6.2. Поняття, функції та структура програми соціально-економічного дослідження

Наукове дослідження - не довільна процедура, а серія логічно послідовних операцій органічно пов'язаних між собою єдиною метою, необхідністю отримання максимально вірогідних і надійних даних про досліджуване явище чи процес. Ці операції поєднуються в єдину систему головним документом - програмою дослідження.

Програма дослідження - це документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення конкретного дослідження. Вона виконує роль стрижневого кореня дослідження, зумовлюючи тим самим його змістовно-смислову цінність, якість та надійність отриманої інформації. Програма, по суті, є теорією і методологією конкретного вивчення окремого емпіричного об'єкта чи явища. У ході складання програми вирішуються проблеми вибору об'єкта дослідження, розробляються конкретні методики збирання, опрацювання й аналізу даних, апробується надійність емпіричної інформації, наукової інтерпретації фактів, за її відсутності дослідження нагадує пошук методом проб і помилок, що в ряді випадків " не дає пізнавального ефекту.

Серед основних вимог до формування програми слід назвати такі:

— теоретико-методологічна обґрунтованість;

— структурна повнота, тобто наявність у програмі всіх структурних елементів;

— логічна послідовність всіх елементів, ланок програми. Так, не можна братися за розробку робочого плану без попереднього формулювання мети і завдань дослідження. Як і безглуздо намагатися формулювати гіпотези, не уявляючи предмета;

— гнучкість програми. На перший погляд, це суперечить попередній вимозі. Однак на практиці в міру розробки програми або при появі нових, непередбачених обставин доводиться повертатися до вже сформульованих положень і вносити в них корективи;

— ясність і точність, деталізація програми.

Програма конкретно-економічного дослідження виконує три основні функції:

— методологічну (дає змогу визначити проблему наукову і практичну, задля якої здійснюється дослідження; сформулювати його мету і завдання; зафіксувати вихідні уявлення про досліджуваний об'єкт; зіставити дане дослідження з тими, що проводились раніше або проводяться паралельно щодо аналогічних проблем);

— методичну (дає можливість розробити загальний логічний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу первинної інформації; виробити процедуру дослідження; провести порівняльний аналіз отриманих результатів щодо аналогічних досліджень);

— організаційну (забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи; налагодження контролю за ходом і процесом дослідження, публікацію за необхідністю результатів тощо).

Науковці і дослідники сформулювали низку порад і практичних рекомендацій, якими доцільно користуватися у процесі розробки і складання програми. Насамперед слід зважити, чи є дослідження достатньо значущим і чи будуть корисні для справи його результати, чи варто витрачати час і кошти на копітку дослідницьку справу. Можливо, у ході його підготовки з'ясується, що існують уже готові аналоги розв'язання досліджуваної проблеми. Тоді краще скористатися ними, ніж починати нове дослідження.

Слід також добре подумати над тим, чи будуть наявні необхідні засоби й фінансові ресурси на оплату друкування таблиць, анкет, їх тиражування, машинного часу обробки анкет (при користуванні комп'ютером) тощо. Важливим є й з'ясування, чи матиме дане дослідження підтримку з боку зацікавлених осіб, органів управління, громадських організацій, адміністрації.

У соціально-економічній літературі вважається загальновизнаним, що структура програми дослідження складається з двох розділів: методологічного і методичного.

Усі елементи програми тісно і жорстко взаємопов'язані і утворюють єдине ціле.