Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози

Мерказоліл (тіамазол, метизол, тирозол) — антитиреоїдний за­сіб, що зменшує синтез гормонів у щитоподібній залозі, виводить йодиди із залози, знижує активність окислювальних ферментів та ос­новний обмін речовин. Початок дії спостерігається через 20-30 хв.

Показання до застосування: для лікування різних форм токсично­го зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб).

Протипоказання: період вагітності, лейкопенія.

Препарати йоду — у низьких дозах виявляють антитиреоїдну дію, гальмують синтез гормонів щитоподібної залози, порушують зворотний зв’язок у системі аденогіпофіз — щитоподібна залоза (пригнічують утворення тиротропного гормону гіпофіза). Дія препа­ратів проявляється через 12-24 год.

Показання до застосування: гіпертиреоз, ендемічний зоб, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози.

При передозуванні виникають явища йодизму (отруєння йодом).

Класифікація препаратів, що застосовуються при гіперфункції щитоподібної залози

Антитиреоїдні засоби	Препарати йоду
Мерказоліл (тіамазол метизол, тирозол)	Антиструмін Йодид Мікройод Йод-актив Калію йодид Розчин Люголя Розчин йоду спиртовий

Протидіабетичні засоби

У β-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) син­тезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в організмі — зниження вмісту глюкози в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, підвищення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах пе­чінки).

За відсутності або недостатності інсуліну розвивається цукровий діабет.

Залежно від типу хвороби застосовують 2 групи протидіабетичних препаратів:

• Гормональні препарати — інсуліни

• Пероральні протидіабетичні засоби

Гормональні препарати для лікування цукрового діабету — інсуліни Класифікація інсулінів

1. Інсуліни короткої дії (6 - 8 год)
Інсулін людини Інсуман (хумулін, Актрапід НМ, Берлінсулін)	Інсулін бичачий Інсулрап	Інсулін свинячий Інсулін С (ілетин, моносуінсулін, актрапід МС) Інсулін SNC Хумалог
2. Інсуліни середньої тривалості дії (12 - 14 год)
Інсуман базал Хумулін JI Хумулін НПХ (берлінсулін Н, монотард)		Депо-інсулін С Ілетин II Л Ілетин II НПХ Суінсулін лонг (Б-інсулін, інсулін- семілонг, інсулонг, монотард МС, суспензія інсулін-лонг)
3. Інсуліни тривалої дії (24 - 36 год)
Ультратард (Хумулін ультраленте)		Суінсулін ультралонг

Інсуліни — це гормональні препарати або їхні аналоги, які за­стосовують для лікування хворих з І типом цукрового діабету (інсулінозалежного).

Інсулін людський для ін’єкцій (інсуман, хумулін) виявляє найкоротшу дію залежності від дози — 5-8 год. Початок дії спостері­гається через 30 хв, максимальний ефект — через 1-2 год. Доза ін­суліну залежить від тяжкості хвороби, стану хворого та рівня цукру в сечі за добу. Для розрахунку виходять з того, що 1 ОД інсуліну сприяє засвоєнню 4-5 г цукру. Як правило, добова потреба в інсуліні становить 30-50 ОД (зверніть увагу, що інсуліновий шприц містить 1 мл, або 40 ОД інсуліну). Інсулін вводять підшкірно або внутріш- ньом’язово за 15-20 хв до їди.

Основне застосування інсуліну — лікування цукрового діабету І типу, цукрового діабету будь-якого типу на фоні вагітності та хірургічних втручань.

Побічні ефекти: алергійні реакції, ліподистрофія у місці ін’єкції та ін.

Інсуліни тривалої дії — суспензії, які вводять внутрішньом’язово одноразово до сніданку.

Коливання рівня цукру в крові у хворих на діабет залежать від своєчасності та дози введення протидіабетичних препаратів, фізич­ного навантаження, частоти вживання їжі та ін.