Зміст
Зміст 2
Вступ 3
1. Загальна характеристика родини соснових 4
2. Систематичний аналіз представників родини соснових 5
3. Природні умови росту представників родини соснових в зелених насадженнях м. Луцька 22
Висновки 36
Список використаних джерел 38
Вступ
Актуальність теми. Важливість рослин у житті і розвитку суспільства помічена давно. Велика частка населення Землі живе поблизу лісів, а то й у самих лісам. Вивчаючи спосіб життя людей протягом історичного періоду і в наш час, можна побачити, що рослинний світ завжди був і є важливим елементом в їх житті. Це і житло, і тепло, і комора харчових і кормових продуктів, і будівельні матеріали, і хімічна сировина, і місце відпочинку, і регулятор клімату, вологи. Знати всі ці функції рослинного світу дуже важливо з метою їх раціонального і ефективного використання.
Волинська область – край озер, річок, боліт і лісів. В далекі часи наша земля мала інший вигляд, ніж тепер. Ліси були непрохідні, зарослі старезними дубами, грабами, буками, соснами. Ніхто не рубав вікових дерев, і вони росли сотні літ, і валилися тільки під час бурі. На їх місці виростав молодий ліс і ставав ще більшим і густішим. Через гущавину пливли лісові потоки, порослі очеретами і водяними рослинами, розливалися на всі сторони, творили озерця, болота і трясовини. Луцьк – «столиця» Волині. Він славиться різноманітністю зелених насаджень, велика частина яких є валастиви для регіону і природної зони їх росту.
Об’єктом дослідження є представники Родини Соснових міста Луцька.
Предметом дослідження є поширення представників Роду Соснових в межах зелених зон.
Метою дослідження є вивчення сучасного стану рослинного світу Луцька і детальна характеристика представників Родини Соснових зелених зон міста Луцька, умов їх росту.
Відповідно до мети досліджень передбачалось виконання таких завдань:
1) дати загальну характеристику родині Соснових;
2) описати всі види, які складають систематику родини;
3) визначити природні умови росту представників Родини Соснових та їх поширення в зелених зонах міста Луцька.
1. Загальна характеристика родини соснових
Сосно́ві (Pinaceae, Соснува́ті) – родина рослин класу і порядку хвойних. До родини відносяться такі добре відомі роди дерев як сосни, ялини, кедри, модрини, ялиці тощо.
Родина містить 11 родів і близько 250 видів, поширених у північній півкулі. В Україні зустрічається 10 дикорослих видів з чотирьох родів, культивується понад 70 видів з 7 родів.
Однодомні, рідше дводомні дерева, інколи кущі. Листки соснових (хвоя) голчасті або лінійні, цупкі або м'які, розташовані спірально, поодиноко (на видовжених пагонах), пучками або попарно (на вкорочених пагонах), досить різні у поперечному перерізі. У більшості родів листки вічнозелені (живуть 3-12 років). Мікростробіли поодинокі або у густих зібряннях – метастробілах.
Мікроспорофіли лускуваті, із загнутим угору плівчастим кінцем. Мікроспорангіїв – два. Мікроспори мають два повітряних міхурці (за винятком модрини, тсуги та псевдотсуги) Шишки складаються з лусок двох типів – покривних та насінних. При основі останніх є два обернених насінних зачатки. Шишки дозрівають протягом 1–3 років. У них утворюється насіння з плівчастим крилом, рідше безкриле, горіхоподібне. У зародку є від двох до 18 сім’ядолей [1].
2. Систематичний аналіз представників родини соснових
Родина Соснових налічує 11 підродин.
Підродина Pinoideae
Сосна (Pinus L.) – рід хвойних дерев, родини соснових. Це дерева або чагарники, ароматичні, вічнозелені; крона зазвичай конічна у молодих рослин, часто стає округлою або плосковерхою з віком. Відомо близько 115 видів, що поширені переважно у помірній смузі Північної півкулі, сягаючи однак на північ від полярного кола 71°пн.ш. в Норвегії. Також росте у гірських тропічних регіонах, досягаючи широт трохи на південь за екватор в південно-східній Азії (до 2.1° пд.ш., Суматра, Pinus merkusii). Сосни введені в якості декоративних і лісових дерев в багатьох частинах Південної півкулі[1].
