Сервісне програмне забезпечення
Сервісні програми — це допоміжні інструменти, що розширюють та доповнюють функції операційних систем.
Службові програми. Службові програми завантажуються з головного меню Пуск командами Программы, Стандартные, Служебные. До їх числа належать: програми архівації даних, очистки диску, де фрагментації диску, призначення завдань, відомості про систему.
Архівація даних забезпечує архівацію файлів і папок, які знаходяться на жорсткому диску, і створення резервної копії необхідної для захисту інформації від втрат.
Очистка диску – це програма, яка дозволяє знайти непотрібні вам файли і видалити їх, щоб звільнити місце на жорсткому диску.
Мета програми Дефрагментація диску – прибрати фрагментацію файлів на диску, впорядкувати розташування файлів і вільного простору з тим, щоб підвищити швидкість запуску програм і читання даних.
Програма Призначення завдань дозволяє завантажувати у вказаний час, при реєстрації користувача або регулярно через певні часові інтервали, вибрані користувачем програми, зокрема, службові.
Форматування дисків. Накопичувачі на магнитних дисках (гнучкі, жорсткі) перед використанням повинні бути проформатовані. Для форматування дисків використовується стандартна програма Windows, яку можна завантажити з контекстного меню відповідного пристрою (рис. 4.1).
рис. 4.1. Виклик програми форматування FLOPPY-диска
За допомогою цієї програми можна форматувати будь-які диски за винятком диска, з якого була завантажена система (диск С:). Для форматування диска С: необхідно завантажити систему з дискети.
Форматувати можна як нові диски, так і ті, які вже використовувалися. Під час форматування вся інформація, що зберігалася на диску, вилучається.
Після завантаження програми форматування на екрані з'являється вікно (рис. 4.2.), в якому треба задати параметри.
Рис. 4.2. Вікно програми форматування
Якщо диск новий, його, як правило, необхідно повністю форматувати. Якщо диск раніше вже був проформатований, тоді можна виконати швидке форматування. У цьому випадку область фізичного розміщення файлів не змінюється, очищується лише та частина диска, що містить його зміст. Тоді, якщо диск був проформатований випадково, можна поновити файли цього диска, але до копіювання на нього інших файлів.
Повне форматування диска застосовується, якщо на ньому з’явилися пошкоджені сектори. Ця процедура дуже часто дозволяє поновити працездатність диска, але ємність його стає меншою через рахунок вилучення з користування пошкоджених секторів.
Під час форматування диска його можна зробити системним, що надалі дозволить завантажувати з нього комп’ютер. Під час завантаження з системного диска, створеного засобами Windows, графічна оболонка не завантажується і описана раніше команда недоступна.
Форматування диска за допомогою команди FORMAT можна також виконувати під час роботи у сеансі MS DOS.
Дефрагментація дисків. У файлових системах FAT 16 та FAT 32, які застосовуються в операційній системі Windows, файли розміщуються у кластерах, не обов’язково суміжних. Доступ до файла, розташованого в одному місці диска, потребує менше часу, ніж доступ до файла, фрагменти якого розкидані по всьому диску. Для збільшення швидкодії системи диск необхідно періодично дефрагментувати. Ця стандартна службова програма запускається за допомогою меню Пуск/ Программы/ Стандартные/ Служебные/ Дефрагментация Диска.
Під час дефрагментації виконується перенесення інформації з одних кластерів в інші з метою розташування файла в одному місці.
Перевірка дисків на наявність помилок. У процесі експлуатації диска можуть з’являтися помилки запису на нього інформації. Для виправлення помилок застосовується форматування диска. Але деякі з них можна виправити за допомогою стандартної службової програми перевірки диска (рис. 4.3). Її запуск відбувається через меню Пуск/Программы/Стандартные/ Служебные/Проверка диска.
Рис. 4.3. Перевірка диска
Ця програма перевіряє цілісність файлової системи та поверхню диска. Цілісність файлової системи визначається:
· вірністю імен файлів;
· вірністю дати та часу створення файла;
· унікальністю імен файлів;
· відсутністю файлів із загальними кластерами;
· відсутністю кластерів, що не належать жодному файлу.
Вікно додаткових параметрів перевірки дисків, що з’являється після натиснення на кнопкуДополнительно, зображено на рис. 4.4.
В результаті знаходження пошкоджених секторів їх дані переносяться в інші сектори. Деякі системні файли не можна переносити, тому бажано виправлення помилок в секторах, що містять такі файли, відмінити. Для збільшення надійності перевірки поверхні диска необхідно використовувати режим запису на диск. У цьому випадку дані на диску не втрачаються.
Рис. 4.4. Додаткові параметри перевірки диска
Помилки, що будуть знайдені, можуть виправлятися автоматично відповідно до заданих параметрів. Для виправлення інших помилок необхідно використовувати інші програми, наприклад утіліти NORTON UTILITES.
