- •Тема : Терміни та визначення вимірювальної техніки. Позначення на шкалах електровимірювальних приладів.
- •1. Терміни та визначення вимірювальної техніки .
- •2. Шкали електровимірювальних приладів.
- •3. Написи і позначення на шкалах електровимірювальних приладів.
- •Тема: Класифікація вимірювань
- •Тема: Основні властивості засобів вимірювання. Класифікація електровимірювальних приладів.
- •Засоби вимірювальної техніки
- •Тема. Точність і похибки вимірювань.
- •Тема. Міри фізичних величин
- •1 Класифікація мір фізичних величин.
- •2 Міри електрорушійної сили
- •2.1 Насичений нормальний елемент
- •2.2 Ненасичені нормальні елементи
- •3 Міри електричного опору
- •Зразкова котушка опору
- •Зразкові котушки індуктивності та взаємної індуктивності. Зразкові міри ємності
- •Котушка індуктивності
- •Котушка взаємоіндуктивності
- •Магазин ємностей
- •1. Класифіація вимірювальних перетворювачів.
- •2. Шунти
- •3. Додаткові резистори
- •4. Вимірювальні підсилювачі
- •Тема. Будова та принцип роботи аналогових електровимірювальних приладів
- •1 Прилади магнітоелектричної системи
- •4 Прилади феродинамічної системи
- •5 Вимірювальні механізми індукційної системи
- •6 Вимірювальні механізми електростатичної системи
- •Тема: Вимірювальні прилади цифрового типу
- •Виклад лекційного матеріалу
- •Тема: Вимірювання струму та напруги
- •1 Амперметри, міліамперметри, мікроамперметри і гальванометри
- •2 Вольтметри й мілівольтметри
- •3 Вимірювання струму
- •4 Вимірювання напруги
- •Тема: Вимірювання електричного опору
- •1 Пряме вимірювання електричного опору
- •2 Вимірювання опору методом вольтметра-амперметра
- •3 Мостовий метод вимірювання опору
- •4 Вимірювання опору методом порівняння з величиною зразкового опору
- •5 Цифрові методи вимірювання електричного опору
- •Измерение параметров электро- и радиоцепей
- •Тема: Вимірювання параметрів ланцюгів методом вольтметра-ампертетра.
- •1. Шаповаленко о.Г., Бондарев в.М., Основи електричних вимірювань: Підручник. – к.: Либідь, 2002. – 320с.
- •2. Хромой б.П., Моисеев ю.Г., Электрорадиоизмерения: Учебник для техникумов. – м.: Радио и связь, 1985. – 288с.
- •3. Кушнир ф.В. Электроизмерения: Учебное пособие для вузов. – л.: Энергоатомиздат, Ленинград. Отделение, 1983. – 320с. Виклад лекційного матеріалу
- •Тема: Вимірювання параметрів ланцюгів мостовим методом.
- •1. Шаповаленко о.Г., Бондарев в.М., Основи електричних вимірювань: Підручник. – к.: Либідь, 2002. – 320с.
- •2. Хромой б.П., Моисеев ю.Г., Электрорадиоизмерения: Учебник для техникумов. – м.: Радио и связь, 1985. – 288с.
- •3. Кушнир ф.В. Электроизмерения: Учебное пособие для вузов. – л.: Энергоатомиздат, Ленинград. Отделение, 1983. – 320с. Виклад лекційного матеріалу
- •1. Шаповаленко о.Г., Бондарев в.М., Основи електричних вимірювань: Підручник. – к.: Либідь, 2002. – 320с.
- •2. Хромой б.П., Моисеев ю.Г., Электрорадиоизмерения: Учебник для техникумов. – м.: Радио и связь, 1985. – 288с.
- •3. Кушнир ф.В. Электроизмерения: Учебное пособие для вузов. – л.: Энергоатомиздат, Ленинград. Отделение, 1983. – 320с. Виклад лекційного матеріалу
- •1 Класифікація та характеристики електронно-променевих осцилографів
- •2 Електронно-променева трубка та принцип дії електронного осцилографа
- •3 Структурна схема осцилографа
- •3.1 Канал вертикального відхилення
- •3.2 Канал горизонтального відхилення
- •3.3 Канал керування і модуляції променя за яскравістю (канал z)
- •3.4 Калібратори рівня та часових інтервалів
- •4. Цифрові осцилографи
- •5 Вимірювання параметрів сигналів за допомогою універсального осциллографа
- •5.1 Вимірювання амплітудних параметрів сигналів
- •5.2Вимірювання часових параметрів електрорадіотехнічних сигналів
- •5.3 Вимірювання частоти сигналу
- •5.4 Вимірювання зсуву фаз
- •Контрольні запитання і завдання
- •1 Класифікація частот
- •2 Методи та засоби вимірювання частоти
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема: Вимірювання зсуву фаз
- •1 Поняття про фазу, зсув фаз.
- •2 Вимірювальні прилади, призначені для вимірювання зсуву фаз.
- •3 Вимірювання зсуву фаз за допомогою осцилографа.
- •4. Цифрові фазометри.
- •Тема: магнітні вимірювання
- •1. Фізичні основи магнітометрії
- •2. Терміни та визначення магнітних вимірювань.
- •3. Завдання магнітних вимірювань
- •Тема: Магнітне поле в речовині
- •Тема: Властивості феромагнітних матеріалів
- •1. Властивість феромагнетиків.
- •2. Поняття магнітного гістерезису та його характеристики
- •3. Класифікація феромагнітних матеріалів
2. Терміни та визначення магнітних вимірювань.
