1. В залежності від їх змісту інформаційно-правові норми можуть бути:

1. матеріальні – вони встановлюють структуру елементів інформаційної сфери, визначають зміст державної політики в інформаційній сфері, закріплюють комплекс обов’язків, прав, а також відповідальність учасників інформаційних процесів, в т.ч. матеріальний зміст юридичних прав та обов’язків учасників інформаційних правовідносин. Ці норми встановлюють правовий статус суб’єктів в інформаційній сфері в частині їх обов’язків та відповідальності за організацію та забезпечення процесів обігу інформації, в т.ч. за формування інформ. ресурсів та надання їх у користування згідно із чинним законодавством.

   • Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. (Ст. 22 Закон України “Про інформацію”)

2. процесуальні – за своїм призначенням регламентують процедуру (порядок, правила) реалізації прав та обов’язків, встановлених матеріальними інформаційно-правовими нормами в рамках регульованих відносин. Так, цими нормами встановлюється порядок ліцензування та сертифікації в інформаційній сфері, формування інформаційних ресурсів, пошуку та отримання інформації з цих ресурсів, інші процедури правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері.

   • Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. (Ст. 20 ЗУ “Про доступ до публічної інформації”)

2. Інформаційно-правові норми можуть класифікуватись в залежності від їх впливу на суб’єкти правовідносин. Тут виділяються дві групи норм:

• диспозитивні інформаційно-правові норми застосовують при регулюванні відносин в галузі захисту нематеріальних благ, майнових прав, особистих немайнових прав в інформаційній сфері. Це – честь та гідність особи, ділова репутація, недоторканість приватного життя, сімейна та особиста таємниця, право на ім’я, право авторства, інші особисті немайнові права та нематеріальні блага, пов’язані із виробництвом, перетворенням та використанням інформації. Диспозитивні інформаційно-правові норми мають свою специфіку, що визначається особливостями та юридичними властивостями інформації та інформаційних об’єктів, що відрізняє їх від інших норм диспозитивного характеру.

  • Рішення про відстрочення або відмову у доступі до персональних даних може бути оскаржено до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або суду. (ст. 18 ЗУ “Про захист персональних даних”)

Приклади диспозитивних норм

Цивільний кодекс України Ст. 270 Види особистих немайнових прав - 1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на особисту свободу та недоторканість, право на недоторканість особистого та сімейного життя, право на повагу до честі та гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання, право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості.

Ст. 302 Право на інформацію 1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

ЗУ “Про авторське право і суміжні права” Ст. 15 Майнові права автора - 2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

• імперативні інформаційно-правові норми встановлюють, в першу чергу, обов’язки органів державної влади та місцевого самоврядування щодо створення та поширення інформації, яка виробляється цими структурами в порядку забезпечення конституційних гарантій інформаційних прав громадян та реалізацію цими органами своєї компетенції у даній сфері. Встановлюють функції та компетенцію органів державної влади в сфері інформаційної безпеки, по створенню державних інформаційно-телекомунікаційних систем тощо. Забезпечують регулювання відносин з приводу відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері. До цієї ж групи входять також норми, які забезпечують захист прав суб’єктів персональних даних, встановлення державної політики в інформаційній сфері, захист прав споживачів інформації в інформаційній сфері та інші аналогічні норми.

  • Строк засекречування матеріальних носіїв інформації має відповідати строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановленого рішенням державного експерта з питань таємниць. (Ст.16 ЗУ “Про державну таємницю”)

Приклади імперативних норм.

Норми-визначення (дефініції), містяться як в межах тематичних статей, так формуються і шляхом нормативного закріплення понять.