4. Підродина Abietoideae
Ялиця (Abies) – рід вічнозелених однодольних дерев з родини соснових. Рід містить близько 50 видів; в Україні – 1: ялиця біла або гребінчаста (A. alba), до 55 м заввишки, є єдиним дикоростучим видом роду в Україні, поширена в Карпатах у нижній мішаній смузі лісів разом з буком і смерекою, до висоти 1 200 м; на рівнині – острівні масиви біля Львова, Яворова, Жовкви, Рави Руської.
Рис. 5. Ялиця
Деревину ялиці білої використовують як будівельний матеріал до виготовлення музичних інструментів, меблів та целюлози. Як декоративне дерево вирощують ялицю білу та інші види роду у парках України (також ялицю бальзамічну – А. balsamea, ялицю одноколірну – A. concolor та ін.). Етимологічно слово Abies походить від стародавньої латинської назви ялиці.
Класифікація підвиду.
1. Група Balsamea (тайгові, північні і високогірні райони Азії та Північної Америки):
Abies fraseri;
Ялиця бальзамічна (Abies balsamea);
Abies bifolia;
Abies lasiocarpa;
Ялиця сибірська (Abies sibirica);
Abies sachalinensis;
Abies koreana;
Abies nephrolepis;
Abies veitchii.
2. Група Grandis (західні райони Північної Америки аж до Мексики і Гватемали; рівнина на півночі, середні висоти на півдні ареалу):
Abies grandis;
Ялиця одноколірна (Abies concolor);
Abies durangensis;
Abies flinckii;
Abies guatemalensis.
3. Група Abies (Центральна, Південна і Східна Європа; Мала Азія):
Abies nebrodensis;
Ялиця біла (Abies alba);
Abies borisii-regis;
Abies cephalonica;
Ялиця Нордмана (Abies nordmanniana);
Abies cilicica.
Група Piceaster (Південна Іспанія, Півд.-Зах.Африка):
Abies pinsapo;
Abies numidica.
Група Momi (Східна і Центральна Азія, Гімалаї):
Abies kawakamii;
Abies homolepis;
Abies recurvata;
Abies firma;
Abies beshanzuensis;
Abies holophylla;
Abies chensiensis;
Abies pindrow;
Abies ziyuanensis.
Група Amabilis (Тихоокеанське узбережжя Північної Америки і Японії):
Abies amabilis;
Abies mariesii.
Група Pseudopicea (Гімалаї, високогір’я):
Abies delavayi;
Abies fargesii;
Abies forrestii;
Abies chengii;
Abies spectabilis;
Abies fanjingshanensis;
Abies yuanbaoshanensis;
Abies squamata.
Група Oiamel (Мексика, високогір’я):
Abies religiosa;
Abies vejarii;
Abies hickelii.
Група Nobilis (Захід США, високогір’я):
Abies procera;
Ялиця прекрасна (Abies magnifica).
Група Bracteata (Узбережжя Каліфорнії):
Abies bracteata [6].
Кедр (Cedrus) – рід класу хвойних (Coniferopsida або Pinopsida) родини соснових (Pinaceae), найбільш пов'язаний з ялицею (Abies).
Головними районами поширення кедру є Середземномор’я (висоти 1000–2200 м над рівнем моря) та Гімалаї (1500–3200 м над рівнем моря).
Кедр – дерево висотою зазвичай до 30–40 м, інколи до 60 м, з деревиною з характерним пряним запахом, товстою зморщеною корою та розкидистими однорівневими гілками. Гілки кедра диморфні, довгі гілки формують більшу частину крони, тоді як короткі гілки містять практично все листя.
Рис. 6. Ліванські кедри в національному кедровому резерві Аль-Шуф, Ліван
Листя – хвоя, вічнозелена, 8–60 мм завдовжки, розташоване довгою спіраллю на довгих гілках або щільними кластерами по 15–45 – на коротких. Колір листя – від яскраво-зеленого до темнозеленого або блідо-зеленого кольору, залежно від товщини шару кутикули. Шишки(стробіли) з насінням – діжкоподібні, 6–12 см завдовжки, 3–8 см завширшки, спочатку зелені, при визріванні – сіро-бурі; після визрівання вони (подібно до ялиці) розпадаються на крилаті насінини.
Насінини 10–15 мм завдовжки, з крилами 20–30 мм, як і насіння ялиці містять 2–3 бульбашки смоли з неприємним смаком, що захищають насіння від споживання їх насінеїдними гризунами – вивірками табурундуками. Визрівання шишок триває біля 1 року, запилення відбувається восени. Шишки з пилком (мікростробіли) тонкіші, 3–8 см завдовжки, утворюються улітку та визрівають восени.
Клімат України надто суворий для зростання справжніх кедрів. Однак у Нікітському ботанічному саду можна побачити чотири види кедрів: атласький, гімалайський, кіпрський і ліванський.
Українською мовою кедрами також інколи, не зовсім правильно, називають деякі рослини роду сосна – одна (європейський кедр) росте в Карпатах, інші ростуть в ботанічних садах:
європейський кедр (європейська кедрова сосна, Pinus cembra);
сибірський кедр (сибірська сосна, Pinus sibirica);
корейський кедр (корейська кедрова сосна, Pinus koraiensis);
кедровий сланник (Pinus pumila).
За прийнятою класифікацію рід поділяється на два види рослин, що разом складаються з 5 підвидів:
Гімалайський кедр (Cedrus deodara).
