33. Життя і діяльність ж-ж. Руссо.

Й.Песталоцці і Руссо започаткували щоденникові спостереження за дітьми .

Філософські погляди Руссо:

• сповідував ідею активного втручання філософів у соціальну дійсність заради її перебудови;

• стверджував, що матеріальний світ існує незалежно від людини; вона ж пізнає його через відчуття;

• оспівував природу і той порядок, який в ній існує; викривав безлад і несправедливість, що панують у соціальному світі;

• вбачав силу людини не в розумі, а в її почуттях;

• вважав, що цивілізація не принесе щастя людям, а лише поглибить їх тяжке становище;

• покладав провину за соціальні вади на науку, мистецтво і цивілізацію.

Естетичні погляди Руссо:

• виступав проти обмеженості і умовності ряду принципів естетики класицизму в ім'я мистецтва;

• засуджував систему станів, ієрархій в театрі, де право на високі почуття і героїчні подвиги надавалось лише високопоставленим особам;

• відстоював реалістичні принципи;

• звертав увагу на красу і був спроможний оспівувати її;

• закликав до виховання в людях високих почуттів гуманності;

• створив культ почуття у мистецтві; відтворив зворушливі порухи серця, внутрішнього світу людини.

34. Життя і діяльність с. Холла

У психології створено багато теорій, які по-різному пояснюють віковий психічний розвиток, його витоки. їх можна об'єднати у два напрямки - біологізаторський і соціологізаторський.

В рамках біологізаторського напряму виникла теорія рекапітуляції, в рамках якої Е. Геккель сформулював біогенетичний закон щодо ембріогенезу (онтогенез є коротке і швидке повторення філогенезу), а американський психолог С. Холл переніс його на онтогенез: дитина у своєму розвитку коротко повторює розвиток людського роду.

Теоретична неспроможність концепції рекапітуляції в психології виявилась досить рано, і це вимагало створення нових ідей. С.Холл першим зробив спробу показати, що між історичним та індивідуальним розвитком існує певний зв'язок.

Теорія рекапітуляції недовго виконувала роль пояснювального принципу, але ідеї С. Холла мали значний вплив на дитячу психологію через дослідження двох його знаменитих учнів -А.Л. Гезелла і Л.Термена. їхні праці сучасна психологія відносить до розробки нормативного підходу щодо розвитку.

35. Психологічні погляди г.С. Сковороди.

Григорій Силович Сковорода(1722-1794рр.)цікавився питаннямпро людське щастя. За

Сковородою, ключ до щастя у самопiзнаннi i слiдуваннi тому шляху, до якого кожний по єству своєму покликаний. Сковорода вважав, що пiзнання має велике практичне та естетичне значення. Прагнення пiзнати природу i самого себе вважав однiєю з рис характеру, особливiстю i "призна-ченням роду людського". Головним у пiзнаннi людиниє безпосереднє спiлкування з сьогоденням, наслiдування самiй нaтypi. Другим наставником людини є наука, просвiтництво. Вiдкриваючи iстину, наука озброює людину знанням справи, виступає як керiвник практичних iнтepeciв людини. Наука i просвiтництво, вважав фiлософ, повиннi стояти на службi людинi, примножувати реальнi блага, допомагати визволенню вiд пут забобонiв та шкiдливих пристрастей. Знання залежить вiд людини, важкi зусилля якої приносять багатi врожаї. Шукати в собi iстину, згiдно з концепцiєю пiзнання Сковороди, значить шукати тi сили i засоби, якi допомагають людинi пiзнавати cвіт реальних речей, cвіт iдей i нaвiть символiку Бiблій. Людський разум, доводив Сковорода, завжди стоїть перед вибором: добро чи зло, брехня чи icтина. Цей вибiр пропонує йому сам предмет пiзнання: їжа, звичайно, icнyє не тiльки для тiла, але й для душi, пiсня -для вух i для розуму