70. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукуваних осіб. Поняття, види. Процес виготовлення різних видів суб’єктивних портретів. Технічні засоби і тактичні прийоми їх побудови.

Під час допиту або отримання пояснень від очевидця, потерпілого, показання яких планують використати для складання словесного портрета розшукуваної особи, обов'язково з'ясовуються і враховуються умови сприйняття, властивості пам'яті допитуваного, оцінюється його здатність до відтворення ознак, що запам'яталися.

Розповідь допитуваного (опитуваного) повинна бути вільною; не треба стовідсотково використовувати під час допиту чи опитування (відібрання пояснення) уніфікованих термінів словесного портрета, оскільки, можливо, вони невідомі допитуваній особі та можуть попервах її дезінформувати.

На стадії уточнень, допитуючи (опитуючи) особу про ознаки зовнішності шуканої особи, корисно дотримуватися загальної схеми словесного портрета - від загального до окремого.

На основі такого довільного (у словах і виразах, що використовуються в побутовій мові) описання можна побудувати систематизовану орієнтувальну інформацію.

Уявний образ, тобто ідеальні сліди пам'яті про зовнішність шуканої особи, крім описування під час допиту чи отримання пояснень, може бути і зазвичай трансформується, матеріалізується в суб'єктивний портрет.

У криміналістичній техніці розрізняють декілька моделей таких портретів: 1) мальованих (рисованих); 2) мальовано-композиційних; 3) фотокомпозиційних; 4) комплексних.

Усі ці портрети - суб'єктивні, позаяк формуються або самим свідком чи потерпілим, або за їхніми показаннями (поясненнями) іншими особами (оперативними працівниками, слідчими, спеціалістами).

Значення суб'єктивних портретів - велике, оскільки вони дають змогу сконструювати більш або менш цілісну уяву про зовнішні риси людини, вони, власне заступають фотографії.

Але треба пам'ятати, що це - лише суб'єктивне відображення зовнішності, а отже, тільки наближене до реальної.

Мальований портрет - це графічне відтворення суб'єктивного образу, що зберігається в пам'яті. Можливі дві ситуації: 1) коли має місце графічне відтворення - малювання безпосередньо джерелом інформації (носієм); 2) графічне відтворення - малювання фахівцем зі слів носія.

Малювання портрета безпосередньо носієм інформації - явище не часте і можливе лише тоді, коли суб'єкт володіє навичками малювання і може самостійно зобразити уявлений ним образ раніше баченої людини. Особа, у провадженні якої перебуває справа, детально вивчає психічний стан особи, умови та обстановку сприйняття нею потрібної інформації, встановлює, які елементи зовнішності носій запам'ятав точно, а щодо яких відчуває складності з відтворенням; якою є форма розташування відтворюваних ознак зовнішності тощо. Потім суб'єктові пропонується намалювати портрет. За недостатніх художніх здібностей можна обмежитися зображенням хоча б контура у профіль особи. Можливе графічне зображення окремих помітних ознак (прикмет), татуювання, шрамів тощо.

Малювання портрета фахівцем зі слів носія інформації є найбільш поширеним і більш надійним способом відтворення та матеріального закріплення ідеального відображення. Тактика виготовлення мальованого портрета є такою: 1) допитуючи свідка слідчий з'ясовує обставини та умови сприйняття; переконується, що суб'єкт добровільно зголошується повідомити потрібну інформацію про суб'єктивний образ шуканої особи, яку той спостерігав свого часу; 2) фахівець у цей час перебуває в сусідній кімнаті з відчиненими дверима або в кабінеті за ширмою; чуючи допитуваного, але не бачачи, за його словами (з його слів) відтворює образ.

Отже, образ реального шуканого суб'єкта (людини) під час малювання із залученням фахівця двічі піддається суб'єктивній трансформації: вперше - носієм, вдруге - фахівцем. Тому мальовані портрети і називаються суб'єктивними, не тотожними, а лише схожими з реальним виглядом розшукуваної особи;

-    у процесі виготовлення мальованого портрета можливе і здебільшого має місце його подальше після виготовлення (початкового) правлення: після початкового (пробного варіанта) виготовлення портрета допитуваному показують портрет, з'ясовуючи, які ознаки передано з перекрученням, що треба домалювати чи переробити. І фахівець вносить зміни до портрета.

Важливим завданням складання мальованого суб'єктивного портрета є максимальне підвищення об'єктивності портрета, що досягається: 1) якомога вищим рівнем професіоналізму фахівця-художника; 2) підвищеними вимогами до якості побудови словесного портрета шуканої особи; 3) показуванням тому, з чиїх слів малюється портрет, фотографій, вщеоматеріалів із зображеннями сторонніх осіб, щоби той вибрав зображення, найбільш схожі, на його думку, з ознаками елементів зовнішності шуканої особи; 4) використанням альбому під час опису елементів зовнішності людини.

Мальовано-композиційний портрет (підсумовування малюнків) є найбільш ефективним способом відтворення й закріплення ідеальних відображень про зовнішність шуканої особи. Тут сутність складання суб'єктивного портрета полягає в тому, що суб'єкт-носій Під час допиту відбирає з мальованих елементів зовнішності ті, які йому запам'ятались як схожі, а фахівець конструює на їх основі портрет. Мальовані елементи - це типові ознаки елементів зовнішності (зразки). Ознаки виконані графічно, в одному масштабі на прозорому матеріалі та згруповані за системою словесного портрета. Перш ніж розпочати композицію, носієві показують мальовані елементи - ознаки; той відбирає з-поміж наданих йому такий варіант кожного елемента зовнішності, ознаки якого відповідають збереженому в пам'яті образу, після чого повідомляє фахівця про свої міркування. Останній знаходить ці ознаки конкретних елементів зовнішності в магазині-каталозі та суміщає їх накладенням із подальшим розглядом на просвіт. Переміщуючи плівки відносно одна одної можна змінювати форму, розташування ознак (піднімати, опускати, зміщати праворуч або ліворуч). Взагалі використовують різні способи складання мальовано-композиційного портрета: 1) за допомоги спеціальних демонструвальних засобів; 2) накладанням однієї на одну прозорих плівок із зображенням окремих елементів зовнішності; 3) копіюванням одномасштабних елементів зовнішності із спеціальних альбомів, довідників чи посібників тощо, на прозору основу портрета; 4) складанням вирізок намальованих елементів зовнішності людини. Фотокомпозиційний портрет. Під час допиту перед очевидцем розміщують серію звичайних фотознімків і пропонують йому відібрати ті, на котрих якась ознака певного елемента зовнішності схожа з такою, що запам'яталась. Слідчий або фахівець, що присутній на допиті, вирізає з фотознімків ознаки зовнішності і наклеює їх на аркуш паперу. Таким чином складається портрет. Проміжки між ознаками ретушують. Такий портрет дістав назву "фоторобота", приладу для виготовлення композиційних (синтетичних, складених) портретів.

Комплексний, або "живий", портрет: за показаннями очевиднів гримують схожу на розшукуваного людину, потім її фотографують або фіксують на відеоплівку.