3. Ігрова та трудова діяльність молодших школярів. Ігрова діяльність молодшого школяра

В молодшому шкільному віці ігрова діяльність відступає на задній план. Але це не означає, що гра не має ніякого значення в цьому віці. У грі відбувається розумовий і фізичний розвиток дітей.

Якщо дошкільників в рухливих іграх цікавить сам по собі процес руху, то в молодшому шкільному віці дитину цікавить результат. У грі велике місце займає змагання.

Всі хлопчики люблять: хокей, футбол, настільний теніс. Дівчатка - волейбол, баскетбол.

Захоплюються іграми на комп'ютері, що не тільки сприяє розвитку дітей, а і являють собою певну небезпеку.

Для хлопчиків: грають з машинками, літаками, ракетами, іграшкою зброєю.Для дівчаток: ігри з ляльками, іграшковим посудом, меблями.

З молодшими школярами слід проводити ігри, які дозволяють школярам знімати розумове напруження. Так рухливі ігри допомагають "розім'ятися", викликають радісний настрій. Після них легше протікає і розумова діяльність.

Настільні чи малорухливі ігри (лото, подорожі по таблицях з картинками і т.д.) -дають можливість відпочити, привчити не проводити час без толку, розвивають винахідливість та ряд інших якостей. Спортивні ігри і спортивні вправи - розвиток вольової й емоційної сфер. Ігри із музичним супроводом - розвивають музичні здібності.

Трудова діяльність молодших школярів

Трудова діяльність є психологічною основою для прищеплення дитині поваги до праці дорослих, готовності до довготривалого фізичного навантаження.

Форми трудової діяльності:

• Самообслуговування;

• Виготовлення поробок - виконуючи нескладні поробки із паперу, роблячи іграшки для маленьких дітей і т.д. молодші школярі включаються в суспільно корисну трудову діяльність.

Оцінки, які школярі отримують за роботу на уроках праці, набувають не тільки особистий, а й суспільний зміст і мають велике значення для формування відповідального ставлення школяра до праці. При правильній організації уроку праці школяр уже в початковій школі переконується на власному досвіді і досвіді інших, що необхідно відповідати за ті предмети, які вони виготовляють, що вони повинні бережно ставитися до робочого часу, працювати не тільки гарно, а й швидко. "Оля зробила тільки пів закладки, тому хтось не отримав подарунок" або "Коля зробив гарну закладку і зробив її швидко, він буде моїм помічником", - говорить вчитель.

Правильне ставлення до праці включає в себе творче ставлення до справи. Ця якість має виключне значення для розвитку особистості школяра, а саме, привчає дітей не тільки бути гарними виконавцями, але і в якійсь мірі організаторами, які вміють самостійно думати і елементарно планувати свою діяльність.

Досвід шкіл показує, що навчання плануванню при виготовленні предметів можливо уже з 1 кл.

Спочатку планування проходить спільно з учителем, а потім діти прагнуть самостійно.

Включення школярів в працю викликає в них повагу до праці дорослих, розуміння її значення, цінності, бережне ставлення до всіх речей, з якими школярі мають справу.

Учні 3, 4 кл. розширюють і поглиблюють своє ставлення до праці. Н-лад, вони здатні бачити більш віддалену мету своєї праці; їх більше цікавить та користь, яку можуть принести виготовлені ними предмети.

Дітям початкових класів подобається виконувати обв'язки чергового, прибирати клас, спальню.

Велике значення для розвитку особистості молодшого школяра має колективне виготовлення речей. Діти вчаться працювати спільно, розвивається наполегливість, організованість, витримка. Діти усвідомлюють, що робота одного залежить від роботи іншого, а результат всієї роботи залежить від зусиль колективу в цілому.

Отже, на першій стадії навчання учні цікавляться процесом праці, безпосереднім інтересом до продукту діяльності, прямими вказівками з боку вчителя, завдяки його авторитету.

В 3, а особливо в 4 кл. - цікавить значимість продуктів праці, важливість їх для інших людей. Захоплення самим процесом виконання. Учні починають розуміти значення праці і з бажанням йдуть на заняття.

В процесі праці розвивається уміння переборювати труднощі, витримка, дисциплінованість, наполегливість, самоконтроль і самооцінка, та ін.

4. Формування емоційно-вольової сфери та самооцінки молодшого школяра. Емоційно-вольова сфера. Діти емоційні, але поступово оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими, врівноваженішими. Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність (успіхи і невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання літератури, сприймання телепередач, фільмів, участь в іграх тощо). Емоційну сферу складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які у свою чергу, є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів.

Розвивається усвідомлення почуттів і розуміння їх виявлення в інших людей. Для молодших школярів характерний життєрадісний, бадьорий настрій. Причиною афективних станів, є розходження між домаганнями і можливостями їх задовольнити, прагнення більш високої оцінки своїх особистісних якостей і реальними взаємостосунками з людьми тощо. Як наслідок, дитина може виявляти грубість, забіякуватість та ін. форми емоційної неврівноваженості.

Молодші школярі емоційно вразливі. У них розвивається почуття самолюбства, зовнішнім вираженням якого є гнівне реагування на будь-які приниження їх особистості та позитивне переживання визнання їх якостей.

Розвиваються почуття симпатії, що відіграє важливу роль у формуванні у дітей стихійних компаній. Колектив виступає як фактор формування у дітей моральних почуттів, зокрема почуття дружби, товариськості гуманності. Першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх у своїх ровесників.

Розвиток вольових якостей. Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей , вимагаючи від них усвідомлення і виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати тощо.

Поступово дитина здатна довільно регулювати власні психічні процеси та поведінку.

Зростає вимогливість до себе та до інших, розширюється сфера усвідомлення обов'язків, розуміння необхідності їх виконання.

Воля нестійка у часі. Діти легко піддаються навіюванню. В цей період у дітей формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість та ін.

5. Розвиток мотиваційної та погребової сфери у молодших школярів. Розвиток потреб та інтересів у молодших школярів

Потреби залежать від тих умов, які були створені для дитини в см'ї, від д/с, від впливу всіх оточуючих, з якими вона зустрічалася, розмовляла, проводила разом час, від впливу товаришів і ровесників, з якими дитина гралася і спілкувалася.

Є спільні потреби для всіх молодших школярів:

-потреба швидше стати школярем. Це не дивно, діти грали в «школу», в учителя, учнів, самі виконували в цій грі ролі вчителя і школяра, наслідуючи те, про що вони постійно чують. Ця потреба стати школярем ще далеко не пов'язана з бажанням отримати знання, дізнатися про нові факти і явища. Ця потреба зводиться до бажання змінити своє положення маленької дитини, стати на ступіньку вище. Дитині подобається зовнішній вигляд школяра - те, що він носить портфель із зошитами і книгами і т.д.

-Потреба свободи дій і рухів, бажань, які неспівставляються з вимогами школи, приходиться переборювати (н-лад- побігати по класу). Виникають протиріччя між тим, що хочеться і необхідним. У ході розвитку ці протиріччя руйнуються. На зміну старим потребам, бажанням приходять нові.

-Потреба сидіти тихо на уроці, слухати все, що говорить учитель. В розвитку школяра наступає момент, коли він хоче вести себе якомога краще, бути уважним, якомога краще виконувати вказівки педагога. І це дитині подобається більше і більше.

-Потреба навчитися читати і писати. Особисті успіхи і підтримка з боку оточуючих формують необхідну потребу. Важливу роль у виникненні таких потреб відіграє авторитет учителя, на допомогу має прийти сім'я. В сім'ї всі розумні вимоги вчителя повинні підтримуватися.

на основі потреби в пізнанні дійсності в молодших школярів розвиваються інтереси:

Вчитель ознайомлюючи дітей з оточуючою дійсністю розвиває у них пізнавальні інтереси, а саме:

• інтерес до читання літератури певного змісту ( про природу, про життя людей).

• інтерес до порівняння того, про, що читають, з прикладами із власного життя.

- інтерес до вчинків людини, і їх оцінка, інтерес до обдумування того, як слід вчинити у тій чи іншій ситуації.

- «інтерес співчуття» іншим, інтерес до інших людей, до своїх товаришів.

- ігрові і спортивні інтереси, мо жливі яскраво виражені інтереси до тих чи інших ігор.

- інтерес до подорожей.

- інтерес до слухання і читання казок. Зрозуміло, що ставлення до змісту казок змінюється, школяр поступово відділяє казкове, вигадане від дійсності.

Отже, в школі і вдома необхідно підтримувати ті потреби та інтереси, які сприяють розвитку особистості дитини. Школа і сім'я повинні знати інтереси дітей і формувати їх.

Мотивація просоціальної поведінки молодших школярів.

Мотив- внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду активності, пов'язане із задоволенням певної потреби.

Просоціальна поведінка - позитивна, конструктивна, соціально корисна поведінка; протилежність асоціальної поведінки.

Важливим набуттям молодшого шкільного віку є здатність дитини мотивувати свою поведінку моральними судженнями, обов'язком.

Ж Піаже стверджував про появу у дитини 7 р. альтруїзму як просоціальної поведінки.

Альтруїзм - система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини чи соціальної істоти.

У молодших школярів альтруїзм виникає внаслідок здібності дитини бачити світ з позиції іншої людини. Саме в період середнього дитинства більшість дітей здатні демонструвати просоціальну поведінку. Н-лад - досліди показують, що діти 8 р. більш щедрі, ніж діти 5 р. ( дітей просили дозволити товаришу погратися з більш привабливою із 2 іграшок). 33% дітей 4-6 р. поділились зайвим горішком з товаришем; 77% дітей 7-10; 100% дітей 11-16 р.

В 6-9 р. діти частіше за інших засмучуються, коли хтось сумний чи піддається знущанням. Н-лад - після перегляду відеофільму про дівчинку яка згоріла діти проявили співчуття, коли їм запропонували внести частину зароблених грошей у фонд дітей, які потерпають від пожару.

Отже, просоціальна поведінка не є вродженою якістю дітей, а набувається у ході вікового розвитку, саме в період середнього дитинства стає визначальним для повноцінного формування даного компоненту мотиваційної сфери дитини

Формування обов'язку як основного морального мотиву.

На думку Л.І. Божович, виникнення у дітей 6-7 р. "моральних інстанцій" -ступені поетапного прийняття індивідом системи моральних норм і цінностей суспільства.ведуть за собою ті суттєві зміни в структурі мотиваційної сфери, які сприяють формуванню почуття обоє 'язку - основного морального мотиву, уже безпосередньо збуджуючого дитину на конкретну поведінку. При цьому на 1 етапі оволодіння моральними нормами мотивом, що збуджує дитину до певної поведінки, є схвалення дорослих.

Намагання дотримуватися вимог дорослих, а також засвоєних правил і норм починає виступати для дитинив формі категорії, яку можна позначити словом "треба". В цьому у початковій формі представлено почуття обов'язку.

Емпатія (грец. співпереживання) - осягання емоційного стану, проникнення у відчуття, у хвилювання інших людей.

На думку Гаврилової Т.П. та ін. психологів, емпатія може проявлятися у 2 формах - співпереживання і співчуття.

Співпереживання - більш характерно для молодших школярів.

Співчуття - для підлітків.

Співпереживання дорослим і товаришам частіше виражено у хлопчиків, а співчуття тим же - у дівчаток.

Співпереживання ровесникам частіше у дівчаток, співчуття - хлопчиків.