Природно-ресурсний потенціал україни

План викладення і засвоєння матеріалу

1. Структура природно – ресурсного потенціалу. Місце України в світових природних ресурсів і міра забезпеченості ними власних потреб

2. Характеристики елементів ПРП

2.1. Мінеральні ресурси

2.2. Земельні ресурси

2.3. Водні ресурси

2.4. Лісові ресурси

2.5. Рекреаційні ресурси

Література: [45,57,33,38].

1. Структура природно – ресурсного потенціалу. Місце України в світових природних ресурсів і міра забезпеченості ними власних потреб.

Відомо, що забезпеченість країни природними ресурсами -_ це важливий економічний і політичний чинник розвитку суспільного виробництва, а їх структура, запаси, якість, міра вивченості і напрям господарського освоєння мають безпосередній вплив на економічний потенціал території. Вивчення природних ресурсів, виявлення економічної ефективності їх територіальної концентрації і раціонального використання в народному господарстві є одній з головних проблем територіальної організації продуктивних сил. З цією проблемою пов'язаний ряд завдань регіонального характеру, а саме:

• дослідження структури, складу, запасів, економічної ефективності використання природних ресурсів на території держави, його економічних районів як природної основи формування регіональних господарських комплексів;

• вивчення територіальних форм зосередження природних ресурсів і можливостей їх господарського освоєння з метою комплексного розвитку господарства, ефективного використання мінерального, сільськогосподарського і інших видів сировини;

• економічна оцінка природних ресурсів в розрізі регіонів, адміністративних областей і прогнозування тенденцій їх використання в різних галузях відповідно до досягнень науково – технічного прогресу.

Україна відноситься до регіонів світу і Європи, ресурси яких добре освоєні і широко використовуються в господарській діяльності. Потенціал розвіданих мінеральний – сировинних запасів України – 7 трильйонів американських доларів. Відкрито і оцінено близько 500 родовищ.

Україна достатньою мірою забезпечена кам'яним вугіллям, залізними і марганцевими рудами, самородною сіркою, калійною і кам'яною сіллю, титаном, графітом, ртуттю, будівельними матеріалами.

Важливу роль грають земельні, агрокліматичні і рекреаційні ресурси. В той же час Україна відчуває дефіцит нафти і газу, руд кольорових металів, лісових ресурсів. Забезпеченість водою недостатня і нерівномірна. Якщо в середньому на одного жителя СНД доводиться 18 тисяч куб. метрів в рік, то в Україні 0,95 куб. метрів поверхневого стоку.

Найбільш посушливі Південь і Південній Схід України. Традиційно природні ресурси вивчалися по окремих видах, розглядалися їх об'єми, особливості розміщення на території регіону, країни. Далі стали проводитися дослідження територіальних поєднань ресурсів. Виникла потреба у загальній оцінці природних ресурсів, виявленні їхньої ролі в соціально - економічному розвитку країн і районів. Почало широко використовуватися поняття природно-ресурсний потенціал (ПРП) території. Воно відображує всю сукупність природних ресурсів певного регіону, країни і є важливим для оцінки природних можливостей території, раціонального її використання, визначення пріоритетних напрямів природокористування .

ПРП - це сукупність природних ресурсів території, які можуть бути використані в народному господарстві з врахуванням тенденцій науково-технічного прогресу.

Структуризація ПРП проводиться по наступним ознакам :

За походженням і природним властивостям ПРП поділяють на такі групи ресурсів:

1.1. Мінеральні ( паливно-енергетичні, рудні корисні копалини, нерудна сировина, будівельні матеріали );

1.2. Водні (поверхневий стік, підземні води);

1.3. Земельні (з врахуванням сільськогосподарського призначення і характеру рослинності);

1.4. Лісові (річний приріст деревини);

1.5. Фауністичні (мисливські, рибні, медоносні ресурси);

1.6. Природно – рекреаційні (території, придатні для створення санаторно-курортного, туристичного типів).

2. Залежно від призначення для використання людиною виділяють:

2.1. Енергетичні;

2.2. Сировинні і допоміжні промислові;

2.3. Їстівні (харчові, кормові, питні);

2.4. Оздоровчі;

2.5. Культурно – естетичні;

2.6. Кліматичні;

3.За принципом вичерпаності (екологічна класифікація):

3.1. Вичерпані;

3.2. Поновлювані (надолужуванні – рослинні, ґрунтові, водні);

3.3. Непоновлювані – мінеральні;

3.4. Невичерпні – енергія сонця, текучої води, вітри, кліматичні;

• Економічна класифікація.

У основі лежить розділення на засоби виробництва і предмети вжитку. Виділяють:

4.1. Ресурси виробничої і невиробничої сфери. Ресурси невиробничої сфери прямого призначення – питна вода, риба, плодові чагарники і непрямого призначення – зелені насадження, водоймища, ресурси для лікування);

4.2. Галузевого і міжгалузевого призначення;

4.3. Одно - і багаторазового використання;

• За обхватом території:

5.1. Глобальні (міждержавні);

5.2. Національні (загальнодержавні);

5.3. Регіональні;

5.4. Місцеві (локальні).