2.2.1. Форми страхових зобов’язань

Страхові правовідносини можуть бути договірними, що виникають після волевиявлення сторін про укладання договору страхування, або позадоговірними, тобто обов’язковими для сторін. І ті, й інші правовідносини повинні фіксуватися в письмовій формі. В залежності від підстав виникнення зобов’язань, страхування традиційно поділяється на дві форми: добровільну й обов’язкову (див. рис.2.1). Обидві форми страхування можуть здійснюватися будь-яким страховиком України, що має ліцензію на відповідний вид страхування. Жодний із страховиків, які мають ліцензію на той або інший вид страхування, не може одержати перевагу перед іншими страховиками з боку держави. Монополізація страхової діяльності в Україні заборонена (ст. 41, 42 ЗУ “Про страхування”).

Особливості реалізації принципів добровільності та обов’язковості у страхуванні:

Рис. 2.1. Класифікація можливих форм страхових зобов’язаньКонкретний страховий інтерес кожного страхувальника реалізується при укладанні договору добровільного страхування між цим страхувальником і обраним страховиком, причому зміст і форма договору страхування повинні відповідати вимогам страхового законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЗУ “Про страхування”, “Добровільне страхування – це страхування, що здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком”. Договором відповідно до загальноцивільного законодавства визнається угода двох або декількох сторін щодо про встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов’язків.

Договір страхування – це двостороння письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно якої “...страховик бере на себе зобов’язання при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, що визначена страхувальником у договорі страхування, на користь якої укладений договір страхування (надати допомогу, виконати послугу і т.і.), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у встановлені терміни і виконувати інші умови договору” [1, ст. 16]. Договір страхування, укладений не у письмовій формі, є нікчемним [6, ст. 981].

Укладання договору починається з письмової або усної заяви страхувальника й закінчується його підписанням (врученням страхувальнику страхового поліса або свідоцтва). При цьому договір страхування набирає сили, як правило, лише після сплати страхувальником визначеної страхової премії (разової або у вигляді першого страхового внеску).

Особливістю договору добровільного страхування є те, що він, формально будучи двостороннім, у силу його певних умов може бути, по суті, трьохстороннім і навіть багатостороннім. Так, за договором особистого страхування одержувачами страхової суми можуть виступати або страхувальник, або застрахований, або законні спадкоємці зазначених осіб, або посмертний (після смерті страхувальника або застрахованого) отримувач, призначений до настання страхового випадку.

Потрібно також відзначити, що принцип добровільності при укладанні договору страхування повною мірою стосується волевиявлення страхувальника. Страховик не має права відмовити страхувальнику в укладанні договору, якщо волевиявлення страхувальника відповідає умовам цього виду страхування.

Обов’язкове страхування. Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про страхування”, обов’язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом, забороняється. Перелік видів обов’язкового страхування наведено у [1, ст.7].

Таким чином, обов’язкове страхування здійснюється шляхом укладання із страховиком договору страхування особою, на яку закон покладає обов’язок такого страхування (тобто вимагає від особи набути прав та обов’язків страхувальника).

Страхувальник зобов’язаний сплачувати встановлені страхові премії за рахунок його власних коштів, причому для страхувальника – юридичної особи, який є платником податку на прибуток, сума цих платежів включається до його валових витрат.

Об’єкти, що підлягають обов’язковому страхуванню, порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методика актуарних розрахунків встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для виникнення конкретних страхових правовідносин за будь-яким видом обов’язкового страхування, повинні наступити законодавчо передбачені фактичні обставини, що поширюють зазначені у законі права й обов’язки на конкретну особу (на страхувальника або на застрахованих).

Так, при обов’язковому страхуванні від нещасних випадків на транспорті, для пасажирів необхідно виконання таких умов:

• укладання договору перевезення між пасажиром і перевізником через придбання пасажиром у перевізника проїзного квитка, який може одночасно виконувати функції страхового поліса;

• фактичне перебування застрахованого пасажира на транспортному засобі під час подорожі, або на іншій визначеній території.

Для страхування водіїв, що керують цим транспортним засобом (договір страхування водіїв від нещасного випадку на транспорті укладається між страховиком і перевізником-роботодавцем, який є страхувальником), потрібне виконання лише умови фактичного виконання застрахованою особою своїх службових обов’язків водія на транспортному засобі під час перевезення.