1. Поняття та правовий режим інформаційних ресурсів

За тлумачним словником, слово "ресурси" означає – допоміжні засоби (грошові кошти, цінності, запаси, можливості, джерела прибутків тощо).

В ХХ столітті в складі ресурсів виділяли матеріальні, енергетичні, трудові, фінансові, технологічні.

Із кінця 70-х років ХХ ст. у наукове і практичне життя стало широко входити шосте поняття:інформаційні ресурси. Їх не можна розглядати як різновид інших – вони існують самостійно і мають власні унікальні властивості та велике суспільне значення і впливають на всі суспільні процеси.

Одне з перших тлумачень поняття «інформаційний ресур» було запроваджено нормами ЗУ «Про науково-технічну інформацію» – «сукупність довідково-інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі, що є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, комерційних центрів, підприємств, установ і організацій».

Найбільш універсальне визначення інформаційного ре­сурсу міститься в Законі України «Про національну програму інформатизації». Згідно зі ст. 1 Закону, інформаційний ресурс - це сукупність документів в інформаційних системах.

На жаль, у національному законодавстві немає єдиного ви­значення правового режиму інформаційних ресурсів, а більшість нормативно-правових актів регулюють правові режими інформацій­них ресурсів в окремих інформаційних системах.

Правовий режим інформаційного ресурсу складається з правових норм, що визначають ключові правила, за яки­ми той чи той інформаційний ресурс може бути залучений в обіг ін­формації в суспільстві.

Такими нормами, є:

1) право власності на інформацію, окремі документи та масиви до­кументів в інформаційних системах;

2) порядок документування інформації, надання документам юри­дичної сили та її підтвердження;

3) категорії інформації відповідно до рівня доступу до неї;

4) мста й порядок захисту інформації;

5) права суб'єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах щодо певного інформаційного ресурсу.

 

 

15.16.17.19 2. Режим доступу до інформації, поняття та зміст

Залежно від типу інформації існують відповідні, спе­цифічні правила поведінки при виконанні інформаційної діяльнос­ті, встановлені правовими нормами. Такі правила поведінки визначаються як режими доступу до інформації.

Режим доступу до ін­формації – це передбачений правовими нормами порядок одержання,використання,поширення і зберігання інформації.

Особливою ознакою режиму доступу до інформації є специфі­ка його об'єкта - правові відносини, що виникають з приводу отри­мання, збереження, використання та розповсюдження інформації.

Головними характеристиками режиму доступу до інформації є:

- суб'єкт визначення доступності цієї інформації:

- коло суб'єктів, які мають доступ до цієї інформації;

- особливі вимоги і правила зберігання та поширення цієї ін­формації;

- строк дії режиму.

Суб'єктом визначення доступності інформації є особа, до ком­петенції якої належить вирішення питань щодо встановлення обме­жень на доступ до інформації та її матеріальних носіїв, а також на­дання права доступу до такої інформації.

Суб'єкт, що має доступ до інформації, - це особа, якій надано право ознайомлення з матеріальними носіями інформації або їх ви­користання. Надання особі права доступу до інформації з обмеженим доступом зазвичай пов'язане із взяттям нею на себе зобов'язань щодо нерозголошення отриманої інформації.

Режим доступу до інформації означає певну сукупність правил, якими окреслено особливі вимоги і правила зберігання та поширення інформації. Ці правила визначають діяльність осіб, на яких покладена відповідальність за зберігання матеріальних носіїв інформації, уста­новлюють необхідність застосування певних правових, організацій­них, технічних та криптографічних засобів захисту інформації. Ці пра­вила також визначають порядок надання доступу до такої інформації.

Нарешті, більшість видів інформації з обмеженим доступом ма­ють визначений законодавством або власником інформації строк дії режиму обмеження доступу до інформації. Цей строк визначають, як правило, під час ухвалення рішення про обмеження доступу до ін­формації або її матеріальних носіїв. Після закінчення цього строку може бути прийняте рішення або про його поновлення, або про на­дання інформації статусу відкритої.

 

{reklama}