3. Чинники адаптації дітей до умов шкільного навчання.

В дослідженні Г.М.Чуткіної виділено 3 рівні адаптації дітей до школи. Звернемо увагу на їхній зміст і основні показники.

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, правила і вимоги сприймає адекватно; учбовий матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної учбової роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань; розуміє учбовий матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи; часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку учителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Г.М.Чуткіна, досліджуючи проблему адаптації дитини до школи, вказує на те, що є досить тісний причинно-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався. Зокрема, у своєму дослідженні вона виявила, що поряд із такими чинниками, як атмосфера в сім'ї, відсутність у ній конфліктів, високий рівень адаптації зумовлюють такі фактори, як високий статус дитини у групі до вступу у перший клас та адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників (оптимістична самооцінка)

Адаптація дітей шестирічного віку Адаптацію можна розглядати в різних аспектах. Але хотілося б зупинитися на основних ознаках адаптації дитини: ^

• перебування в спокійному, врівноваженому стані;

• стриманість, уважність на уроках;

• активність та рухливість на перервах;

• прояв інтересу до нових людей, дорослих, дітей;

• зацікавленість в огляді інтер'єру класу, школи, приміщень;

• спостережливість, інтерес до старшокласників;

• легка орієнтація у просторі школи, демонстрація батькам своєї обізнаності вже через тиждень;

• легке розуміння і готовність виконувати вимоги вчителя, не чекаючи його заохочення;

• позитивне оцінювання дитиною своїх дій, результатів власних зусиль; адекватне сприйняття негативної оцінки дорослого;

• ініціативний характер спілкування в період навчальної діяльності;

• активність на уроках;

• комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класі;

• успішне опанування навчального матеріалу.

Основні причини труднощів під час адаптації 1. Психологічні особливості:

• слабкий тип нервової системи;

• підвищена сенситивність;

> збудження нервових процесів.

2. Особливості розвитку:

• несформованість емоційно-вольової сфери;

• слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім'ях:

• виховання типу «кумир в сім'ї»

• батьківська вседозволеність.

4. Недосконала організація навчально-виховного процесу.

Якщо першокласнику впродовж першого півріччя навчання не вдається успішно пристосуватися до школи, то в школяра діагностують проблему початкової шкільної дезадаптації.

Початкова шкільна дезадаптація - уповільнене й ускладнене пристосування першокласника до умов шкільного навчання, здебільшого спричинене низьким рівнем шкільної зрілості дитини.

Зазвичай проблема шкільної дезадаптації дитини 6-річного віку тісно корелює з низьким ступенем шкільної зрілості. Однак, виникнення цієї проблеми можна пояснити дією цілого ряду зовнішніх та внутрішніх чинників:

Зовнішні детермінанти

• невідповідність умов навчання 6-річок їх психофізіологічним особливостям

• негативне ставлення вчителя до учнів

• недосконала методика навчання 6-річок

• відсутність контролю батьків за навчанням дитини Внутрішні детермінанти

• негативна мотивація

• низький рівень інтелектуальної готовності

• несформована вольова готовність до шкільного навчання

• недостатній рівень соціальної готовності

Для успішної корекції проблеми початкової дезадаптації необхідно зважати на її симптоматику (ознаки). Ознаки дезадаптації:

• труднощі у навчанні, стійка неуспішність;

• порушення взаємин з однолітками, батьками, вчителем;

• небажання відвідувати школу;

• соматичні появи (головний біль, порушення сну, апетиту, біль у животі);

• пригнічений настрій, підвищена втомлюваність, глибокий спад працездатності наприкінці дня, тижня;

• підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дорослими, дітьми;

• відставання у навчанні;

• емоційні порушення;

• прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.

Тема: ПСИХОЛОГІЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

1. Особливості пізнавальних процесів молодшого школяра.

2. Провідний вид діяльності молодших школярів. Структура учбової діяльності. Мотивація учбової діяльності.

3. Ігрова та трудова діяльність молодших школярів.

4. Формування емоційно-вольової сфери та самооцінки молодшого школяра.

5. Розвиток мотиваційної та потребової сфери у молодших школярів.

6. Індивідуально-особистісні особливості молодших школярів.