Запитання і завдання

1. У чому може виявлятися авторська індивідуальність у науковому тексті?

2. Які тексти краще відбивають авторську оригінальність – науково-технічні чи гуманітарні?

3. Що спостерігається в науковій мові в діахронічному аспекті – тенденція уніфікації стилю чи його диференціації?

4. Чи може науковий текст бути повністю неемоційним?

Завдання 1. Проаналізувати фрагменти текстів у аспекті виявлення авторської індивідуальності.

1. Чисто статистичний підхід дозволяє досить просто вирішити задачу. Розіб’ємо траєкторію руху країни на кілька рівних відрізків і у визначених точках «розмістимо спостерігачів», доручивши їх фіксувати координати відхилень фактичної траєкторії від цільової в момент його проходження. Оскільки дійсна форма траєкторії залишається невідомою і ми маємо тільки результати замірів відхилень в окремих точках, замінимо повільну криву ламаною лінією, відрізки якої відстоять від осі X на величину середньої величини відхилень, зафіксованих в точках початку і кінця кожного відрізка.

2. Що перешкоджає введенню диференційованого заліку в усіх ВНЗ України? На це запитання можна відповісти однозначно: відсутність доброї волі зі сторони ректорату кожного навчального закладу. Адже для цього не потрібно збільшувати кількість навчальних годин в семестрі, а тільки деяку частину з них відвести для теоретичних занять в аудиторних умовах.

3. Предметом зображення залишилося гуцульське село Верховина, що стогне під новим гнітом панської Польщі і ті ж таки герої – гуцули-бідняки, гноблені соціально і національно. Образ народу постає то поетично узагальненим, то психологічно заглибленим і розлогим. Відтворюючи драматичні долі простих людей, Черемшина розумів необхідність оновлення народного життя. Так ідеї відродження людини зливалися з ідеями відродження народу.

Завдання 1. Виявити в уривках наукових текстів засоби експресивності.

1. Любовний дискурс творів В. Домонтовича сприймається як поверхова рецептивна площина, що в її основу покладено цікавий сюжет любовних пригод, інтриг, пікантних подробиць.

2. Підтекстом наукової об’єктивності викладу публіциста стає захоплення Україною, гостра тривога за її асиміляцію, як і інших країв імперії, що знаходять і прямий вербальний вияв. Новаторським характером і громадянською сміливістю характеризується заклик до гармонії світової спільноти, взаємозапозичень позитивного в духовному і політичному житті. На жаль, об’єктивна незаангажованість виступів Костомарова трактувалася часто як пристосуванство.

3. Педагогіці не можна навчитися, як навчаються математиці, астрономії, хімії, анатомії та фізіології. Ми не кажемо педагогам: робіть так чи інакше, але говоримо їм: вивчайте закони тих явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосовувати.

4. Вочевидь, не помилимося, стверджуючи, що світоглядові письменника відповідало прагнення творити – навіть на засадах наявного в довколишньому житті антагонізму – таку візію життя, згідно з якою зникала б напруга, породжена соціальним протиріччям, тобто, творити – посередництвом мистецтва літератури – позитивну модель світу.