Ліванський кедр (Cedrus libani):
Атласький кедр (Cedrus libani var. atlantica);
Ліванський кедр (Cedrus libani var. libani);
Кіпрський кедр (Cedrus libani var. brevifolia);
Турецький кедр (Cedrus libani var. stenocoma).
За старішою класифікацією ці підвиди часто вважалися окремими видами [7].
Псевдомодрина золотиста – єдиний вид свого роду, широко відомий як золотиста модрина, хоча вона не є істинною модриною (Larix), будучи більш тісно пов’язаною з родами Keteleeria, Abies і Cedrus. Батьківщиною є східна частини Китаю, де вид росте в невеликих районах в горах провінцій Фуцзянь, Хунань, Цзянсі, Чжецзян на висотах 100–1,500 м.
Це хвойне дерево досягає 30-40 м заввишки і 150 (рідко 300) см діаметру, має широку конічну крону. Кора сіро-коричнева, груба, полущена. Пагони поділяються на довгі й короткі, подібно модрині, хоча короткі пагони не так помітно коротші, подовження – близько 5 мм на рік. Листки яскраво-зелені, довжиною 3–6 см і 2–3 мм шириною, з двома смугами знизу; вони стають блискуче золотисто-жовтими, перш ніж впасти восени, звідси й загальна назва. Листи розташовані спірально, широко розставлені на довгих пагонах, і щільно розміщені на укорочених пагонах.Шишки 4–7 см завдовжки і 4–6 см шириною, з гострими трикутними лусочками; вони за близько 7 місяців після запилення, коли (як ялинові й кедрових шишки) вони випускають крилате насіння. Насіння біле, овальне 6-7 мм з крилами світло-жовтого або коричнево-жовтого кольору, блискуча adaxially, трикутно-ланцетні, близько 2,5 см завдовжки. Квітне в квітні, насіння дозріває у жовтні. 2n = 44 [8].
Keteleeria (Кетелерія, кит. 油杉属 (you shan shu)) – рід хвойних рослин родини соснових. Типовий вид: Keteleeria fortunei (Andr. Murray) Carrière. Назва роду шанує пам’ять фр. J.B. Keteleer (1813-1903), французького лісівника-розплідника.
Вічнозелені дерева, що досягають 35 м у висоту з широкою кроною і довгим нерівним гіллям. Кора поздовжньо розтріскана. Листки плоскі, голчасті, довжиною 1,5–7 см і 2–4 мм шириною. Насіннєві шишки поодинокі, прямостоячі, конічно-циліндричні, завдовжки 6–22 см, дозрівають за 6–8 місяців після запилення. Насіннятрикутно-довгасте, покрите крилом такої ж довжини. 2n = 24.
Види:
Keteleeria davidiana;
Keteleeria evelyniana;
Keteleeria fortunei.
Поширення:
Китай: пд. Ганьсу, пд. Шеньсі, сх. Сичуань, Юньнань, пд.-зх. Хубей, Гуйчжоу, Гуансі, Хунань, Гуандун (з островом Хайнань), пд.-зх. Цзянси, Фуцзянь і Чжецзян, а також Тайвань і Гонконг.
Ізольовані популяції також є в горах пн. Лаосу і пд. В’єтнаму [9].
Nothotsuga (Нототсуга, кит. 长苞铁杉 (chang bao tie shan )) –монотиповий рід хвойних рослин родини соснових. Представлений єдиним видом Nothotsuga longibracteata.
Особливості роду Nothotsuga лежать приблизно між Tsuga і Keteleeria.
Дерева до 30 м у висоту і 100 см діаметром на рівні грудей. Кора темно-коричнева, повздовж розтріскана. Лиски з черешками 1–1,5 мм; голки розміром 11–20 (-24) × 1–2 (-2.5) мм, гладкі або слабо рифлені, вершини від гострих до трохи тупих. Насіннєві шишки червонуваті або червоні, достиглі темно-коричневі, розміром 2–5,8 × 1,2–2,5 см, зберігаються кілька років, потім розриваються повністю або розпадаються. Насіння трикутно-яйцеподібне, розміром 4–8 × 2,5–3 мм; крило довгасто-яйцеподібне, на вершині закруглене.
Запилення відбувається у березні–квітні, насіння дозріває у жовтні [10].
Тсуга, або Цуґа (Tsuga, від яп. 栂, ツガ, цуґа) – рід близький до ялиць та ялин, який займає проміжне між ними положення. Вічнозелені, однодомні дерева зі звисаючими тонкими пагонами і у більшості видів короткою пласкою хвоєю. Латинська назва походить від японської назви виду Tsuga sieboldii. Живе в Північній Америці та Східній Азії у відносно вологому кліматі. Більшість з них є вагомими, якщо не панівними компонентами рослинних угруповань, в яких вони зростають.
Рис. 7. Tsuga heterophylla
Крона від конічної до неправильної яйцеподібні (в деяких азійських видів). Кора від сірого до коричневого кольору, луската, часто з глибокими борознами. Листки окремішні, зберігаються кілька років, вершина гостра, округла або зубчаста. Бруньки в основному з заокругленими верхівками, не смолисті. Пилкові шишки: <8 мм довжиною, одиночні, кулясті, коричневі. Насіннєві шишки зріють 5–7 місяців, яйцевидні або довгасті, сидячі або майже сидячі, опадають невдовзі після висипання насіння, але можуть триматись і кілька років. Насіння розміром бл. 3–5 × 2–3 мм, з численними дрібними бульбашками смоли та з тонкими крилами 5 – 10 мм [11].