2.3. Реформи Солона.

Для пом’якшення соціальної напруги відбулися реформи Солона.

Економічні реформи:

• «сисахфія» («скидання тягаря») – повне аналювання будь-яких боргів.

• Ліквідація боргового рабства (Всіх афінян, що стали борговими рабами, та членів їх родин відпускали на волю. За рахунок громадських коштів викупали громадян, проданих у рабство за межі Аттіки)

• Встановив максимум землеволодіння в одних руках (проте це не підтвердженно іншими джерелами, крім Арістотеля)

• Виданий закон про свободу заповітів

• Запровадив нову єдину монету, нову систему мір і ваги, запозичивши їх у Евбеї. Що розширило торговельні контакти Афін

• Був виданий закон про обов’язок батька навчити сина будь-якого ремесла, а інакше син мав право відмовитися допомагати батькові чи утримувати його в похилому віці

• Видано закон проти неробства

Політичні реформи:

• Скасував генократію – владу родової аристократії і замінив її тимократією – владою, яка грунтувалась на майновому цензі

• Усіх вільних громадян чоловічої статі було поділено на 4 розряди за майновим цензом (Перший розряд становили ті, хто мав прибуток не менше 500 медимнів зерна, масла чи вина (1 медимн – 41–52 літри). Ці громадяни називались п’ятсомірниками. До другого розряду належали ті, хто мав прибуток у 300 медимнів. В ополченні вони були вершниками і повинні були за свій рахунок придбати спорядження. Громадяни третього розряду мали прибуток не менше 200 медимів, їх звали зевгитами. Це був найчисельніший прошарок афінських громадян. Усі інші були зараховані до четвертого, останнього розряду. Їх звали фетами)

• Послабив ареопаг, вилучивши з його компетенції підготовку справ для обговорення їх у Народних зборах (це повноваження відійшло до Ради400)

• Заснував суд присяжних (геліею)

• Зберіг поділ країни на наукрарії

• Прийнято закон про політичну активність громадян (на Народних зборах кожен мав висловити свою думку, відкрито сказати «так» або «ні», не ховатися за спинами інших)

• Прийнято закони щодо фізичного виховання молоді, проти марнотратства жінок та ін.

Ці реформи привели до розвитку рабовласницького господарства на основі ввезення рабів з-за кордону і, отже, заклали основи для розвитку античного рабства. Реформи Солона, спрямовані проти засилляевпатридів, зміцнювали становище міського демосу. Розділена за майновими ознаками на різні розряди, родова аристократія втратила колишню силу і вплив. Знать вважала реформи надмірними, а низи – замалими, неповними, всі разом вимагали їхнього вдосконалення.

2.4. Тиранія Пісістрата (560-527 рр. До н.Е.). Реформи Клісфена.

Тиранія Пісістрата (560-527 рр. до н.е.)

Невдовзі після реформ Афіни переживають гостру політичну кризу. Вона завершилася тим, що один із багатих евпатридівПісістрат, спираючись на армію, встановив власну диктатуру – тиранію Пісістрата. Реформи Солона він не змінив. Усі попередні органи теж залишалися. Пісістрат та його сини дбали тільки про те, щоб на всіх важливих посадах були їхні прибічники. Він конфіскував частину земель у евпатридів, наділивши ними бідних селян, запровадив державний довгостроковий кредит селянам і ремісникам, увів інститут роз’їзних суддів, щоб люди з місць не мусили їздити по судових справах у Афіни. Він призначив єдиний поземельний податок, сприяв створенню афінських колоній, вів в Афінах обширне будівництво. У 527 р. до н.е. Пісістрат помер і тиранами стали двоє його синів, їхня політика була дещо іншою: збільшувались податки, чинились розправи над політичними супротивниками, посилився терор. Незабаром одного з них вороги тиранії вбили, другий 510 р. до н.е. був змушений зректися влади.

Реформи Клісфена

Боротьба між аристократією та демосом спалахнула з новою силою. Спроба спартанців втрутитись у події і допомогти аристократам відновити свою владу закінчилась невдачею. Демос переміг. На чолі Афін став вождь демосу, непримиримий противник тиранії, аристократів і спартанців Клісфен, що походив зі знатної родини Алкмеонідів.

Його реформи остаточно ліквідували залишки родового ладу і сформували систему афінської демократії, яка зберігалася з невеликими змінами впродовж усього періоду існування Афінської держави. Основною метою Клісфена було остаточно ліквідувати вплив і силу реакційної землевласницької родової знаті, демократизувати суспільно-політичний устрій Афін.

• Ліквідував чотири родові племена і натомість запровадив територіальний поділ: поділив Аттіку на 10 територіальних округів – філ, які, в свою чергу, поділялись на три частини – тритії, а ті – на деми. (10 філ, 30 триттій, 100 демів)

• Найвищим органом влади філи були Народні збори (агора), колегія трьох епімелетів. Демами управляв демарш (староста), який обирався щорічно

• Утворено нові державні органи – Раду 500, до якої обирали по 50 осіб від кожної з 10 філ. Створено колегію 10 стратегів – по одному від кожної філи.

• Запровадив остракізм – суд черепків. Один раз на рік на народних зборах присутні повинні були відповісти на запитання, чи є в державі людина, яка своєю діяльністю шкодить демократії, існуючому суспільству, устрою. Якщо народ на це запитання відповідав ствердно, то присутнім роздавали глиняні таблички (черепки), на яких вони писали ім'я цієї людини. За більшістю голосів таку людину виганяли з Афін на 10 років (згодом на 5) без позбавлення громадянських чи будь-яких майнових або спадкових прав.

Отже, реформи Клісфена, завершили так звану епоху політичних революцій і формування афінської державності.