- •Перший Модуль
- •Другий модуль
- •Передмова
- •2. Завдання регіональної економіки
- •3. Регіональна економіка в системі наукових дисциплін
- •4. Методологія дисципліни “Регіональна економіка”
- •2. Закономірності розміщення продуктивних сил
- •3. Принципи розміщення продуктивних сил
- •4. Фактори розміщення продуктивних сил
- •2. Економічне районування як метод регулювання територіальної організації господарства
- •3.Фактори, принципи і критерії економічного районування
- •4. Районний господарський комплекс
- •5. Сучасне економічне районування
- •2. Макроекономічна характеристика регіону
- •4. Спеціалізація і комплексний розвиток економічних районів та методики їх оцінки
- •2. Цілі і завдання регіональної політики
- •3. Рівні регіонального управління та їх функції
- •Контрольні питання та завдання
- •2. Структура економіки, її сутність та поняття
- •3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •4. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •Природно-ресурсний потенціал україни
- •2. Характеристики елементів прп
- •2. Демографічний потенціал
- •3. Розселенський потенціал
- •2. Типи міжгалузевих комплексів
- •3. Сучасний стан міжгалузевих комплексів.
- •4. Випуск регіонального продукту
- •5. Структура регіонального продукту: проміжне споживання та додана вартість
- •Додана вартість за галузями економіки окремих регіонів світу
- •2.Територіальна структура економічних районів. Типи територіальних структур
- •3. Підвищення ролі регіонів в розвитку економіки України
- •4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економічних районів
- •1.Характеристика продуктивних сил Донецького економічного району.
- •2.Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів.
- •1. Характеристика продуктивних сил Донецького економічного району.
- •2. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •3. Експортний потенціал України і його регіональні особливості
- •4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •2. Економічні та соціальні фактори, які забезпечують сталий розвиток продуктивних сил
- •3. Концепція сталого розвитку продуктивних сил України
- •1. Раціональне природокористування і ресурсозберігання. Головні напрями використання прп
- •2. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- •3. Економічний механізм природокористування та охорони довкілля
- •Приорітетні заходи в економічній сфері:
- •4. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •Контрольні питання та завдання
- •Рекомендована література Основна
- •Допоміжна
2. Демографічний потенціал
В Україні в ХХ ст. зростання кількості перемежовувалося кризами, пов'язаними із Першою світовою війною, голодомором 1932–1933 рр. вируванням подій Другої світової війни на теренах нашої країни. 3 розвитком системної кризи, пов'язаної з трансформацією українського суспільства, з 90-х років починається скорочення населення України, що на початок XXI ст. набуло характеру демографічної кризи. Це виражається у постійному зменшенні кількості народжених з середини 80-х років.
Загальна чисельність населення склала на 1.06.2010 45,58 млн. чол. У 2009 р. в Україні народилося 427,3 тис, дітей. При. середньому показнику народжуваності 9,0%, по Україні коефіцієнт народжуваності в сільській місцевості становив 9,8%, а в міських поселеннях 8,9%. Померло у 2009 р. 761,3 тис. осіб. Коефіцієнт смертності становив – 16,0%, серед міського населення – 13,6%, у сільській місцевості – 19,6%. Отже, кількість жителів України у 2004 р, скоротилася на 384 тис, осіб. Особливо високими темпами відбувалась депопуляція населення за рахунок сільських жителів.
Найвищою кількістю народжених у 2009 р. вирізнялась в Україні Рівненська, Закарпатська, Волинська, Івано-Франківська, Чернівецька та Львівська області. Показник коефіцієнту народжуваності переважив у них середній показник по Україні в 1,3-1,1 рази: становив від 12,5 до 10,1%. Найнижчою кількістю народжених виділялись Сумська, Луганська, Полтавська, Чернігівська, Донецька та Черкаська області. Показник коефіцієнту смертності був нижчим за середній по країні в них у 1,3-1,2 рази: становив від 7,2 до 7,7%. Найнижчим коефіцієнт смертності в Україні був в м. Києві, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях: становив від 10,7 до 13,1%, що перевищує середній по країні показник в 1,5-1,2 рази.
Таким чином для України в 2009 році характерним було природне скорочення населення. Лише в Закарпатській області кількість народжених була рівною кількості померлих. Значно нижчим за середній по країні показник природного скорочення населення – 7% – був властивим для м. Києва (0,9%), Рівненської (1,1%), Івано-Франківської (2,2%), Чернівецької (2,5%), Волинської (2,6%) та Львівської (3%) областей. Найбільш: значним було зменшення кількості населення внаслідок його природного скорочення в Чернігівській (коефіцієнт природного скорочення населення становив 13,2%), Сумській (11,5%), Полтавській (10,9%), Луганській (10,6%), Черкаській (10,4%), Донецькій (9,9%) та Кіровоградській (9,7%) областях [56] .
При характеристиці статево-вікової структури насамперед звертають увагу на наявність диспропорцій у кількості населення в різних вікових та статевих групах населення регіону.
З 1970 р. до 2004 р. намітилася тенденція до стабільного співвідношення чисельності чоловіків і жінок з незначним переважанням чоловіків. Ця тенденція зберігається у співвідношенні: жінки – 53,5 %, чоловіки – 46,5 %. В Україні на 100 народжених дівчат припадає 107 хлопчиків. Перевищення частоти смертності у хлопчиків-немовлят та у віці до 5 років – природний фактор. Та це перевищення зберігається в усіх вікових групах. В Україні перевищення чисельності жінок над чоловіками починається вже у віці 32 роки. Тоді як у розвинутих країнах перевищення кількості жінок над чоловіками спостерігається у віці 50-55 років, тобто за межами репродуктивного періоду.
Вікову структуру населення розглядають за ознаками належності до працездатного віку:
- молодше за працездатне: 0 – 16 років;
- працездатне: чоловіки – 17 – 59, жінки – 17 – 54 роки;
- старше за працездатне: чоловіки – 60 і більше, жінки –~55 і більше років.
Співвідношення цих вікових груп таке: молодше за працездатне - 21 %, працездатне – 56 %, старше за працездатне – 23 %; відповідно у структурі вікових груп міського населення – 20 %, 60 %, 20 %; сільського – 22 %, 49%, 29 % .
Аналіз вікової структури населення України за останні десятиріччя засвідчує зменшення абсолютної та відносної чисельності дітей віком до 16 років. Також зменшується абсолютна і відносна чисельність населення працездатного віку. Зростає лише абсолютна і відносна чисельність населення, яке є старшим від працездатного віку
Дуже контрастними є проблеми статево-вікової структури населення країни в регіональному вимірі: у віковій структурі сільського населення частка осіб, молодших за працездатних, коливається від 15,6% (Чернігівська область) до 24,6% (Закарпатська і Рівненська області), серед працездатного населення – від 43,1% (Чернігівська область) до 58,4% (АР Крим), серед осіб, старших за працездатний вік, – від 18,7% (Закарпатська область) до 41,8% (Чернігівська область); середній вік населення коливається від 32,4 років у чоловіків міських поселень Рівненської області до 50,2 років у жінок сільської місцевості Чернігівської області [ 58] .