- •4. Джерела історії психології.
- •6. Основні історичні етапи становлення психологічного знання.
- •7. Наукові відкриття як фактори прогресування розвитку психології.
- •11. Життя і діяльність Конфуція
- •12. Життя і діяльність Будди.
- •13. Основні досягнення античної мілетської школи.
- •14. Життя і діяльність Сократа.
- •15. Життя і діяльність Арістотеля.
- •16. Життя і діяльність Демокріта
- •17. Життя і діяльність Геракліта Ефеського.
- •18. Життя і діяльність Платона.
- •19. Життя і діяльність Епікура.
- •21. Життя і діяльність і діяльність Августина Аврелія (Блаженного).
- •22. Життя і діяльність Анаксагора
- •24. Життя і діяльність б. Спінози
- •25. Життя і діяльність Сенеки.
- •27. Життя і діяльність т.Гоббса.
- •29. Життя і діяльність т. Аквінського
- •30. Психологічні погляди українських вчених (п. Могила, ф. Прокопович, і. Гізель).
- •31. Життя і діяльність н. Макіавеллі
- •32. Життя і діяльність Дж. Локка
- •33. Життя і діяльність ж-ж. Руссо.
- •34. Життя і діяльність с. Холла
- •35. Психологічні погляди г.С. Сковороди.
- •37. Психологічні погляди к.Дж. Ушинського
- •38. Розвиток психологічної науки в царській Росії (в.М. Бехтерєв, г.І. Челпанов, в.О. Вагнер та ін.
- •39. Психологічні погляди ф.Ф. Достоєвського.
- •41. Психологічні погляди м.М. Ланге.
- •45. Психологічні погляди п.П. Блонського.
- •46. Психологічні погляди л.С. Виготського.
- •47. Психологічні погляди л.І. Божович
- •48. Психологічні погляди б.Г. Ананьєва.
- •49. Психологічні погляди в.В. Давидова.
- •50. Психологічні погляди л.В. Занкова
- •52. Психологічні погляди с.Л. Рубінштейна.
- •53. Психологічні погляди б.М. Теплова
- •54. Психологічні погляди п.Я. Гальперіна.
- •55. Психологічні погляди б.Ф. Ломова.
- •56. Психологічні погляди г.С. Костюка.
- •57. Психологічні погляди д.М. Узнадзе.
- •58. Психологічні погляди д.Б. Ельконіна
- •60. Психологічні погляди о.Р. Лурія
- •61. Психологічні погляди о.М. Леонтьєва.
- •62. Психологічні погляди о.В. Запорожця
- •63. Психологічні погляди в.О. Сухомлинського
- •67. Наукова спадщина в.А. Роменця
- •69. Гештальтпсихологія.
- •70. Психоаналіз (з. Фрейд).
- •71. Гуманістична психологія.
- •72. Послідовники психоаналізу (а. Адлер, к. Юнг).
- •73. Біхевіоризм
- •74. Життя і діяльність м. Мід.
- •77. Епігенетична концепція е. Еріксона.
- •79. Основні досягнення у загальній психології.
74. Життя і діяльність м. Мід.
Основну увагу М.Мідприділяла проблемам соціалізації дітей в різних культурах, причому об`єктом її вивчення були не сучасні, а традиційні суспільства, традиційна, замкнута культура, що збереглася в окремих районах Полінезії та Латинської Америки. В своїх працях "Дорослішання на Самоа" (1928), "Як ростуть на Новій Гвінеї" (1930), "Стать і темперамент в трьох примітивних суспільствах" (1935) Маргарет Мід досліджувала особливості походження вікових криз (перш за все підліткового) в різних соціальних умовах, розвиток статевої ідентифікації у дітей, а також вплив діто-батьківських відношень на інтелект та особистісні якості дитини. Доводячи провідну роль соціокультурних факторів у психічному розвитку дітей, МаргаретМід показала, що особливості статевого дозрівання, формування структури самосвідомості, самооцінки залежать в першу чергу від культурних традицій певного народу, особливостей виховання і навчання дітей, домінуючого стиля спілкування в сім`ї. Вона ввела в психологію новий термін "інкультурація".
