Питання для самоконтролю
Яким категоріям працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу?
В чому полягають відмінності між скороченим та неповним робочим часом?
Назвіть види неповного робочого часу.
Назвіть види перерв.
Якою повинна бути тривалість щотижневого безперервного відпочинку?
Яким чином компенсується робота у вихідні, святкові та неробочі дні?
Які види відпусток передбачені законодавством?
Коли працівнику надається відпустка за перший рік роботу?
В яких випадках щорічна відпустка переноситься на вимогу працівника на інший період?
Чи дозволяється поділ щорічної відпустки на частини?
ЛЕКЦІЯ 5. ОПЛАТА ПРАЦІ
План
Поняття оплати праці. Структура і функції заробітної плати.
Сфери регулювання оплати праці.
Системи оплати праці.
Гарантії та компенсації.
1. В ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата розуміється як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Правове регулювання оплати праці здійснюється: Законом України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р., КЗпП України (Глави II – колективний договір, VI – нормування праці, VII – оплата праці, VIII – гарантії і компенсації), Законом України “Про колективні договори та угоди” від 1.07.1993 р., колективними угодами та договорами, локальними положеннями конкретних підприємств.
Структура заробітної плати: 1) основна заробітна плата; 2) додаткова заробітна плата; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата складається з винагороди за виконану роботу в межах встановлених норм праці (норми часу, норми виробітку, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. До фонду основної заробітної плати включаються також: суми процентних або комісійних нарахувань, отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг); суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет, журналів, видавництва, радіо, телебачення тощо. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати входять: доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені законодавчими актами норми (наприклад, виплати працівникам, які брали участь у страйках; винагорода за підсумками роботи за рік; одноразові заохочення, матеріальна допомога).
Функції заробітної плати: 1) відновлююча - спрямована на відновлення активного фізичного стану людини; 2) стимулююча – дотримання справедливого співвідношення розміру заробітної плати з умовами і результатами праці є чинником стимулювання продуктивності праці, зацікавленості працівника у підвищенні результативності та якості роботи; 3) соціальна – заробітна плата багато в чому зумовлює рівень охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти тощо, оскільки саме від заробітної плати здійснюються відрахування – страхові внески до різних соціальних фондів, формуються податки.
2. Законом України “Про оплату праці” передбачаються дві сфери регулювання заробітної плати: державне та договірне.
Державне регулювання оплати праці: встановлення мінімальної заробітної плати, а також інших державних норм та гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності, працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці підприємств-монополістів, а також шляхом встановлення податків на доходи працівників.
Мінімальна зарплата – державна соціальна гарантія, обов’язкова для підприємств усіх форм власності. Мінімальна зарплата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (ст. 3 Закону України “Про оплату праці”). До складу мінімальної зарплати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної зарплати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України. Цей розмір переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.
Інші державні нормі і гарантії в оплаті праці: оплата праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; в нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовлені продукції, що виявилася браком не з вини працівника; неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплата щорічних відпусток; за час переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років тощо.
Договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи соціально-партнерських угод, які укладаються на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) і виробничому (колективний договір) рівнях.
3. Система оплати праці – спосіб обчислення розмірів винагороди працівникам. На підприємстві система оплати праці встановлюється в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці й вимагає попередження працівників за два місяця.
Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система – система державних нормативів, що встановлюють вихідні розміри оплати праці. За допомогою цієї системи здійснюється диференціація оплати праці залежно від складності, ступеня шкідливості, важкості, інтенсивності праці й кваліфікації працівника. Основні елементи тарифної системи: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
На практиці використовуються і так звані безтарифні системи – розмір заробітної плати ставиться у залежність від кінцевих результатів роботи підприємства. При визначенні заробітної плати працівника застосовується коефіцієнт трудової участі.
Тарифна система передбачає дві основні системи заробітної плати: відрядну та погодинну. За погодинної системи розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості. Різновиди: а) пряма відрядна – заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції; б) непряма відрядна – застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники; в) відрядно-прогресивна – оплата за продукцію в межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму – за прогресивно зростаючими розцінками. Застосовується також система акордної оплати праці (відрядно-акордна) – винагорода за виконання комплексу робіт (об’єкт будівництва). Остаточний розрахунок провадиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт.
Обидві системи оплати праці застосовуються у поєднанні з різними преміальними системами. Преміювання – виплата працівникам грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання результатів праці та їх заохочення. Преміювання здійснюється у двох формах: а) преміювання, передбачене системою оплати праці; б) преміювання як вид заохочення (поза системою оплати праці).
4. Гарантійні виплати – це суми, що зберігають працівникові заробітну плату (повністю або частково) за час, коли він з поважних причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов’язків і за ним зберігається місце роботи.
Основні гарантійні виплати:
1) виплати працівникам за час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час (ст. 119 КЗпП) (наприклад, під час здійснення депутатських повноважень депутатами місцевих рад; свідкам, потерпілим, перекладачам, спеціалістам за час виклику до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду; членам виборчих комісій на час роботи в таких комісіях; членам примирних комісій, трудових арбітражі тощо); 2) виплати працівникам, що направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122 КЗпП); 3) виплати працівникам, що направляються на обстеження до медичного закладу (ст. 123 КЗпП); 4) виплати працівникам-донорам за дні обстеження у закладах охорони здоров'я і здавання крові (ст. 124 КЗпП; ст. 9 Закону України “Про донорство крові та її компонентів”); 5) виплати працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій при звільненні від основної роботи для участі у їх впровадженні (ст. 126 КЗпП).
Гарантійні доплати – це суми, які виплачуються понад заробітну плату працівникові при скороченні робочого часу або переведенні на іншу роботу у встановлених законом випадках.
Основні види гарантійних доплат:
1) доплати неповнолітнім працівникам (ст. 194 КЗпП); 2) доплати при переведенні працівника на іншу роботу і переміщенні (ст. 114 КЗпП – при переведенні на іншу нижче оплачувану роботу і переміщенні; ст. 178 – при переведенні на легшу роботу вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років).
Компенсаційні виплати – це суми, які виплачуються працівникам понад оплату за працю для компенсації витрат, пов’язаних з виконанням ними своїх трудових обов’язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість.
Основні види компенсаційних виплат:
1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП); 2) компенсація витрат, пов’язаних з службовим відрядженням (ст. 121 КЗпП); 3) компенсація за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125 КЗпП)
?