2.4. Безпека транспорту

На транспорті щорічно відбувається велика кількість пригод, у яких гинуть або одержують каліцтва люди. За абсолютними показниками лідирує автомобільний транспорт.

Показник, що представляє собою частку населення країни, що загинули в ході транспортних операцій, виходить шляхом розподілу числа загиблих на даному виді транспорту до кількості населення країни. Він

характеризує ступінь ризику для жителя країни стати жертвою даного виду транспорту.

З огляду на те, що автомобільним і залізничним транспортом користується більшість населення країни, ризик загибелі громадянина на них вище, ніж на інших видах транспорту:

_{§ на автомобільному транспорті він становить 2,2·10}^–4_;

_{§ на залізничному — від 2,7·10}^–5 _{до 7,5·10}^–8_.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, жертвами дорожньотранспортних пригод у світі щорічно стають 195 чоловік на

1 млн. людей.

Зокрема в 1995 р. число загиблих на автомобільних дорогах на 1 млн.

чоловік населення склали:

§ США — 171 чол.;

§ Франції — 148 чол.;

§ Греції — 199 чол.;

§ Польщі — 182 чол.;

§ Росії — 220 чоловік.

В Україні щорічно гине на автомобільних дорогах близько

7,5 тис. чоловік. Кількість загиблих у ДТП в 2002 р. склало приблизно 15% від числа загиблих у ДТП у всій Європі при відносній кількості автомобілів приблизно 2%.

В Італії при населенні на 20% більше, ніж в Україні (57 млн. чоловік), і при числі автомобілів в 4,4 рази більше (30,7 млн. од.), щорічно гине 6,6 тис. чоловік, тобто майже на 1000 чоловік менше ніж в Україні.

Це пояснюється низькою культурою організації руху транспортних засобів, відсутністю в країні ефективної системи контролю технічного стану машин, проведенням примітивних річних техоглядів органами ДАІ, поганим станом доріг і т.д.

Імпортні легкові автомобілі в Україні практично ніхто не перевіряє через відсутність сучасного діагностичного обладнання. Не контролюються й інші системи, від яких залежить безпека дорожнього руху.

Надійність безпечного функціонування машин — це не тільки дорожня безпека. Це додатково шумові впливи коливань, вібрацій і електромагнітні випромінювання, що шкідливо діють на людину.

Таким чином, у сучасному світі транспортні події виступають у якості однієї зі значимих причин передчасної загибелі людей.

Висока аварійність у будь-якій країні свідчить про низьку культуру праці, неефективності функціонування всієї транспортної системи, включаючи інфраструктуру, транспортні машини й людей.

3. Значення і місце залізничного транспорту в господарському комплексі україни

3.1. Загальні відомості

Транспорт — одна з найважливіших галузей економіки України.

Він функціонує і розвивається з урахуванням спеціалізації окремих регіонів господарства, видобутку руди, вугілля, природних матеріалів, виробництві металу, продукції машинобудування та приладобудування.

Транспортно-дорожній комплекс України — один 13 найважливіших секторів соціально-економічної системи країни, який забезпечує потреби суспільного виробництва населення в перевезеннях, цілісність економічного простору держави, відіграє вагому роль у розвитку зовнішньоторговельних зв’язків з іншими країнами.

Про це свідчить висока питома вага галузі "Транспорт і зв’язок" у структурі внутрішнього валового продукту (ВВП) України, яка складає —

12,1%.

Транспортна галузь сьогодні розвивається високими темпами. При цьому потенційні можливості транспорту загального користування (без урахування трубопровідного) використовуються лише наполовину.

Україна володіє розвиненою транспортною мережею, до складу якої

входять 22,3 тис. км залізниць, 172 тис. км автомобільних доріг, майже

3,0 тис. км внутрішніх водних шляхів, 19 морських та 10 річкових портів,

36 аеропортів.

Переважна більшість автомобільних доріг (67 %) — дороги ІV та V категорій. Із загальної кількості сіл тільки 2 % не мають під’їздів із твердим покриттям.

Розміщення транспортної мережі визначається напрямком вантажопотоків, тісно пов’язаних із географією виробництва й споживання. Істотно впливають на розвиток транспортної мережі міста і промислових селищ, що притягають до себе значні потоки сировини, палива, продовольства й відправляють готову продукцію.

Робота транспорту здійснюється, виходячи із промислово-

економічних зв’язків усередині країни, а також зовнішньоекономічних експортно-імпортних зв’язків з країнами СНД і далекого зарубіжжя з

перевезенням вантажів через західні кордони й південні морські порти.

Тому транспортна система України характеризується наявністю великих залізничних, автомобільних і морських перевантажувальних вузлів, що обслуговують промислові й сільськогосподарські райони, а також забезпечують зв’язок із зарубіжжям.

У загальному обсязі вивозу вантажів в інші країни залізничним транспортом, а з перевантаженням, у змішаному залізнично-морському транспорті, основна питома вага займає продукція чорної металургії, машинобудування, хімічної й харчової промисловості, будівельних матеріалів, сільського господарства.

Україна має у своєму розпорядженні потужну транспортну систему,

до складу якої входять залізничний, автомобільний, річковий, морський,

авіаційний і трубопровідний транспорт. Узгоджено із цими універсальними видами транспорту загального користування працює промисловий транспорт, що забезпечує потреби в технологічних

перевезеннях підприємств і організацій. Одержують також розвиток спеціалізовані види транспорту, зокрема конвеєрний, пневмоконтейнерний, підвісні канатні дороги й ін.

Єдиною транспортною системою країни називається комплекс різних видів транспорту, що перебувають у взаємозв’язку і взаємодії та забезпечують потреби народного господарства й населення в перевезеннях із найменшими транспортними витратами та мінімальною витратою ресурсів.

За функціональним призначенню розрізняють:

а) транспорт, що здійснює магістральні перевезення (транспорт загального користування);

б) транспорт, який забезпечує перевезення, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом промислових і сільськогосподарських підприємств (промисловий або

відомчий транспорт);

в) транспорт, що виконує перевезення пасажирів у містах, і населених пунктах (міський транспорт).

У цей час до будь-якого виду транспорту пред’являється комплекс наступних вимог:

1. Повністю й вчасно задовольняти потреби народного господарства й населення в перевезеннях.

2. Забезпечувати високу економічність роботи й знижувати собівартість перевезень.

3. Скорочувати строки доставки вантажів. Прискорювати перевезення пасажирів.

4. Дотримувати регулярності відправлення й доставки вантажів і пасажирів відповідно до встановлених

графіків і розкладів, незалежно від пори року, доби й умов погоди.

5. Підвищувати рівень комфорту для пасажирів.

6. Гарантувати повне зберігання перевезених вантажів як за обсягом, так і по якості. Забезпечувати безпеку перевезення пасажирів.

7. Запобігати забруднення біосфери Землі (ґрунту, води, повітря) продуктами й відходами транспорту, а також знижувати рівень шуму.