З позицій психоаналітичних орієнтацій досліджувала проблеми культури та особистості в 30-40 -х рр. Особливу увагу приділяла факторам соціалізації та формування типів особистості.
Вона здійснила значний вплив на культурантропологію, етнографію та соціологію. Стимулювала інтерес психологів та психіатрів до проблеми культурантропології.Внесок М.Мід у розвиток сучасної етнопедагогіки важко переоцінити, адже вона першою здійснила класифікацію типів культур, беручи за основу особливості спадкоємності та виховання в певних суспільствах.
Отже, дослідження М.Мід змусили науковий світ пригадати істину, що співвідношення традицій та новацій в індивідуальній культурі людини суттєво позначається на його взаємовідношеннях з представниками різних поколінь і обов’язково відображається на життєвому устрої його власної сім’ї
76. Психологічні погляди Ж. Піаже.Операціональна теорія інтелекту Ж.Піаже
Швейцарський психолог Жан Піаже(1896-1970рр.) досліджував інтелект. В працях, які вийшли в 20-х роках: «Мова й мислення дитини» (1923р.), «Судження й умовивід у дитини» (1924р.), «Уявлення дитини про світ» (1926р.), «Фізична причинність у дитини» (1927р.) описується розвиток вчення про мову й мислення дитини, про її логіку й світогляд. Піаже спробував розкрити якісну своєрідність дитячого мислення з його позитивної сторони. У центр уваги було поставлено те, що в дитини є, а не недоліки дитячого мислення в порівнянні з мисленням дорослої людини. На шляху від дитини до дорослого думка перетерплює ряд якісних перетворень -стадій, кожна з яких має власну характеристику. Намагаючись розкрити їх, Піаже зосередився спочатку на дитячих висловлюваннях. Він застосував метод вільної бесіди з дитиною, прагнучи, щоб питання, які задаються маленьким випробуваним, були можливо ближче до їхніх спонтанних висловлень: що змушує рухатися хмари, воду, вітер? Чому сняться сни? Чому плаває човен? і т.д. Нелегко було знайти в безлічі дитячих суджень, розповідей, переказів, реплік об'єднуючий початок, що дає підстава відмежувати «те, що в дитини є», від пізнавальної активності дорослого. Таким загальним знаменником Піаже вважав своєрідний егоцентризм дитини. Маленька дитинає несвідомим центром власного світу. Вона не здатна стати на позицію іншого, критично, з боку глянути на себе, зрозуміти, що інші бачать речі по-іншому. Тому вона змішує суб'єктивне й об'єктивне, пережите й реальне. Вона приписує свої особисті мотиви фізичним речам, переносить внутрішні спонукання на незалежнийвід них причинний зв'язок явищ природи. У мисленні дитини виявляються й своєрідна магія -словам і жестам надається здатність впливати на зовнішні предмети. У присутності інших дитина міркує вголос, так якби вона була одна. Їїне цікавить, чи буде вона зрозуміла іншими. Її мова, що виражає бажання, мрії, «логіку почуттів»,служить своєріднимсупутником, акомпанементом її реальної поведінки. Але життя змушує дитину вийти з світу мрій, пристосуватися до середовища. І тоді дитяча думка втрачаєпервозданність, деформується й починає підкорятися іншій, «дорослій» логіці, почерпнутої із соціального середовища, тобто із процесу мовного спілкування з іншими людськими істотами. У праці «Розвиток кількості в дитини» (1941р., разом з Б. Інельдер) порушується питання про те, як дитина відкриває інваріантність (сталість) деяких властивостей об'єктів, як її мислення засвоює принцип збереження речовини, ваги й обсягу предметів.З'ясувалося, що принцип збереження формується в дітей поступово, причому спершу вони починають розуміти інваріантність маси (до 8-10 років), а потім ваги (до 10-12 років) і,нарешті, обсягу (близько 12 років). У ряді праць Піаже і його співробітників концепція операціонального інтелекту одержала в 40-х роках нове експериментальне висвітлення й подальшу теоретичну розробку. Загальний підсумок тих поглядів на розумовий розвиток, до яких прийшов Піаже в розглянутий період, представлений у його трактаті «Психологія інтелекту»(1946 р.)