Очищення дисків. У процесі роботи з дисками їх вільний простір заповнюється файлами. Для створення нових файлів виникає проблема звільнення місця від уже не потрібних файлів. Файли, які вилучені у корзину, місце на диску не звільняють. Для цього необхідно очистити корзину. Для вилучення непотрібних файлів існує програма Очистка диска, завантажується за допомогою меню Пуск/Программы/Стандартные/Служебные/Очистка диска (рис. 4.5). Програма очищення диска пропонує для вилучення такі категорії файлів:
· TEMPORARY INTERNET FILES — файли, які копіюються з INTERNET для швидкого перегляду;
· DOWNLOADED PROGRAM FILES — файли, які тимчасово зберігають елементи ActiveX та додатки Java, що автоматично завантажуються з Internet під час перегляду деяких сторінок;
· КОРЗИНА — вилучені файли (див. розділ III);
· ВРЕМЕННЫЕ ФАЙЛЫ — файли, що створюються різними програмами під час своєї роботи. Після завершення виконання цих програм тимчасові файли вилучаються. Але у деяких випадках вони залишаються на диску.
Рис. 4.5. Вікно програми Очистка диска
Програма очищення диска також дозволяє вилучити програми та компоненти Windows, які не використовуються.
Додаткове вільне місце можна отримати, встановивши FAT 32 замість FAT 16 (меню Пуск/Программы/Стандартные/Служебные/Преобразование диска в FAT 32).
Загальна характеристика архіваторів
В процесі роботи на ПК перед користувачем часто виникає проблема нестач дискового простору. Доводиться або знищувати менш важливу інформацію, або записувати на дискети, стримери чи інші носії. Та існує ще один вихід з цього становища. Це процес так званого архівування інформації.
Після проведення архівування файли зменшуються в своїх розмірах, вивільняючи простір на диску для іншої інформації, до того ж втрат інформації не відбувається. Вона ніби стискується в об'ємі. Це один із найбільш поширених та ефективних способів економії дискового простору. Слід відмітити, що стиснута інформація стає неробочою і скористатись нею за призначенням неможливо. Щоб перевести її в робочий стан, потрібно здійснити зворотню операцію, тобто розархівувати.
Архівування особливо ефективне при наявності на диску великої кількості малиx файлів, оскільки кожен з них займає окремий кластер. Наприклад, на диску з кластерами розміром 32к - 100 файлів розміром по 3к займатимуть приблизно 3м. Хоча реально їх розмір становить 300к. Тобто 2,7м дискового простору практично втрачається. Після архівування, навіть без стискування, утворюється один файл розміром 300к, ,що займає на диску 10 кластерів, тобто 320к.
Стискування файлів дуже важливе при відправленні файлів електронною поштою. Адже невеликий за розміром файл буде значно швидше переданий, а той кому він адресований значно швидше його отримає.
Оскільки в стиснутому вигляді інформацією скористатись неможливо, цю особливість використовують для її захисту від несанкціонованого доступу. Тобто, при архівуванні вказують пароль на файл, що архівується. В результаті цього інформацією з файла можна скористатись лише розархівувавши її, а для цього потрібно ввести правильний пароль. Отже дамо визначення поняття архівування.
Архівування - це процес стискування інформації (файлів, груп файлів, каталогів, цілих дисків) з метою економії дискового простору, захисту її від несанкціонованого доступу.
Архівування проводять для:
1) економії дискового простору;
2.) захисту інформації за допомогою паролю;
3) зберігання резервних копій найбільш важливої інформації;
4) швидшої передачі файлу по комп'ютерних мережах.
Третя мета архівування виникає із важливого правила роботи на ПК, тобто із того що необхідно створювати резервні копії найбільш важливої інформації. Адже при роботі ПК можливі різні нестандартні ситуації, які можуть призвести до втрат даних, наприклад: логічні помилки на дисках, фізичні пошкодження дисків у кластерах, де записано файл, пошкодження інформації комп'ютерними вірусами, помилкові дії користувача і т.д. Щоб запобігти втратам найважливішої інформації проводять резервне її копіювання. Звичайно, краще тримати на диску інформацію у заархівованому вигляді - це зекономить місце на диску.
Файл з інформацією, що заархівована називається архівним, або розархівованим.
Архівні файли можуть містити в собі, як окремі файли так і групи файлів, каталоги, цілі гілки дерева каталогів. Існують програми, які дозволяють заархівувати цілі логічні та фізичні диски програми динамічної компресії дисків - (STACKER, DBLSPACE, DRVSPACE, SSTOR і інші).
Процес архівування чи розархівування інформації здійснюється спеціальними програмами, що називаються архіваторами.
