5. Абсолютні статистичні величина. Їх види та одиниці виміру

Абсолютна статистична величина — це характеристика явища, що виражає чисельність сукупності або її частин, а також розміри, обсяги та рівні первинних ознак. Вони поділяються на індивідуальні, групові та загальні (сумарні). Індивідуальна абсолютна величини відносяться до окремої одиниці сукупності. Групова та загальна відповідно характеризує окрему групу одиниць або всю сукупність разом, їх одержують шляхом сумування індивідуальних величин. Загальна абсолютна величина має назву «обсяг ознаки».

Абсолютні величини — це іменовані числа. Вони виражаються у натуральних, трудових та вартісних вимірниках.

Натуральними або фізичними називають такі одиниці виміру, які відтворюють фізичні властивості одиниць сукупності (вагу, площу, довжину, потужність тощо). Складна одиниця виміру утворюється з допомогою двох простих, наприклад, тоно-кілометр, кВт-год. У разі  потреби використовуються умовно-натуральні одиниці виміру. Тоді рівень ознаки обчислюється у одиницях певного еталону. Перехід від натуральних до умовно-натуральних одиниць виміру здійснюється з допомогою перехідних коефіцієнтів.

Трудові одиниці виміру (людино-день та людино-година) використовуються для характеристики робочого часу або витрат праці. Вартісні вимірники характеризують розмір явища у грошовому виразі. Вони є найбільш універсальними, але їх головним недоліком є залежність від зміни цін та курсів валют.

6. Відносні величини. Їх види та одиниці виміру

Відносними величинами називають такі показники, які виражають кількісне співвідношення між ознаками, що характеризують досліджувані явища та процеси.

Відносна величина використовується в тому випадку, коли треба охарактеризувати:

в скільки разів одна ознака більша або менша за іншу;

яку частину становить одна ознака відносно іншої;

скільки одиниць однієї ознаки припадає на 1, 1000, 10000 одиниць іншої ознаки.

Відносну величину завжди одержують шляхом ділення, тому її можна подати у вигляді дробу:

.

 Показник, що знаходиться у чисельнику (А), називається порівнюваною величиною, а той, що стоїть у знаменнику (Б) — базою порівняння. В залежності від розмірів обох величин використовуються різні форми виразу відносних величин, що дозволяє одержати відносну величину в зручному для сприйняття та інтерпретації вигляді.

У тому випадку, коли А > Б або А@Б, використовується коефіцієнтна форма виразу:

,

З формули видно, що результат ділення залишається без змін, при цьому його прийнято визначати з точністю до 0,001. Наприклад, на денній формі навчання є 2500  студентів, а на вечірній — 700.

.

Отже, на денній формі навчання нараховується у 3,6 рази більше студентів, ніж на вечірній.

Якщо А < Б або А@Б, використовується процента форма виразу (%):

 Отже, для одержання цієї форми виразу  результат ділення збільшується у 100 разів. Наприклад, у вересні реалізовано продукції на 12500 грн., а у серпні на 17400 грн.

.

Таким чином, у вересні обсяг реалізації продукції становив 71,8% порівняно із серпнем.

У тому випадку, коли А значно менше Б, застосовують промільну форму виразу (‰ — проміле):

В цьому випадку  результат ділення збільшується у 1000 разів.

Наприклад, на підприємстві працюють 7830 робітників та 420 службовців.