потребу-ють детального опрацювання, зокрема, пропонуємо встановити тривалість робочого часу протягом доби
– не більше 8 годин, а протягом тижня – не більше 40 годин. При цьому чітко виписати механізм, коли можливе збільшення тривалості робочого часу та закріпити виключний перелік таких випадків у про-екті кодексу. До того ж варто було б проекті закріпи-ти норму, яка б містили визначення таких термінів, як-то: «робочий час», «робочий день», «робочий тиждень» та інших основоположних понять, а також їх співвідношення (наприклад, що робочий день, ро-бочий тиждень і т.д. є нормами тривалості робочого часу).
8. Чергування. Чергування - це знаходження працівника на підприємстві за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'язання невідкладних питань, які не входять до кола обов'язків працівника за трудовим договором. Чергування може застосовуватися у виняткових випадках і лише за згодою виборного органу профспілки. Не допускається залучення працівника до чергувань частіше одного разу на місяць. Чергові не повинні виконувати обов'язків щодо перевірки перепусток на вході й виході з підприємства, обов'язків сторожів, приймання пошти, прибирання приміщень тощо. У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня початок наступного робочого дня має бути перенесено на пізніший час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.
Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компенсуються наданням відгулу тієї ж тривалості, що і чергування в найближчі 10 днів (п. 2 постановления Секретариата ВЦСПС "О дежурствах на предприятиях и в учреждениях" от 2 апреля 1954 г. // Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - № 11- 12. - С. 381).
До чергувань не залучаються особи, які не можуть бути залучені до надурочних робіт (ст. 63 КЗпП).
Чергування необхідно відрізняти від виконання працівником його звичайних трудових обов'язків на змінних роботах, на роботах, що виконуються за графіком у вихідні, святкові (неробочі) дні, в нічний час. Наприклад, не є чергуванням, врегульованим названою постановою Секретаріату ВЦРПС, нічне чергування медичних працівників, чергування водія тощо. Під час таких чергувань працівники виконують свої безпосередні трудові обов'язки з оплатою праці на загальних підставах.
Л І Т Е Р А Т У Р А :
Процевский А.И. Рабочее время и рабочий день по советскому трудовому праву [монография] / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1963. – 183 с.
Юридичний словник / за ред. Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К.: Укр. радянськ. енциклопедія, 1983. – 872 с.
Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: [підручник] / С.М. Прилипко, О.М. Яро-шенко. – Х. : ФІНН, 2011. – 800 с.
Савченко А.О. Правове регулювання праці професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук за спеці-альністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення / А.О. Савченко. – Харків: Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого, 2000. – 237 с.
Красюк Т.В. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів Ш та ІV рівнів акредита-ції: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право со-ціального забезпечення / Т.В. Красюк. – Харків: Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого, 2008. – 221 с.
Островский Л.Я. Рабочее время / Л.Я. Ост-ровкий; гл. ред. А.Я. Сухарев // Юридический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 527 с.
Советское трудовое право: [учебник] / [под ред. Н.Г. Александрова]. – М.: Юрид. лит., 1972. – 576 с.
Трудовое право: [учебник] / [под ред. В.Ф. Гапо-ненко, Ф.Н. Михайлова]. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, За-кон и право, 2002. – 463 с.
Пашерстник А.Е. Регулирование рабочего вре-мени в свете последних законодательных актов / А.Е. Пашерстник // Советское государство и право.
– 1941. – № 2. – С. 52–57.
Левиант Ф.М., Пашков А.С. Трудовое право / Ф.М. Левиант, А.С. Пашков. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1957.
– Т. ІІ. – 511 с.
Москаленко Г.К. Рабочее время по советскому праву / Г.К. Москаленко. – М. : Профиздат, 1960. – 154 с.
Попов-Черкасов И.Н. Рабочее время и время отдыха рабочих и служащих лесного хозяйства СССР
/ И.Н. Попов-Черкасов. – М. : Изд-во НИИТ, 1960.
– 98 с.
Гинцбург Л.Я. Регулирование рабочего времени в СССР / Л.Я. Гинцбург. – М. : Наука, 1966. – 305 с.
Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / [под ред. С.А. Ивано-ва]. – М. : Наука, 1972. – 421 с.
Процевский А.И. Гуманизм норм советского трудового права / А.И. Процевский. – Х. : Вища шко-да, 1982. – 150 с.
Козінцев І.П., Савенко Л.А. Людина і праця / І.П. Козінцев, Л.А. Савенко. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 336 с.
Гордієнко М.І. Щодо визначення понятійного апарату інституту робочого часу працівників органів внутрішніх справ / М.І. Гордієнко // Право і безпека.
– 2004. – № 3’3. – С. 108–111.
Трудове право України: Академічний курс: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2006. – 544 с.
Грузінова Л.П., Короткін В.Г. Трудове право України: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін – К.: МАУП, 2003. – Ч. 3. – 2003. – 104 с.
Кодекс для закріпачення. Інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» директора Інституту медицини праці НАМН України академіка Юрія Ілліча Кунді-єва [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. amnu.gov.ua