Архіватор -це спеціальна програма, яка здійснює процес архівування інформації або розархівування заархівованої інформації.
Архіватори бувають двох типів:
а) парні - коли одна і та ж програма здійснює архівування та розархівовування інформації;
б) непарні- коли одна програма архівує, а інша розархівовує файли.
Перший архіватор створено фірмою SEA, ще в 1985 році. Це був парний архіватор ARC, який створював архівні файли з розширенням arc. В 1986 році фірмою PKWARE створено перший непарний архіватор, в якому програма PKARC заархівовувала інформацію, а PKXARC розархівовувала.
Особливим можна вважати 1990 рік, коли створено парний архіватор ARJ. Цей архіватор був найпопулярнішим в світі архіватором початку - середини 90-х років. Він отримав таку популярність через дуже високі компресійні можливості та, досить високу швидкодію. При архівуванні утворюються архівні файли з розширенням arj, можуть утворюватись саморозархівовні файли з розширенням ехе.
Розглянуті раніше архіватори працюють в режимі задання параметрів (ключів) в командній стрічці. Існують архіватори, що працюють в оболонці. Завдяки цьому з ними значно простіше та легше працювати. Найбільш відомий з них, це архіватор RAR. Він розроблений в 1993 році відомим програмістом Євгенієм Рошалом. Інформацію RAR архівує у файли з розширенням rar, та можна створювати саморозархівовні exe файли. Архіватор RAR характеризується досить високою швидкодією, та високим процентом стискування, особливо малюнків, тут рівних йому практично не має. Ще однією особливістю архіватора є здатність розархівовувати файли створенні архіваторами ARJ, ZIP, LHA, LHARC, AIN, ICE, PAK, HA, PKARC та цілим рядом інших. До архіваторів-оболонок відносяться також архіватори NARC, ARCVIEV, ARJVIEW, SHEZ, ARCMASTER, ZGEN, ACZAR, ARJMENU і ін.
Режим створення і обслуговування архівних файлів WinZip та WinRar
Останнім часом на базі попередніх програм створено архіватори для роботи в операційній системі Windows 95 - це WINZIP та WINRAR
При описуванні архіваторів RAR та ARJ згадувалось поняття саморозархівованих ехе -файлів, які ще називають SFX-архівами. Ці архівні файли мають розширення ехе, тобто є виконуючими файлами і здатні самі себе розархівовувати при завантаженні на виконання. Відбувається це завдяки тому, що в архів заархівовують виконуючий файл із архіватором, який і здійснює операцію. Ці файли матимуть більший розмір ніж при звичайному архівуванні, але для розархівування на ПК не потрібна наявність самого архіватора.
Саморозархівовані архіви не слід плутати з запакованими файлами. Існують архіватори, які архівують лише виконуючі ехе-файли залишаючи їм після стискування це розширення. При запуску, такі файли автоматично розархівовуються в оперативну пам'ять, не створюючи розархівованої копії на диску. Такі архіватори називаються пакувальниками (ущільнювачами), а самі стиснені файли - запакованими (ущільненими). Найбільш популярний серед них пакувальник PKLITE розроблений в 1993 році. Він входить в стандартний пакет програми-оболонки Norton Commander 5.0. До пакувальників відносять також ЕХЕРАСК, ЕLІТ і ін.
Необхідно також ввести поняття архівування по томах.
Том - це архівний файл, який утворився внаслідок розбиття утвореного при архівуванні архіву на частини. Томи утворюють, якщо звичайний архівний файл після стискування має надто великі розміри і не може бути переписаний на відповідний носій (наприклад, дискету).
Для багатьох архіваторів є декілька режимів архівування, це:
• добавити файл в архів (Аdd)- заархівувати не сам файл, а лише його копію,
• перенести файл в архів (Моvе) - заархівувати копію файлу, а оригінал
поза архівом знищити,
• обновити архів (Update) - заархівувати лише файли, яких в архіві ще не має, або дата створення, яких новіша ніж тих, що в архіві,
• освіжити архів (Fresh) - заархівувати лише файли, що вже є в архіві, але
дата створення їх новіша ніж заархівованих.
При виборі архіватора потрібно враховувати такі характеристики: величну стискування інформації при архівуванні, яка описується коефіцієнтом стискування Ratio, швидкість проведення операцій архівування і розархівування та зручність у роботі. Хоча найбільш важливим серед них є коефіцієнт стискування, який залежить від алгоритму роботи архіватора. Слід відмітити, що різні архіватори по різному стискують файли різних типів. Наприклад, архіватор може добре стискувати тексти, і невдало архівувати малюнки і т.д.
Існують архіватори, що стискують цілі диски. Такі диски називають компресованими, а самі пограми - програмами динамічної компресії дисків. До них перш за все відносять програми STACKER та SSTOR та ін.