3. Відкрита інформація

 

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Основними ознаками відкритої інформації є те, що доступ до неї надається будь-яким зацікавленим особам, а будь-яке обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється.

Способи забезпечення доступу до відкритої інформації:

- систематична публікація її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках);

- поширення її засобами масової комунікації;

- безпосереднє надання її зацікавленим громадянам, державним органам та юридичним особам.

 

 

4. Інформація з обмеженим доступом

 

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація

1) конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

2) таємна інформація - інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

3) службова інформація

До службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування".

 

 

5. Обмеження щодо розповсюдження інформації

Основні способи обмежен­ня права на інформацію:

- установлення обов'язків щодо вжиття певних дій із захисту ін­формації з метою недопущення її несанкціонованого витоку, отримання та збирання:

- установлення зобов'язання утриматися від певних дій з мстою запобігання розголошенню або розповсюдженню інформації.

До таємної і конфіденційної інформації застосовуються од­ночасно обидва способи обмеження, а до забороненої або обмеженої до розповсюдження лише останній.

В Україні існує система норм, різних законодавчих актів, які обмежують або забороняють розповсюдження інформації з певною метою. Усі заходи досягнення цієї мети можна поділити на три основні групи:

- норми, що забороняють або обмежують виготовлення інформаційної продукції:

- норми, що забороняють або обмежують ввезення інформаційної продукції на митну територію України:

- норми, що встановлюють особливі правила здійснення інформаційної діяльності з розповсюдження певних видів інформації.

Закон України "Про захист суспільної моралі" вводить поняття державного регулювання і контролю обігу продукції, що нега­тивно впливає на суспільну мораль.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформа­ційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:

- формування єдиної комплексної системи забезпечення захис­ту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- недопущення пропаганди в електронних та інших засобах ма­сової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;

- впровадження експертного оцінювання відео-, аудіо- та дру­кованої інформації й інформації на електронних носіях, роз­роблення механізмів і методик віднесення її до такої, що за­вдає шкоди суспільній моралі.

Нормами ст. 2 зазначеного Закону встановлено такі обмеження і заборони щодо інформаційної продукції.

1) забороняється виробництво та обіг у будь-якій формі продук­ції порнографічного характеру;

2) забороняється виробництво та розповсюдження продукції, яка:

- пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

- пропагує фашизм і неофашизм;

- принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

- пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь.

Закон України «Про видавничу справу» передбачає, що діяльність у видавничій справі не може бути використана для за­кликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну кон­ституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки тощо.

З цією метою, зокрема, за­бороняється:

- виготовляти чи розповсюджу вати продукцію, яка містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, або рекламу­вати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі:

- виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію порнографічного характеру і таку, що пропагує культ насиль­ства і жорстокості:

- виготовляти чи розповсюджу вати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку.