5.Держава відмовилась від співробітництва посилаючись на різні форми держави і держ устрій

Ні. (каждая страна имеет право принять ту экономическую и

социальную систему, которую она считает наиболее подходящей для ее

развития, и не должна подвергаться в результате этого какой бы то

ни было дискриминации – Декларация 1974) – принцип юр рівності і недопущення ек дискримінації країн

2

1.Держава як субєкт меп

Держава — це політична організація населення, основними ознаками якої є наявність: 1) публіч­ної влади; 2) державного суверенітету; 3) територіального поділу населення; 4) державного апарату; 5) податкової системи; 6) права.

При цьому головною ознакою та одночасно властивістю держ. Влади є суверенітет держави, що і виступає джерелом міжн. правосуб’єктності – тому держава є основним і первинним суб’єктом МЕП.

Правосуб’єктність держави має 2 прояви: міжн. правоздатність (здатність мати права й обов’язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб’єктом міжнародних правовідносин) і міжн. дієздатність (здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з міжнародного права). В сфері міжнародного права цей розподіл практичного значення немає.

Практична ж реалізація міжн. правосуб’єктності держави здійснюється в певних організаційно-правових формах через співробітництво з ін. державами та відповідно включає ряд таких організаційних форм: міжн. екон. співробітництво держави з державою; співробітництво держави з міжн. організаціями, використовуючи останню як одну з інституційних форм багатостороннього екон. співробітництва; використання моделі міжн. інтеграційних обєднань, що є відносно новим явищем для МЕВ і присутнє лише в сфері МЕП.

Необхідно також відмітити концепцію державного суверенітету, що визначається 2 доктринами: доктриною абсолютного імунітету та доктриною обмеженого імунітету. В сфері МЕВ загальноприйнятою сьогодні є остання, що знайшла своє закріплення у Європейській конвенції про держ. Імунітет (1972 р.), Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав (2004 р.)

2.Спеціальні принципи меп : поняття, перелік, джерела

Декларація про принципи мп щодо дружніх відносин і співроб 1974 р. і в Хартії екон пр і обов держ 1974 р. заключний акт обсе

Ця група принципів відтворює специфіку правового регулювання у міжнародно-економічній сфері.

До спеціальних принципів МЕП відносяться: 1)принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2)принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав; 3)принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків; 4)принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю; 5) принцип найбільшого сприяння; 6) принцип національного режиму.

1) Принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами — один із основних у системі спеціальних принципів. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї 00Н, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. Зміст принципу: а) всі держави повинні співробітничати у справі сприяння більш раціональним і справедливим міжнародним економічним відносинам; б) кожна держава має право брати участь у міжнародній торгівлі та в інших формах економічного співробітництва, незалежно від відмінностей у політичних, економічних та соціальних системах; в) всі держави зобов'язані співробітничати в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному і соціальному прогресу; г) міжнародне співробітництво з метою розвитку — єдина мета і загальний обов'язок усіх держав; д) кожна держава має будувати свої економічні відносини з урахуванням інтересів інших країн; е) всі держави мусять співробітничати у коректуванні цін на товари, що експортуються до країн, які розвиваються, стосовно цій на імпортовані ними товари; ж) всі держави повинні сприяти збалансованому розвитку світової економіки, враховуючи ту обставину, що добробут розвинутих країн і країн, які розвиваються, тісно взаємопов'язані і що розквіт міжнародного співробітництва в цілому залежить від розквіту його складових частин.

2)Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав випливає із загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ'я. 3)Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах

4)Принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету.

5)Принцип найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Додержання цього принципу дає можливість ставити в однакове положення держави та інші суб'єкти міжнародних економічних відносин.