2.2.2. Страхове зобов’язання на користь третьої особи

У світовій практиці страхування часто використовується така договірна конструкція, як страхування на користь третьої особи, де самостійне право вимоги до страховика щодо отримання страхової виплати виникає не у сторони договору – страхувальника, а у іншої особи, яка у страхуванні називається вигодонабувачем. У ст. 16 ЗУ “Про страхування” також передбачена можливість укладання договору страхування “...на користь іншої особи, визначеної у договорі страхування страхувальником”, якій страховик повинен “...у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату (подати допомогу, виконати послугу тощо)”, проте цій особі не дається конкретного найменування.

Зазвичай, у договорах особистого страхування ця третя особа одночасно є і застрахованою (виняток складає страхування у разі смерті, при якому третя особа визначається як отримувач страхової виплати у випадку смерті застрахованої особи, тобто в якості вигодонабувача).

У договорах майнового страхування страхове відшкодування може бути виплачено третій особі лише тоді, коли її призначено отримувачем (вигодонабувачем) у договорі страхування при наявності у неї стосовно об’єкта страхування законного майнового інтересу в цілісності застрахованого страхувальником майна (наприклад, якщо ця особа може зазнати фактичних збитків в результаті настання страхового випадку). Так, при морському страхуванні найчастіше використовується формула: “Страхування проводиться на користь особи, що оплачує перевезення”. У договорі страхування сторони визначають умови виникнення права третьої особи, а також можливість її заміни і виконання страхового зобов’язання на користь самого страхувальника. Але страховик має право висунути цій третій особі заперечення проти здійснення виплати страхового відшкодування, що випливають із неналежного виконання страхувальником умов договору страхування .

Правовий статус вигодонабувача, як суб’єкта страхового зобов’язання, широко представлено в законодавстві і інших країн, наприклад, у Цивільному кодексі Російської Федерації (далі ЦК РФ) [9].

Загальні правила укладання договору на користь третьої особи (вигодонабувача) встановлені для майнового (ст. 929 ЦК РФ) і особистого (ст. 934 ЦК РФ) страхування, але введені обмеження, на чию користь з учасників страхового зобов’язання може бути укладений договір.

При укладанні договору майнового страхування одне із таких обмежень – це наявність майнового інтересу в зберіганні застрахованого майна, тобто законного відшкодування збитку, який виникнув при страховому випадку з застрахованим майном, або збитку, що пов’язаний з іншими майновими інтересами (ст. 929 ЦК РФ).

При цьому правовим наслідком укладання договору страхування майна при відсутності інтересу в зберіганні застрахованого майна є недійсність договору (п. 2 ст. 930 ЦК РФ).

Договір страхування відповідальності за заподіяння шкоди може бути укладений лише на користь вигодонабувача – особи, якій може бути заподіяна шкода, навіть якщо договір укладений на користь страхувальника або іншої особи, що відповідальна за заподіяння шкоди, або в договорі не визначено, на чию користь він укладений (ст. 931 ЦК РФ).Таким чином, не тільки передбачається обов’язковість використання договору на користь третьої особи, а й прямо визначається, хто може бути вигодонабувачем у договорах страхування відповідальності за заподіяння шкоди, через індивідуалізацію вигодонабувача вказуючи на те, що ця особа, життю, здоров’ю або майну якої може бути заподіяна шкода діями страхувальника або іншої особи, на котру така відповідальність може бути покладена законом (і страхування відповідальності якої прямо передбачено договором страхування).

Договір страхування відповідальності (ст. 932 ЦК РФ) також може бути тільки договором на користь третьої особи, згідно з яким вигодонабувачем є сторона договору, перед якою страхувальник повинен нести відповідальність. Законодавець гарантує це право вигодонабувача через вказівку на його виникнення незалежно від того, що договір страхування укладений на користь конкретної особи, або в ньому не зазначено, на чию користь він укладений.

Водночас, договір страхування підприємницького ризику не може бути укладений на користь третьої особи. Право вимоги страхового відшкодування належить лише страхувальнику.

В особистому страхуванні також можливе укладання договорів страхування на користь вигодонабувача. Всі договори особистого страхування, що використовують договір на користь третьої особи, слід поділити на дві великі категорії: договори, що укладаються у разі смерті застрахованої особи, та всі інші договори. І навіть тоді, коли на практиці відбувається суміщення цих договорів (зокрема страхування від нещасного випадку, що може заподіяти шкоду здоров’ю застрахованої особи або призвести до смерті), повинно бути розмежування. Річ у тому, що при укладанні договорів у разі смерті застрахованої особи, якщо вона є самий страхувальник, використовується лише договір на користь третьої особи. Якщо застрахована третя особа і договір укладений на її користь, то у разі смерті застрахованої особи також повинен бути призначений вигодонабувач, тобто в цьому випадку є дві черги вигодонабувачів. Відповідно до ч. 2 ст. 934 ЦК РФ, якщо не названий інший вигодонабувач, то ним стають спадкоємці застрахованої особи. Це правило діє тоді, коли страхувальник і застрахована особа не збігаються.

Водночас, якщо страхувальник і застрахована особа не збігаються, то, якщо інше не визначено в договорі, договір особистого страхування вважається укладеним на користь застрахованої особи. Для того, щоб був призначений інший вигодонабувач, а не застрахована особа, або договір вважався укладеним на користь страхувальника, потрібна письмова згода застрахованої особи. В іншому випадку такий договір визнається недійсним за позовом застрахованої особи або його спадкоємців.