Тема 3. Аналіз лізингових операцій

«Про високі фінансові матерії зазвичай люблять поговорити дві категорії людей – ті, у кого мало грошей, і ті у кого нема нічого.» (С.Н. Паркинсон)

3.1. Види лізингових угод

3.2. Позиція орендатора: покупка чи оренда?

3.3. Позиція власника – обчислення орендної плати

3.4. Лізинг і аналіз фінансової звітності

В результаті вивчення теми студенти повинні засвоїти:

• сутність лізингу як інструменту фінансування;

• форми лізингу та їх основні особливості;

• методи аналізу ефективності лізингових операцій;

• вплив лізингу на фінансову структуру фірми;

• використання ППП Excel при аналізі лізингових операцій

Потреби підприємств у неперервному технічному переозброєнні, впровадженні новітніх технологій, розширенні виробництва товарів і послуг призвели до виникнення нових форм залучення капіталу, однією із яких є фінансування шляхом оренди, або лізинг (leasing).

У загальному випадку лізинг представляє собою договір, відповідно до якого одна сторона – орендодавець (власник) – передає іншій стороні – орендатору – право на використання деякого майна (будівлі, споруди, обладнання) впродовж певного терміну на обумовлених умовах.

Зазвичай такий договір передбачає внесення орендарем регулярної плати за обладнання, котре він використовує, впродовж всього терміну його експлуатації. По закінченню терміну дії угоди або у випадку його дострокового припинення майно повертається власнику. Проте лізингові контракти часто передбачають право орендатора на викуп майна по пільговій або залишковій вартості або укладання нової угоди про оренду.

3.1. Види лізингових угод

На сьогодні у господарській практиці розвинених країн використовуються різні форми лізингу, кожна із яких характеризується своїми специфічними особливостями. До найбільш поширених із них слід віднести:

• операційний, або сервісний, лізинг (operating lease);

• фінансовий або капітальний (financial lease);

• поворотний (sale and lease back);

• з участю третьої сторони або дольовий (leveraged lease);

• прямий (direct lease).

Всі існуючі види подібних угод є різновидами двох базових форм лізингу – операційного або фінансового.

Операційний (сервісний) лізинг

Операційний (сервісний) лізинг – це угода про поточну оренду. Як правило, термін такої угоди менший за період повної амортизації орендованого активу. Таким чином, передбачена контрактом орендна плата не покриває повної вартості активу, що зумовлює необхідність здавати його у лізинг декілька разів.

Важлива відмінна риса операційного лізингу – право орендатора на дострокове припинення контракту. Подібні угоди також можуть передбачати надання різних послуг з установки і поточного технічного обслуговування обладнання, що здається в оренду. Звідси друга, часто використовувана назва цієї форми лізингу – сервісний. При цьому вартістю послуг, що надаються, включається в орендну плату або оплачується окремо.

До основних об’єктів операційного (сервісного) лізингу відносяться швидко старіючі види обладнання (комп’ютери, копіювальна і розмножувальна техніка, різні види оргтехніки і т.д.) і технічно складні, що потребують постійного сервісного обслуговування (вантажні і легкові автомобілі, повітряні авіалайнери, залізничний і морський транспорт).

Неважко помітити, що в цілому умови операційного лізингу вигідніші для орендатора. Зокрема, можливість дострокового припинення оренди дозволяю своєчасно позбутися морально застарілого обладнання і замінити його високотехнологічним і конкурентоспроможним. Окрім того, при виникненні несприятливих обставин орендатор може швидко припинити даний вид діяльності, достроково повернувши відповідне обладнання власнику, і суттєво скоротити витрати, пов’язані із ліквідацією або реорганізацією виробництва.

У випадку реалізації разових проектів або замовлень операційний лізинг звільняє від необхідності придбання і подальшого утримування обладнання, яке у подальшому не знадобиться.

Використання різних сервісних послуг, що надаються лізинговою фірмою або виробником обладнання, часто дозволяє скоротити витрати на поточне технічне обслуговування і утримання відповідного персоналу.

Недоліки операційно лізингу:

• вища, ніж при інших формах лізингу, орендна плата;

• вимоги щодо внесення авансів і передплат;

• наявність у контрактах пунктів про виплату неустойок у випадку дострокового припинення оренди;

• інші умови, що покликані знизити і частково компенсувати ризик власників майна.

