62. Психологічні погляди о.В. Запорожця

БіографіяЗакінчив педагогічний факультет 2-го МДУ (1925-1930). У 1929-31 рр.. співробітник АКВ ім. Н. К. Крупської. У 1920-30е рр.. входив до складу п'ятірки найближчих московських учнів Виготського (Запорожець, Божович, Морозова, Левіна, Славіна). З 1931 р. в Харкові в Українській психоневрологічній академії, одночасно з 1933 р. - доцент, з 1938 р. - зав. кафедрою психології Харківського педагогічного інституту. У 1941-43 рр.. працював в експериментальному госпіталі відновлення рухів при Ін-ті психології (Свердловська обл.). У 1943-60 рр.. - Доцент, проф. кафедри психології МГУ; в 1944-60 рр.. зав. лаб. психології дошкільного віку Інституту ОПП;, а з 1960 р. директор НДІ дошкільного виховання. У 1965-67 рр.. академік-секретар відділення психології та вікової фізіології, в 1968-1981 рр.. член Президії АПН СРСР.

Наукова діяльністьРозробляв питання загальної та дитячої психології, психології сенсорних процесів і руху; вніс внесок у психологічну теорію діяльності. Разом з учнями створив теорію сенсорного і розумового розвитку дитини, сприяє рішенню проблем виховання та навчання дошкільнят. Критикував тенденцію до штучного «Підхльостування» розумового розвитку, передчасного включенню дитини в складні форми навчальної діяльності. Ввів в дошкільну педагогіку поняття ампліфікації (збагачення) розвитку дитини за рахунок оптимального використання специфічно дитячих видів діяльності. У зв'язку з цим перехід до шкільного навчання дітей з 6-річного віку сприйняв критично, вважаючи, що подовження дитинства - найбільше завоювання людської цивілізації.

63. Психологічні погляди в.О. Сухомлинського

67. Наукова спадщина в.А. Роменця

69. Гештальтпсихологія.

Історія гештальтпсихології(від німецького Gestalt–образ, структура) почалася з виходу роботи Макса Вертгеймера„Експериментальне дослідження сприймання руху” (1912р.), в якій ставилося під сумнів первинне уявлення про наявність окремих елементів в акті сприймання. Навколо Вертгеймера у 20-тих роках в Берліні утворюється Берлінська школа гештальтпсихології, в якуувійшли К, Коффка В. Келер, К. Левін Вони працювали над дослідженням сприймання, мислення, потреб, афектів, волі.У дослідженнях зорового сприймання було встановлено, що елементи зорового поля об’єднуються в перцептивну структуру в залежності від ряду факторів: близькість елементів один від одного, схожість елементів, замкнутість, симетричність. Були сформульовані деякі положення, що отримали назву законів сприйманняв гештальттеорії:

1.Закон диференціації фігури і фону–зорове поле поділяється на фігуру і фон. Фігура –замкнена, оформлена, яскрава, жива, ближча до нас у просторі, займає головне положення в полі. Фонслужить загальним рівнем, на якому виступає фігура.

2.Закон прегнантності–тенденція перцептивної організації до внутрішньої впорядкованості, спрощення сприймання.

3.Закон ампліфікації–доповнення до цілого. Якщо фігура незакінчена, у сприйманні ми прагнемо бачити як ціле.Експериментально досліджувалося такожмислення. За Келером, інтелектуальне рішення полягає в тому, що елементи поля, попередньо не пов’язані, починають об’єднуватися у певну структуру, відповідну проблемній ситуації. Це відбувається раптово в результаті розглядання (інсайт) при умові, що всі елементи, необхідні для рішення, знаходяться у полі сприймання. Умовою переструктурування є вміння відмовитися від звичних, щосклалися у попередньому досвіді та закріпилися вправами, шаблонів, схем, що є неадекватними до ситуації завдання. Перехід на нову точку зору здійснюється раптово в результаті прозріння (інс