Лабораторна робота №1. Загальна конфігурація комп’ютера. Системний блок.

Ціль роботи: ознайомитися з загальною конфігурацією комп’ютера та складом системного блоку.

Контрольні питання.

1. Назвіть склад системного блоку.

2. Типи корпусів комп’ютерів.

3. Назвіть компоненти комп’ютера.

4. Підключення плати до системного блоку.

У протоколі до роботи виконати рисунок системного блоку з зазначенням всіх основних елементів.

Теоретичні відомості.

Конфігурацію ПК можна змінювати в міру необхідності. Але, існує поняття базової конфігурації, яку можна вважати типовою:

• системний блок;

• монітор;

• клавіатура;

• маніпулятор «миша».

Комп'ютери випускаються і у портативному варіанті (laptop або notebook виконання). В цьому випадку, системний блок, монітор та клавіатура містяться в одному корпусі: системний блок прихований під клавіатурою, а монітор вбудований у кришку, замість «миші» під клавіатурою є сенсорна область, чутлива до дотику – TouchPad.

Системний блок - основна складова, в середині якої містяться найважливіші компоненти. Пристрої, що знаходяться в середині системного блока називають внутрішніми, а пристрої, що під'єднуються ззовні називають зовнішніми.

Зовнішні додаткові пристрої, що призначені для вводу та виводу інформації називаються також периферійними. За зовнішнім виглядом, системні блоки відрізняються формою корпуса, який може бути горизонтального (desktop) або вертикального (tower) виконання. Корпуси вертикального виконання можуть мати різні розміри: повнорозмірний (BigTower), середньорозмірний (MidiTower), малорозмірний (MiniTower). Корпуси горизонтального виконання є двох форматів: вузький (Full-AT) та надто вузький (Baby-AT). Корпуси персональних комп'ютерів мають різні конструкторські особливості та додаткові елементи (елементи блокування несанкціонованого доступу, засоби контролю внутрішньої температури, шторки від пилу).

Корпуси часто поставляються разом із блоком живлення. Потужність блоку живлення є одним із параметрів корпусу. Для масових моделей достатньою є потужність 300-360 Вт.

Основними вузлами системного блоку є:

• електричні плати, що керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв тощо);

• накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), призначений для читання або запису інформації;

• накопичувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків (дискет) та компакт-дисків.

Компоненти комп'ютера

При збиранні типового ПК як правило використовуються перераховані нижче компоненти:

1. Системна плата.

2. Процесор.

3. Оперативна пам'ять.

4. Накопичувач на жорсткому диску.

5. Накопичувач CD-ROM/CD-R/RW/DVD або DVD±RW(RAM).

6. Відеоадаптер і монітор.

7. Звукова карта й акустичні системи.

8. Корпус із блоком живлення.

9. Накопичувач на гнучких магнітних дисках.

10. Клавіатура й пристрій позиціонування курсору (миша).

11. Допоміжні елементи.

12. Програмне забезпечення.

Підготовка до роботи

Перш ніж приступити до збирання комп'ютера, необхідно виконати кілька підготовчих операцій. По-перше, варто вжити заходів захисту від електростатичного розряду; по-друге, записати конфігурацію комп'ютера, включаючи апаратні (положення перемичок і перемикачів, схеми кабельних з'єднань) і логічні (установки BIOS).

Захист від електростатичного розряду

Працюючи з відкритим корпусом комп'ютера, необхідно вжити заходів, що виключають можливість електростатичного розряду через сигнальні кола системної плати чи плат адаптерів.

Тіло людини завжди заряджене до деякого потенціалу по відношенню до електричних кіл комп'ютера, і цей потенціал може виявитися небезпечним для напівпровідникових компонентів. Перш ніж забратися усередину відкритого пристрою, торкніться провідної ділянки його шасі, наприклад, кришки блоку живлення. При цьому потенціали тіла й загального провідника комп'ютера зрівняються. Вважається, що заряд обов'язково повинен «стекти на землю», але ця вимога є зовсім необов’язковою. Більш складний спосіб рівномірного розподілу потенціалів між вами й компонентами комп'ютера - це застосування захисного електростатичного браслету. При роботі з комп'ютером приєднайте антистатичний браслет провідником до шасі комп'ютера в не пофарбованому місці, бо у іншому випадку електричного контакту не буде. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб рівномірно розподілити електростатичні заряди між вашим тілом і вузлами комп'ютера й уникнути появи небезпечних струмів.

Не варто працювати з відкритим комп'ютером при вставленому в розетку шнурі живлення, тому що існує ймовірність увімкнути його в самий невідповідний час або його просто забули вимкнути. Крім того, у цьому випадку досить висока ймовірність потрапляння в комп'ютер вологи або маленьких предметів, що може викликати коротке замикання на електронній платі й привести до її ушкодження. Плати адаптерів завжди необхідно тримати за металевий кронштейн, яким вони кріпляться до корпуса. Кронштейн з'єднаний із загальним провідником плати, і можливий електростатичний розряд не приведе до ушкодження компонентів адаптера. Якщо в плати немає металевого кронштейна (як, наприклад, у системної плати), акуратно тримайте її за краї й не торкайтеся встановлених на ній компонентів.

Увага!

Іноді рекомендують класти вийняті плати й мікросхеми на алюмінієву фольгу, але цього робити не можна! На багатьох платах адаптерів і системній платі встановлені конденсатори, а також літієві або нікель-кадмійові батареї (акумулятори). Ці батареї досить бурхливо реагують на коротке замикання, що може відбутися, якщо ви покладете плату на фольгу. Батареї швидко перегріваються й вибухають, як петарди, причому уламки, що розлітаються, досить небезпечні для очей. Оскільки ви можете не знати, чи встановлений на конкретній платі акумулятор чи ні, то дотримуйтеся загального правила: ніколи не кладіть плати на провідну металеву поверхню.