2. Поетична хвилинка

Сонях виріс на осонні Вільно та розлого.

Одягнув чубатий сонях Бриля золотого.

Вийшла осінь із діброви —

Сонях похилився,

Бриль за обрій вечоровий Сонцем покотився.

Дідусем стоїть вусатим Соняшник осінній,

Хлопчикам-горобенятам Роздає насіння.

3. Спостереження за художніми засобами у прозовому творі

• А ось як про соняшник розповів В. Сухомлинський.

На небі з’явилася ранкова зірниця. Затремтіли пелюстки. То соняшник чекає сходу сонця. Він повертає до нього свою золотаву голівку, поглядає на червоне вогняне коло. Пливе сонечко по високому небу. Соняшник підставляє голівку його золотому промінню. Зайшло сонце. Стулив і соняшник золотаві пелюстки і заснув.

• Доведіть, що автор ставився до соняшника як до живої істоти.

4. Розповідь про художника

• Художники також зображали на своїх полотнах «сонячну квітку».

Картину, яку ми сьогодні будемо розглядати, написала відома українська

художниця Катерина Білокур. Що ми вже знаємо про неї? (Діти пригадують з уроків читання.)

Народилася К. Білокур у день святої великомучениці Катерини 7.12.1890 р. у селі Богданівна на Черкащині. До школи не ходила, самотужки навчилася читати і писати. Ще зовсім маленькою дівчинкою її полонила синя квіточка. Малювати почала вуглинками з печі на крадькома взятому в матері полотні. Батьки не мали змоги оплатити навчання, і тому дівчинка вчилася малювати сама.

Зображала К. Білокур на своїх полотнах переважно квіти. Так любила вона їх, відчувала їхню красу: «Ой, які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красу­нечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я вами не налюбуюся». Сама ні­коли не зривала квітів, бо вважала, що зірвана квітка — вже не квітка. І тому малювала вона, виходячи в поле, в садок чи з пам’яті.

5. Розглядання учнями репродукції картини К, Білокур «Соняшники»

• А тепер розгляньте цю картину.

• Чи сподобалася вам картина? Чим саме?

5. РОБОТА НАД МОВНИМ МАТЕРІАЛОМ

1. Створення синонімічних рядів

Намалювала — зобразила, написала, створила.

Соняшник — золотоголовий красень, квітка сонця, квітка-красуня.

Стоїть — красується, пишається, світиться, підморгує, усміхається, роз­мовляє, дивиться.

Голівка — капелюшок, брилик, тарілочка.

Соняшок — дитина, пустунчик, хлопчак, малий.

2. Добирання прикметників

Стебло — струнке, високе.

Сонечко — вечірнє, лагідне, тепле, яскраве.

Квітка — яскрава, золота, схожа на сонце.

Оченята — веселі, грайливі.

Усмішка — жартівлива, пустотлива.

3. Робота над створенням словосполучень

Робота в парах

• Утворіть словосполучення, поєднавши слова у стовпчиках.

Квіти золотого брилика

Одягнув мов тарілочка

Голівка жартівливо нахилена

Обличчя схожі на сонце

Соняшок грайливо усміхається

Підморгує турботливо шепоче

Матуся веселими оченятами

Промені останні, лагідні

4. Створення словника образних висловів

• Чим репродукція картини відрізняється від справжньої картини?

• Що зображено на картині?

• На що схожі голівки квітів? (На сонечко, тарілочки і золоті капе­люшки.)

• Які стебла? (Стрункі, високі)

• Які кольори переважають у зображенні квітів? (Яскраві, жовтогарячі, золоті, теплі)

• Яка пора дня зображена? (Темне тло свідчить про настання вечора.)

• Чи яскраво, добре видно квіти? (Відчуваємо присутність вечірнього со­нечка. Воно освітлює квіти.)

• Менша квітка розвернена до глядача. Що помітимо на денці? (Денце схоже на обличчя. Воно усміхається і підморгує.)

• Більша квітка нахилена до меншої і ніби дивиться на неї. Кого можна уявити, дивлячись на ці квіти? (Маму і синочка) Що робить «мама-квітка»? (Нашіптує щось на вушко синочку, розмовляє з ним.)