Закономірності економічної поведінки виробника. Закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва.
Виробництво - це відкрита система. З довкілля воно одержує ресурси, переробляє їх на продукцію для споживання чи подальшої переробки.
Чинники, які впливають на поведінку виробника: Поведінку виробника також зумовлюють такі чинники, як макросередовище, що охоплює політико-економічні, демографічні, правові, соціо-культурні, технологічні й міжнародні аспекти; та мікросередовища. Мікро середовище - це споживачі, конкуренти, постачальники, це й трудовий колектив підприємств, фінансово-економічний і технологічний стан підприємства. В умовах перехідної економіки чинники мікросередовища підприємства зазнають динамічного і сильного впливу. Зміни макросередовища зумовлюють зміни мікро- середовища, наслідком яких є зміна поведінки підприємства щодо макросередовища, тобто прийняття нових рішень і дій. Результатом діяльності підприємства є рішення (вибір із набору можливих альтернатив) і дії або поведінка, що відповідає цим рішенням.Поведінка або дії виробника - це певна діяльність, що будується, з одного боку, на прийнятому рішенні, з іншого, - на нормах і правилах, прийнятих у даному товаристві.
Організація виробництва складається з організації самого виробничого процесу; організації праці у виробничому колективі; організації управління структурними підрозділами підприємства.
Закономірності економічної поведінки виробника: Першою закономірністю є кооперація виконавців, тобто трудовий контакт, що викликає "змагання і своєрідне збудження життєвої енергії, що збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб".Концентрація маси робітників, а також злиття різноманітних процесів праці призводять до концентрації засобів виробництва. Концентрація знарядь виробництва і праці - друга закономірність. Третьою закономірністю вважається якісний розподіл процесів виробництва на складові частини в залежності від його характеру. Якісний розподіл процесу потребує кількісної пропорційності між його частинами - четверта закономірність. Рівномірне відтворення пропорцій у процесі виробництва, що забезпечує ритмічне повторення його частин, є п'ятою закономірністю.
Теорія «граничної продуктивності». Граничні витрати і граничний продукт.
Аналіз динаміки змінних витрат необхідний для вирішення питання про обсяги випуску продукції. Змінні витрати, а отже і валові, зростають зі збільшенням обсягів, а постійне не змінюються, і тому витрати на одиницю продукції зменшуються. Це зменшення має свої межі, після чого витрати збільшуються. Ця межа – граничні витрати.
Отже, динаміка показника граничного продукту свідчить про те, що існує певна межа, за якою віддача від збільшення якого-небудь певного елемента витрат починає зменшуватися. У цьому знаходить відображення закон спадної віддачі (чи закон спадної граничної продуктивності). Він свідчить про обмеженість зростання випуску продукції за рахунок лише одного з видів затрачуваних ресурсів. Падіння віддачі відбувається через те що вичерпуються можливості саме цього ресурсу, тоді як використання всіх інших лишається на незмінному рівні.
Такий характер руху продуктивності використовуваних у виробництві чинників впливає і на динаміку самих витрат. Її найкраще відбиває показник середніх чи питомих витрат, котрий розраховується як величина витрат на одиницю продукції, що випускається (СВ). Оскільки постійні витрати, за визначенням, не залежні від обсягу випуску, середні постійні витрати обчисленні як їхнє відношення до кількості продукції , що випускає, будуть скорочуватися в міру збільшення випуску.
Динаміка змінних середніх витрат складніша. Спочатку вони мають тенденцію до зниження, оскільки залучення додаткових ресурсів на стадії їхнього недовикористання спричиняє зростання ефективності використання чинників і, як наслідок, швидше зростання випуску порівняно зі зростанням витрат. Але після певного моменту подальше залучення до виробництва змінних ресурсів дає дедалі меншу віддачу, оскільки досягнута мета завантаження виробничих потужностей.
Важлива характеристика витрат виробника - показник граничних витрат (ГВ), який виражає витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції, що випускається. Вони визначаються як відношення зміни в загальних витратах до зміни обсягу випуску:
Показник граничних витрат містить надзвичайно важливу інформацію. Він показує не тільки те, у що обходиться виробництво кожної додаткової одиниці продукції, а й той виграш, що одержить фірма , відмовившись від виробництва останньої одиниці випуску. Це дуже важливо для прийняття рішення про те, яку кількість продукції випускати, збільшувати чи скорочувати виробництво.