55. Поняття й види слідчого експерименту та загальні тактичні прийоми його проведення

Тактика експерименту полягає в забезпеченні ряду умов його проведення за допомогою системи тактичних прийомів.  Такими умовами є: 1) Обмежене число учасників відтворення і залучення до цієї дії тільки дійсно необхідних осіб. Варто мати на увазі, що велика кількість учасників утрудняє проведення відтворення і ставить під загрозу зберігання в таємниці його результатів, коли це має значення. 2) Проведення відтворення в умовах, максимально подібних із тими, у яких мала місце подія або факт, що цікавить слідство. Сутність цієї тактичної умови перебуває в подібності здійснюваних дій із діями досліджуваними, як по їх змісту, так і по обстановці й інших визначальних обставинах.  Ця тактична умова забезпечується цілим рядом тактичних прийомів, серед яких ми можемо перерахувати наступні: - Проведення відтворення в той час доби, коли умови освітлення й інших чинників максимально подібні з тими, у яких мало місце досліджуване явище. Важливим моментом тут є характер і інтенсивність освітлення, враховується час сходу і заходу сонця, положення і фази місяця, наявність штучного освітлення, вид, висота освітлювального приладу від поверхні землі. Всі ці чинники повинні враховуватися і по можливості відтворюватися в тих ситуаціях, коли характер і інтенсивність освітлення грають істотну роль, здатну вплинути на достовірність результатів. Це відноситься при відтворенні перевірки можливості бачити на визначеній відстані і за визначений відрізок часу (при світлі запальнички, при світлі дулового полум'я й ін.), розрізняти колір предмета (наприклад, транспортного засобу, у якому втекли злочинці). - Проведення відтворення на тому ж місці, де відбувалося досліджуване явище, це може бути у визначеному помешканні, на конкретній ділянці відкритої місцевості, якщо перевіряється можливість когось бачити з визначеної позиції, або чути звуки з визначеної відстані, або робити визначені дії в цих умовах (пролізти, сховатися), або дійти за визначений час із станції метро до будинку. - Подібність кліматичних умов при відтворенні і досліджуваній події. Дотримання принципу подоби погодних і кліматичних умов (сонце, дощ, сніг, спека, мороз і т.д.) може знадобитися по справах ДТП (визначення гальмового шляху, видимості), для встановлення характеру і швидкості зміни слідів (крові, слідів взуття, транспортних засобів). Час року (осінь, зима, літо, весна), доби має істотне значення, коли має бути перевірена можливість особи орієнтуватися на місцевості, наприклад, у темноті. Дотримання принципу подоби часу року може знадобитися в тих випадках, коли перевіряється можливість пройти (наприклад по болоту) або пройти за визначений час по бруді, льоду, снігу і т.д. - Проведення відтворення в таких же умовах штучного освітлення, які були при досліджуваному явищі. - Реконструкція обстановки для відтворення. - Використання при відтворенні справжніх або подібних із ними предметів. - Подібність темпу досвідів із темпом досліджуваного явища. - Подібність звукових умов, характеру шуму, його тональності, сили і т.п. Для цього використовують такий сигнальний пристрій (звуковий сигнал автомобіля, постріл із знаряддя або пістолета, сигнально-протиугоний пристрій). При розмові - ступінь гучності, тембр, висоту. Звертається увага на перешкоди (шум оживленої вулиці або аудиторії, звук електрички, що проходить, і т.д.), наявність, перепон, на шляху проходження звука (стіна, дерева, будівля). Облік умов, що змінилися і не піддаються реконструкції. 3) Третя умова необхідна для здійснення дуже важливого тактичного прийому є кількаразове повторення відтворення для того, щоб виключити результати випадкові й одержати достовірні. При відтворенні «на чутність» звук промови може бути змінений в інтервалі від «дуже голосно», а може бути від «тихо-звичайно-голосно», у залежності від того, як це відбувалося при вчиненні злочину. Кількаразове повторення тих самих дослідів у процесі відтворення дозволяє більш ретельно вивчити досліджуване явище, переконатися в тому, що отримані результати не є випадковими і що вони достовірні. При необхідності, відтворення проводиться в декілька етапів, що полегшує їхній аналіз, сприйняття і фіксацію.