Уявлення про магнітне поле пояснює зв'язок між електрикою і магнетизмом. Джерелом появи магнітного поля є рухомі електричні заряди (струм). Магнітне поле виникає у просторі, довкола провідників зі струмом, подібно тому, як в просторі, довкола нерухомих електричних зарядів виникає електричне поле. Магнітне поле постійних магнітів також створюється електричними мікрострумами, що циркулюють всередині молекул речовини (гіпотеза Ампера).
Для описання магнітного поля вводять силову характеристику поля, аналогічну вектору напруженості електричного поля. Такою характеристикою є вектор магнітної індукції — B. Вектор магнітної індукції визначає сили, які діють на рухомі заряди в магнітному полі.
В якості напряму вектора B прийнято направлення від південного полюсу S до північного полюсу N магнітної стрілки, яка вільну рухається в магнітному полі (як у компасі). Таким чином, за допомогою такої стрілки, досліджуючи магнітне поле створене струмом чи постійним магнітом, можливо з деякою точністю уявити просторову структуру магнітного поля.
магнітний потік Ф, магнітна індукція В, напруженість магнітного поля H, намагніченість М, магнітний момент, друге рівняння Максвелла
3. Завдання магнітних вимірювань
За допомогою методів і апаратури магнітних вимірювань вирішуються в даний час найрізноманітніші завдання. В якості основних з них можна назвати наступні:
• вимірювання магнітних величин (магнітної індукції, магнітного потоку, магнітного моменту і т. Д.);
• визначення характеристик магнітних матеріалів;
• дослідження електромагнітних механізмів;
• вимірювання магнітного поля Землі та інших планет;
• вивчення фізико-хімічних властивостей матеріалів (магнітний аналіз);
• дослідження магнітних властивостей атома і атомного ядра;
• визначення дефектів у матеріалах і виробах (магнітна дефектоскопія) і т. д.
Незважаючи на різноманітність завдань, що вирішуються за допомогою магнітних вимірювань, визначаються звичайно всього кілька основних магнітних величин: магнітний потік Ф, магнітна індукція В, напруженість магнітного поля H, намагніченість М, магнітний момент т та ін. Причому в багатьох способах вимірювання магнітних величин фактично вимірюється не магнітна, а електрична величина, в яку магнітна величина перетворюється в процесі вимірювання. Магнітна величина визначається розрахунковим шляхом на підставі відомих залежностей між магнітними і електричними величинами. Теоретичною основою подібних методів є друге рівняння Максвелла, що зв'язує магнітне поле з полем електричним; ці поля є двома проявами особливого виду матерії, іменованого електромагнітним полем.
Використовуються в магнітних вимірах і інші (не тільки електричні) прояви магнітного поля, наприклад механічні, оптичні.
Магнітна
індукція.
Для дослідження магнітних полів
використовується контур зі струмом
малих розмірів (пробний контур). Його
орієнтація у просторі визначається
позитивною одиничною нормаллю
,
пов’язаною з напрямком струму в контурі
правилом правого гвинта (правилом
свердлика) (див. рис. 45).
Контур
зі струмом характеризується магнітним
моментом
,
який визначається за формулою
,
де I – сила струму у контурі, S – площа контуру, – одинична позитивна нормаль.
При
внесенні контуру зі струмом у магнітне
поле на нього діє обертальний момент
,
під дією якого контур розвертається й
займає рівноважне положення. Відношення
максимального обертального момента
сил, який діє на контур зі струмом, до
магнітного момента контуру, є силовою
характеристикою магнітного поля у тому
місці, де знаходиться пробний контур,
і називається магнітною індукцією
.
Рисунок 1
Напрямок
вектора
визначається рівноважним положенням
позитивної нормалі до контуру
.
Одиниця вимірювання магнітної індукції
в системі СІ 1 Тесла (Тл).
Потік вектора магнітної індукції вводиться аналогічно потоку вектора напруженості електричного поля
,
де Bn – проекція вектора магнітної індукції на нормаль в кожній точці поверхні інтегрування S. Одиниця вимірювання магнітного потоку в системі СІ – 1 Вебер (Вб)=1 Тлм2.
Для
однорідного магнітного поля (вектор
у всіх точках поля однаковий за величиною
та напрямком) потік вектора
через плоску поверхню визначається
формулою
Ф = B S cos = Bn S,
де α – кут між вектором магнітної індукції і нормаллю до площини, S – площа плоскої площадки.
Потік Ф вектора магнітної індукції визначає кількість ліній магнітної індукції, що перетинають поверхню S.
Лінії магнітної індукції. Магнітні поля зображуються за допомогою ліній магнітної індукції. Потік вектора магнітної індукції через замкнену поверхню S дорівнює нулю
.
Звідси випливає, що лінії магнітної індукції – замкнені криві. У просторі їх проводять так, що в кожній точці вектор направлений вдовж дотичної до лінії магнітної індукції, а густина ліній дорівнює самій індукції (див. рис. 2).
Рисунок 2
Для магнітного поля, як і для електричного, виконується принцип суперпозиції
,
тобто індукція системи струмів дорівнює векторній сумі індукцій магнітних полів, утворених кожним із струмів окремо.
Закон
Біо-Савара-Лапласа.
Він визначає магнітну індукцію елемента
струму
,
тобто малої ділянки провідника зі
струмом довжини dl,
напрямок якої збігається з напрямком
струму. Індукція елемента струму
визначається за формулою
,
де
– радіус-вектор, який проведено з
елемента струму
у точку спостереження, хрестик означає
векторний добуток, 0=410-7
Гн/м – магнітна стала (див. рис. 3).
Рисунок 3
У скалярній формі формулу (4.15) записують так:
,
де
α
– кут між векторами
і
.
