Додаткова література

1. Аркас М.М. Історія України-Русі. – К., 1990. – 456 с.

2. Бабишин С.Д. Школа та освіта Давньої Русі. (IX - пер. половина XIII ст.) – К., 1973. – 88 с.

3. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. – К., 1989. – 295 с.

4. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1993. – 414 с.

5. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. - 190с.

6. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність: Посібник. – К. : Академія, 1997. – 184 с.

7. Замалеев А.Ф. Мыслители Киевской Руси. – К., 1981. – 159 с.

8. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. – К., 1973. – 446 с.

9. Костомаров М.П. Слов'янська міфологія. – К., 1994. – 384 с.

10. Кузь В.Г. Основи національного виховання. – Умань, 1993. – 109 с.

11. Науменко Ф.І. Школа Київської Русі. – Львів, 1965. – 216 с.

12. Сірополко С. Історія освіти в Україні. – К. : Наукова думка, 2001. – 912 с.

13. Кирпач А. З історії народної освіти Запорізьких козаків. – К., 1993.

14. Мицько І.3. Острозька слов'яно-греко-латинська академія. / І.3. Мицько. – К., 1990.

15. Хижняк 3.І. Києво-Могилянська академія. – К., 1988.

16. Аркас М.М. Історія України-Русі. – К., 1990. – 456 с.

17. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – 190 с.

18. Українська культура: Лекції за ред. Д. Антоновича. – К., 1993. – 592 с.

19. Цьось А. Культ фізичної досконалості запорозьких козаків // Рідна школа. – 1996. – № 5 – 6.

20. Сбруєва А.А. Вимоги до вчителя та його діяльності у вітчизняних шкільних документах: ХУІ-ХУП ст. В кн. :Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики. Зб. наук, пр; /Ред. кол. Гузій Н.В. та ін. – К. : НПУ, 1999. – Вип. 2. – С. 133 – 137.

Семінар 7. Педагогічна думка України XVII – XVIII столітть

(2 год.)

Мета. Проаналізувати вплив епохи європейського Відродження на розвиток вітчизняної духовної культури та на становлення системи духовних цінностей.

Базові поняття теми: природовідповідність; сімейне виховання; обов’язки батьків; сродна праця; зміст освіти та виховання; «освіта для спасіння душі»; сродне виховання.

Теоретичний блок План заняття

1. Педагогічна думка вчителів братських шкіл та Києво-Могилянської академії у ХVІІ столітті (Кирило Ставровецький, Лаврентій Зизаній, Памва Беринда, Симеон Полоцький, Єпифаній Славинецький, Інокентій Гізель):

а) завдання освіти і виховання, їх роль у житті суспільства і людини;

б) принципи, зміст і методи освіти та виховання;

в) вимоги до вчителів і батьків.

2. Педагогічна думка вітчизняних просвітителів ХVІІІ століття (Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Стефан Калиновський, Яків Козельський):

а) загальнопедагогічні ідеї (мета освіти і виховання, принципи народності, природовідповідності);

б) зміст та методи освіти та виховання;

в) вимоги до вчителя.

Методичні рекомендації

У ХVІI – ХVІІI століттях українська педагогічна думка була представлена цілою плеядою вчителів та професорів вітчизняних навчальних закладів. Вони навчалися, працювали в Острозькому триязичному колегіумі, братських школах, Києво-Могилянській академії. Значна більшість діячів XVI – першої половини XVIII ст. походила із західноукраїнських земель. Вони отримали освіту, а потім самі працювали у Львівській братській школі (Л. Зизаній, І. Борецький, М. Смотрицький, К. Сакович, П. Беринда, З. Копистенський та інші). З розвитком Київського освітнього центру (Лаврська друкарня, братська та Лаврська школи, а далі – Києво-братський колегіум) значна кількість цих діячів продовжувала свою працю на Наддніпрянщині.

Об'єктами аналізу повинні стати шкільні документи ХVІІI століть, підручники, створені вчителями та професорами, їх трактати та проповіді.