56. Пред'явлення для впізнання — слідча дія, яка полягає в пред'явленні свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому в передбаченому законом порядку певного об'єкта, для того щоб вони могли встановити його тотожність або відмінність з тим об'єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам'яті і про який давали по­казання (статті 174-176 КПК).

Залежно від об'єкта розрізняють пред'явлення для впізнання живих осіб (ст. 174 КПК), предметів (ст. 175 КПК), а також трупа.

Пред'явлення для впізнання проводиться без винесення про це спеціальної постанови. У процесі провадження цієї слідчої дії особа, якій пред'являється об'єкт для впізнання, називається впізнаючий. Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинува­чений.

Обов'язковою умовою пред'явлення для впізнання осіб є поперед­ній допит впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості тощо. Допит проводиться за загальними правилами провадження до­питу відповідної особи (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвину­ваченого).

Перед пред'явленням для впізнання особа, що провадить цю слід­чу дію, зобов'язана вжити заходів, які виключають зустріч впізнаючо­го з особою, що підлягає впізнанню, і будь-які способи впливу на впізнаючого.

Приступаючи до провадження слідчої дії, особа, що провадить ді­знання, слідчий повинні роз'яснити права і обов'язки особам, що бе­руть у ній участь. Закон вимагає присутності при провадженні цієї слідчої дії не менше двох понятих.

Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами, яких не може бути менше трьох. Понятий не може бути одночасно і особою, що пред'являється для впізнання. Особи, серед яких пред'являється той, що підлягає впізнанню, повинні бути однієї статі і по можливості схожі з ним за зовнішністю (зріст, вага, статура, форма і колір обліччя, довжина і колір волосся, колір очей) і одягом. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помил­ки при впізнанні. Виконуючи вимоги ч. 3 ст. 174 КПК, необхідно у відсутності впізнаючого запропонувати особі, що пред'являється для впізнання, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються для впізнання. Після цього запрошується впізнаючий і йому після роз'яснення суті слідчої дії, що проводиться, пропонується уважно оглянути громадян, які пред'являються для впізнання, і вказати особу, яку він впізнає.

Якщо саму особу пред'явити для впізнання неможливо, закон до­пускає впізнання її за фотографією.

Законом України від 13 січня 2000 року № 1381-ХIV ст. 174 КПК була доповнена частиною 4, що передбачає ряд заходів, спрямованих на забезпечення безпеки особи впізнаючого. У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи впізнаючого, впізнання може бути проведене поза візуальним спостереженням особи, що підлягає впізнанню. Підстави для провадження такого виду впізнання повинні тлумачитися особою, що провадить дану слідчу дію, поширювально. Тобто таке впізнання може бути проведене не лише для забезпечення безпеки впізнаючого, але і з метою попередження можливих процесу­альних порушень з боку особи, яку впізнають.

Трупи для впізнання пред'являються близьким родичам або іншим особам, які добре знали не лише загальні риси зовнішності померлого, але й особливі прикмети. Враховуючи важливі етичні моменти, а також специфічність об'єкта, труп для впізнання може бути пред'явлений лише один.

Пред'явлення для впізнання предметів (а також тварин) проводить­ся з додержанням викладених вище умов і порядку проведення впіз­нання осіб. Не пред'являються для впізнання предмети, які існують у єдиному примірнику, неповторні (наприклад, картина відомого худож­ника), а також які не мають відмінностей від інших предметів (нові речі серійного виробництва, сипучі речі — цукор-пісок, зерно тощо). У таких випадках належить зробити огляд, призначити експертне чи інше спеціальне дослідження або аналіз.

Результатом пред'явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання одиничного конкретного об'єкта), встановлення схожості (віднесення об'єкта до загальної групи), невпізнання.

Хід і результати пред'явлення для впізнання фіксуються в прото­колі, який складається відповідно до вимог, вказаних у статтях 85, 176 КПК.