Фінансовий (капітальний) лізинг

Фінансовий (капітальний) лізинг – довгострокова угода, що передбачає повну амортизацію орендованого обладнання за рахунок плати, яку вносить орендатор. Оскільки подібні угоди не допускають можливості дострокового припинення оренди, правильне визначення величини періодичної плати забезпечує власнику повне відшкодування понесених витрат на придбання і утримання обладнання, а також необхідну норму доходності. При цій формі лізингу всі витрати по установці і поточному обслуговуванню майна покладаються, як правило, на орендатора. Часто подібні угоди передбачають право орендатора на викуп майна після завершення терміну контракту по пільговій або залишковій вартості.¹

На відміну від операційного фінансовий лізинг суттєво знижує ризик власника майна. По суті його умови багато в чому ідентичні до договорів, що укладаються при отриманні довготермінових банківських кредитів, так як передбачають повне погашення вартості обладнання (позики); внесення періодичної плати, що включає вартість обладнання і дохід власника (виплати по позиці – основна і процентна частини); право оголосити орендатора банкротом у випадку його нездатності виконати укладену угоду і т. д. Як далі показано, подібність умов довготермінового кредитування і фінансового лізингу лежить в основі процедур аналізу ефективності лізингових операцій.

До об’єктів фінансового лізингу відносяться нерухомість (земля, будівлі і споруди), а також довготермінові засоби виробництва.

Фінансовий лізинг служить базою для утворення двох інших форм довготермінової оренди – поворотної і дольової (з участю третьої сторони).

Поворотний лізинг

Поворотний лізинг представляє собою систему із двох угод, при якій власник продає обладнання у власність іншій стороні з одночасним укладанням договору про його довготермінову оренду у покупця. У якості покупця тут зазвичай виступають комерційні банки, інвестиційні, страхові і лізингові компанії. В результаті проведення такої операції змінюється лише власник обладнання, а його користувач залишається попереднім, отримавши у своє розпорядження додаткові засоби фінансування. Інвестор по суті кредитує колишнього власника, отримуючи в якості забезпечення права власності на його майно. Подібні операції часто проводяться в умовах ділового спаду в цілях стабілізації фінансового становища підприємств.

Діловий лізинг (з участю третьої сторони)

Ще одним різновидом фінансового лізингу є його дольова форма, що передбачає участь в угоді третьої сторони – інвестора, в якості якого зазвичай виступає банк, страхова або інвестиційна компанія. В цьому випадку лізингова фірма, попередньо уклавши контракт на довготермінову оренду деякого обладнання, набуває його у власність, оплативши частину вартості за рахунок позикових коштів. В якості забезпечення отриманої позики використовується придбане майне (як правило, на нього оформляється заставна) і майбутні орендні платежі, відповідна частина яких може виплачуватися орендатором безпосередньо інвестору. При цьому лізингова фірма користується перевагами податкового щита, що виникає у процесі амортизації обладнання і погашення боргових зобов’язань. Основні об’єкти цієї форми лізингу – дороговартісні активи, такі, як родовища корисних копалин, обладнання для добувних галузей і т. д.

Прямий лізинг

При прямому лізингу орендатор укладає з лізинговою фірмою угоду щодо купівлі необхідного обладнання і подальшою здачею йому в оренду. Часто угода про оренду може бути укладена безпосередньо з фірмою-виробником (тобто напряму). Великими виробниками, що представляють свою продукцію на умовах лізингу, є такі відомі фірми, як IBM, Xerox, GATX, а також багато авіаційних, суднобудівних і автомобільних компаній. Наприклад, лідери світового автомобільного ринку – концерни «Мерседерс» і BMW – є засновниками ряду провідних лізингових компаній, через які здійснюють збут своєї продукції у багатьох країнах світу. За даними статистики, зростання обсягу послуг у цій сфері в середньому збільшується на 6% в рік.

Незалежно від форми лізинг слід розглядати лише в якості одного із альтернативних джерел фінансування конкретного проекту, після того як результати інвестиційного аналізу покажуть його економічну вигоду. Даний підхід використовується у подальшому при викладенні техніки аналізу лізингових операцій.

Як випливає із визначення, проведення лізингових операцій передбачає наявність як мінімум двох сторін – власника майна і орендатора – кожна із яких намагається отримати від угоди певну (в ідеалі максимальну) вигоду. Тому аналіз економічної привабливості лізингової операції повинен здійснюватися із врахуванням інтересів її конкретного учасника.

Для орендатора, що реалізує конкретний інвестиційний проект, проблема зводиться до пошуку найвигідніших (дешевих) джерел фінансування і в даному випадку може бути сформульована наступним чином: що вигідніше – придбати необхідні активи у власність або орендувати їх на умовах лізингу?

Ціль власника – отримання фінансової вигоди від здачі майна в оренду. Важливе значення при цьому має визначення величини орендної плати, що компенсує витрати на придбання і обслуговування обладнання, його фізичне та моральне старіння, а також забезпечує отримання необхідної норми рентабельності.

Методи розв’язання обох задач базуються на розглянутій у попередніх темах концепції теперішньої вартості потоків платежів. Розрахунки, що здійснюються при цьому досить складні і працемісткі, тому не замінимими у процесі їх моделювання будуть фінансові функції ППП Excel.