4. Поняття імунітету держави і особливості його прояву в міжнародних економічних відносинах

Імунітет держави у широкому застосуванні — це принцип, згідно з яким до держави або її органів і представників не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди. У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет грунтується на суверенітеті держав, їх рівності. Це означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. У теорії та практиці держав розрізняють декілька видів імунітету: 1) судовий; 2) від попереднього забезпечення позову; 3) від примусового виконання судового рішення; 4) майновий (власності). Застосування імунітету вважається загальновизнаним у сучасній міжнародно-правовій практиці. Проте нині немає єдності в розумінні обсягу та сфери застосування цього принципу. У зв'язку з цим з 1978 р. Комісією міжнародного права ООН проводиться робота з питань юрисдикційного імунітету держав. її результатом став збірник "Матеріали про юрисдикційні імунітети держав і їх власності". Сьогодні в доктрині та практиці різних правових систем відомі дві теорії розуміння імунітету держави: імунітету абсолютного та функціонального (обмеженого). Відповідно до теорії абсолютного імунітету держави імунітет заснований на імперативному принципі сучасного міжнародного публічного права — суверенній рівності держав. Держава завжди є єдиним суб'єктом, хоча вияв її правосуб'єктності може бути різним.

5. Задача. Про те, що дві сторони уклали договір, через деякий час, одна сторона відмовилася виконувати зобов'язання перед іншою, пояснюючи це ти, що даний договір суперечить національному законодавству сторони договора. Потрібно дати правову оцінку?

конв 69 р. - не хвилює. (стаття 27 - Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.). Надо было думать на стадии принятия решения, там государство проверяет, не нарушают ли нормы договора нац. Право.

32

6.1

1. Доведіть, що Україна є повноправним учасником міжнародних економ.Відносин.

Україна займає активну позицію щодо участі в мев, виступає в якості повноправного суб’єкта:

1) Україна – одна з 48 кр-засновниць ООН; 2) Укр – рівноправний суб’єкт переважної більшості мо(МВФ, Групи СБ, МАГАТЕ, СОТ, підписала асоц з ЄС). 3) Укр як суверенну державу і повноправного члена мев визнала переважна більшість держ світу, з сотнею у неї встновлено дипломат і консульські відносини. 4) Укр уклала і виконує понад 2000 міжнародних дво- і багатосторонніх угод; 5) приймає активну учать у міжн регіональному співробітництві. За її участю була ств і функціонує ГУАМ (зона вільної торг).

2. Гаазькі та Гамбурзькі правила.

Морський транспорт використовується в міжнародному сполученні з давніх часів, але лише у XX ст. з'явились універсальні конвенції економічного характеру. Конвенція 1924р, що була укладена в Брюсселі відома ще як Гаазькі правила (діє з 1931 p.). Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила) 1924 р. встановлює єдині правила про коносамент. Ці правила визначають межі  відповідальності перевізника. Конвенцію було доповнено Брюссельськими протоколами від 23.02.68 і 21.02.79, відомими як Правила Візбі. У доповненому ва­ріанті розглядувану конвенцію називають Гаазько-Візбзькими прави­лами. Багато спеціалістів вважають, що Гаазькі правила вже застаріли. Думки про те, які правила про коносамент потрібно використовувати зараз, розходяться. Вантажовідправники віддають перевагу Гамбурзьким правилам, у той час як серед перевізників і морських страховиків Правила Гаага-Вісбі користуються більшою популярністю.

У березні 1978 р. на конференції в Гамбурзі було прийнято Кон­венцію ООН про морське перевезення вантажів. Вона замінила пер­шу Брюссельську конвенцію 1924 р. (Гаазькі правила). Конвенція ООН 1978 p. (її ще називають Гамбурзькі правила) має ширшу сферу дії (зокрема, поши­рюється на перевезення тварин і палубних вантажів), передбачає низку нововведень. Наприклад, у ній відсутнє правило про звільнен­ня морського перевізника від відповідальності через навігаційну по­милку; підвищено умови відповідальності за збереження вантажу; детально регламентовано порядок пред'явлення претензій заявнику тощо. Гамбурзькі правила на відміну від Гаазьких містять норми і про юрисдикцію, і про арбітраж. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів набрала чин­ності 11 листопада 1992 р. після ратифікації її 20 державами. Вико­ристовують її також окремі держави, які формально не є учасницями Конвенції.

Поки що більшість морських держав світу користуються Брюс­сельськими конвенціями 1924 (Гаазькі правила) р. з відповідними змінами та допов­неннями. Ці конвенції більшою мірою вигідні судновласникам і пе­ревізникам й меншою — контрагентам та іншим заінтересованим особам.