Головні педагогічні ідеї, яким необхідно дати характеристику у процесі аналізу цих джерел, це:

• необхідність освіти для «спасіння душі», для утвердження православ'я;

• доступність освіти, її демократичний характер;

• високі вимоги до морального рівня вчителя як до взірця християнських моральних чеснот;

• євангельська заповідь любові до ближнього і як її прояв – гуманне ставлення до дітей;

• провідна роль виховання у розвитку особистості;

• тлумачення вікових особливостей розвитку дітей і відповідного їм змісту навчання і виховання;

• визначення моральних норм поведінки дітей у школі та інших громадських місцях;

• вимоги до батьків щодо їх обов'язків у вихованні дітей;

• тісні зв'язки школи з громадою, її інтересами;

• дидактичні погляди;

• розуміння чуттєвої основи пізнання, необхідності наочності;

• застосування елементів класно-урочної системи у братських школах;

• шляхи реалізації принципів свідомого, міцного, систематичного і послідовного засвоєння знань;

• розробка підручників з граматики, риторики, філософії тощо.

У формуванні вітчизняної педагогічної думки ХVІІІ століття суттєву роль відіграли, поряд із впливами, характерними для ХVІ-ХVІІ століть, ідеї західноєвропейського просвітництва. Позначився на педагогічних поглядах і такий фактор, як посилення ролі держави у розвитку освіти (відкриття перших світських шкіл), у духовному житті суспільства.

Діяльність провідних українських просвітителів ХVІІІ століття пов'язана, передусім, із Києво-Могилянською академією. Аналізуючи зазначене питання, варто звернутися до таких педагогічних ідей цих просвітителів:

• роль освіти в розвитку людини і процвітанні держави (ідеї просвіченого абсолютизму, ідеї селянського просвітництва);

• трактування мети виховання як «спасіння душі», як самопізнання та сродної праці, як служіння народові;

• ідея природовідповідного, сродного виховання;

• ідея народності виховання;

• дидактичні ідеї;

• обґрунтування необхідності глибокої наукової освіти;

• принципи свідомого, послідовного, міцного, активного засвоєння знань;

• вимога вивчення вікових та індивідуальних особливостей дітей і допомоги їм у самопізнанні;

• застосування методів навчання, що передбачають активну участь дитини у процесі навчання;

• формулювання законів ораторського мистецтва, визначення шляхів розвитку вмінь та навичок красномовства, педагогічної майстерності.

Семінарське заняття може бути проведене у формі рольової гри – «Засідання вченої ради Києво-Могилянської академії».

Мета гри: характеристика педагогічних поглядів провідних діячів вітчизняної освіти ХVІІ – ХVШ століть, формування уміння ведення дискусії, аргументації своєї точки зору, полеміки з опонентами.

Між студентами групи розподіляються ролі («засідання вченої ради» є умовним, оскільки діячі, погляди яких розглядаються, не були сучасниками) К. Ставровецького, П. Беринди, С. Полоцького, Є. Славинецького, І. Гізеля, П. Беринди, Л. Зизанія, Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, С. Калиновського та інших.

Один із учасників рольової гри призначається (обирається) головуючим. Він у вступній промові коротко характеризує діяльність просвітителів XVI століття (П. Русина, Ю. Дрогобича) та провідні впливи, що позначилися на розвитку вітчизняної педагогічної думки XVІ – ХVIII ст. Оголошується коло проблем, що мають бути розглянуті:

1. Мета та роль освіти і виховання у розвитку людини, духовному житті суспільства, процвітанні держави.

1. Зміст та методи сімейного виховання, вимоги до батьків та вихователів.

2. Зміст освіти, форми та методи навчання.

При обговоренні запропонованих питань полеміку необхідно вести від особи педагога, роль якого Ви обрали: для того, щоб краще «вжитись» у роль, необхідно докладно опрацювати матеріали про педагогічну діяльність Вашого «героя», його світогляд, педагогічні ідеї. Необхідно також ознайомитись з позиціями «протилежної сторони» у дискусії. З цією метою слід звернутись до додаткової літератури з теми, проконсультуватись за необхідності з викладачем.