В Україні налічується 17 видів, з них окультурено 11. Найпоширенішою є сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), до 40 м заввишки. Плодоносить з 10 – 30 років, у зімкненому лісостані – з 40–60 років. Дерево живе 300–400, іноді й більше років, порівняно з іншими шпильковими росте швидко. Сосна звичайна – світлолюбна, посухо- і холодостійка порода, невибаглива до ґрунтів, росте передусім на пісках, болотах, скелях тощо.
Рис. 1. Мапа поширення видів роду Сосна
Латинська назва сосни звичайної – Pinus sylvestris – походить від кельтських слів «пін» - скеля і «сільвестріс» - лісова.
В Україні сосна займає близько 2,5 млн. га або 34 % всієї лісової площі (перше місце перед дубом і ялиною). Сосна поширена насамперед на Поліссі (також на Малому Поліссі, Надбужанській і Надсянській котловинах), де є головною лісотвірною породою (займає близько 60% лісової площі). На кращих ґрунтах зростає разом з дубом (субори), на глибоких пісках – без домішки інших порід (сухі бори), на заболочених ґрунтах – з домішкою березита вільхи. Менше значення сосна має в лісостепу (понад 20 % лісової площі), найбільше – на лівобережному (понад 30 %). Вона поширена переважно на піщаних борових терасах лівих берегів рік, частково штучно насаджена. В степу сосна зустрічається вкрай рідко (наприклад, на Олешківських пісках), рідко у Карпатах і на Прикарпатті.
Види
1. Двохвойні:
Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.);
Сосна Банкса (Pinus banksiana Lamb.);
Сосна гірська (Pinus mugo).
2. Трихвойні:
Сосна струнка (Pinus attenuata Lemmon);
Сосна Лумхольтца (Pinus lumholtzii B.L. Robinson et Fernald).
3. П’ятихвойні:
Сосна Веймутова (Pinus strobus L.);
Сосна кедрова європейська (Pinus cembra);
Сосна кедрова сибірська (Pinus sibirica).
Сосна квітне у травні. Її жовтий пилок у великій кількості розноситься вітром, покриваючи іноді всю поверхню озер, будучи несподіваним кормом для дрібних рибок.
Пилок сиплеться з пиляків жовтих шишечок і потрапляє на рильця червоних шишечок. Насіння дозріває лише через вісімнадцять місяців, в березні випадає з шишок на сніг і, підхоплюючись вітром, ковзає по насту як маленькі буєри (сани з вітрилами) на далекі відстані в різні боки. Насіння навесні проростає, виносячи на поверхню п’ять або сім сім’ядоль. Молоді сосни швидко ростуть, збільшуючись на 30–50 см на рік. Вони не бояться ні морозів, ні вологи, ні посухи, ні вітрів. Недарма по-латині сосна називається Пінус (Pinus), що означає «скеля». Сосна – світлолюбива рослина. Якщо насіння сосни потрапить під ялину з її широкими лапами, пророслі сосонки не зможуть витримати постійної тіні і загинуть. Ось чому ялина, потрапивши в сосновий бір, витісняє сосну. Старі сосни відмирають, а молоді під ялиною не виростають, і через десятки років замість соснового лісу залишається один ялиновий. Але сосна поселяється і на нових відкритих місцях. У неї міцні корені, стійкий стовбур, і вона досить невибаглива до умов середовища зростання.
Сосну використовують в садово-паркових насадженнях, для закріплення пісків та у полезахисних смугах. Її садять там, де потрібно надати протидію шкідливим явищам природи. Уздовж залізниць сосни затримують сніг, на берегах водойм і в пустелях – рухомі піски, в ярах коріння сосни, закріплюючи ґрунт, зупиняє його розповзання. На схилах гір і по берегах річок сосна запобігає повені, затримуючи танення снігу, який стікає не бурхливими потоками, а спокійними струмочками. Сосни – зберігачі вод: під їх покровом не висихають і не міліють річки.
У Кримських горах поширена сосна кримська (Р. Nigra var. Pallasiana Lamb.), сосна Станкевича (P. brutia Ten.) й інші.
У Карпатах, крім сосни звичайної, ростуть сосна кедрова (кедрина) або європейська (P. cembra L.), рідкісна, лише інколи становить невеликі суцільні деревостани (наприклад, у резерваті на горі Яйце у Ґорґанах), та сосна-жереп (Р. mugo Turra) – обидві у смузі верхньої границі лісу. Як декоративні вирощують сосну італійську або пінію (P. pinea L.), сосну Веймутова (P. strobus L.) та інші [2].