Тема лекції: "афо горла. Методи обстеження горла. Хвороби горла" План:

1.АФО горла.

2. Методи обстеження горла..

3. Аденоїди.

4. Аденоїдит.

5. Ангіни первинні

6. Вторинна ангіна при інфекційних хворобах(кір, скарлатин

дифтерія).

7. Диференційна діагностика лакунарної ангіни, дифтерії горла.

Організаційні заходи у разі підозри на дифтерію.

8. Хронічний тонзиліт. Причини,профілактика, клінічні прояви,

діагностика, принципи лікування і догляд.

9. Гнійні хвороби горла.Флегмонозна ангіна, навколомигдалковий

(парантозилярний), загтлотковий, навкологлотковий абсцес. Дог-

ляд за хворими.

Анатомія глотки

Глотка є порожнинним органом, що розташований між порожнинами носа і рота спереду та гортанню і стравоходом - знизу. Вона одночасно є частиною дихального і харчового трактів, у ній перехрещуються як повітроносний, так і травний шляхи. Відповідно до цього, глотка має 7 отворів, якими сполучається із сусідніми органами:

1. Дві хоани ( з порожниною носа ).

2. Два вічка слухових труб ( з барабанними порожнинами).

3. Зів ( з порожниною рота ).

4. Вхід в гортань ( з гортанню, далі - трахеєю ).

5. Вхід у стравохід ( зі стравоходом ).

Глотка складається з трьох відділів: носоглотки, ротоглотки та гортаноглотки.

Носоглотка ( верхня частина глотки ) - порожнина, що знаходиться позаду від порожнини носа та сполучається з нею через праву та ліву хоани. На бокових стінках носоглотки відкриваються два глоткові вічка слухових ( євстахієвих ) труб, які розташовані на рівні задніх кінців нижніх носових раковин та з’єднують її з барабанними порожнинами.

Біля кожного з вічок розміщені невеликі скупчення лімфоїдної тканини - трубні мигдалики. На задньо-верхній стінці носоглотки є скупчення лімфоїдної тканини, яка утворює глотковий, або третій, мигдалик. У дітей до 5-6 років цей мигдалик часто збільшується ( аденоїди ) так, що перекриває собою просвіт хоан та утруднює носове дихання. З віком глотковий мигдалик зменшується і на період статевого дозрівання залишається у вигляді розлитого скупчення лімфоїдної тканини, що незначно виступає над поверхнею слизової оболонки та вкриває склепіння носоглотки.

Площиною, що є продовженням твердого піднебіння назад, носоглотка відділяється від середньої частини глотки - ротоглотки.

Ротоглотка - середня частина глотки; бокові та задня її стінки є продовженням відповідних стінок носоглотки та переходять на нижній відділ глотки. Спереду ротоглотка через зів сполучається з порожниною рота. Зів обмежується: зверху - м’яким піднебінням та язичком, знизу - коренем язика, з боків - попередніми та задніми піднебінними дужками.

Між піднебінними дужками з обох боків розташовані піднебінні мигдалики ( правий і лівий ). На їх поверхні, звернутій у порожнину зіва, є чисельні глибокі розгалужені щілини - лакуни ( або крипти ). Плоский епітелій, який вкриває вільну поверхню мигдаликів, вистилає також і лакуни. У лакунах можуть накопичуватись секрет, злущений епітелій та рештки їжі, утворюючи пробки. У товщі слизової оболонки задньої та бокових стінок глотки є невеликі скупчення лімфоїдної тканини, що називаються лімфоїдними фолікулами задньої стінки та бокових валиків глотки.

На задній поверхні кореня язика розташоване ще одне скупчення лімфоїдної тканини - язиковий мигдалик.

Ці лімфоїдні скупчення глотки утворюють лімфаденоїдне глоткове кільце ( Вальдеєра - Пирогова ), що включає:

1. Два піднебінні мигдалики.

2. Два трубні мигдалики.

3. Один глотковий мигдалик.

4. Один язиковий мигдалик.

Горизонтальною площиною, яку умовно проводять через верхній край надгортанника або корінь язика, ротоглотка відділяється від гортаноглотки.

Гортаноглотка - нижня частина глотки, яка має лійкоподібну форму, що звужуючись донизу, переходить у стравохід. Вона, ніби мішок, обгортає майже зі всіх боків гортань. У передньо - верхній її частини спереду від надгортанника, розташовані валекули. У задньо - нижній частині гортаноглотки з обох боків гортані знаходяться заглибини - грушоподібні синуси.

Стінки глотки вкриті слизовою оболонкою, яка містить багато слизових залоз, що виділяють секрет. Носоглотка вкрита миготливим епітелієм, який є продовженням аналогічного покриву порожнини носа та відіграє значну роль в очищенні та знезараженні повітря. Рото- та гортаноглотка, на відміну від носоглотки, вкриті незроговілим плоским епітелієм. Під слизовою оболонкою глотки розташовані м’язи, які звужують її просвіт, а також напружують та піднімають м’яке піднебіння. Узгоджена дія цих м’язів примушує харчову грудку під час ковтка просуватись в напрямку до стравоходу, не потрапляючи у носоглотку та хоани.