20. Структура процесу криміналістичного діагностування.

Кількість етапів діагностичного дослідження залежить від складності вирішуваного завдання.

1. Формулювання завдання діагностичного дослідження.

2. Вирішення простого діагностичного завдання - для цього вивчають ознаки об'єкта, за якими визначають його властивості, стан (наприклад, встановлюють хімічний склад мікрочастинок вибухової речовини з місця події).

Якщо ставиться тільки це завдання, то дослідження завершується. Якщо ж просте завдання є тільки початком вирішення складного, його переводять до наступного етапу.

3. Побудова типової моделі - на підставі результатів вирішення простого завдання будують (реконструюють) типову модель процесу, способу дій, події, явища (наприклад, на підставі структурного складу вибухової речовини та аналізу походжень моделюють умови вибуху).

4. Встановлення наслідків із побудованої моделі та порівняння цих установлених (гіпотетичних) наслідків із відображеннями на елементах уречевленої обстановки, виявлення специфічних особливостей.

5. Формулювання або побудова висновку.

За позитивного результату порівняння встановлюється механізм події, процесу, дії (наприклад, установлення механізму вибуху), а за негативного результату - повернення до першого або другого етапу.

Іі. Криміналістична техніка:

21. Поняття, види і завдання судової фотографії.

Судова фотографія — метод криміналістичної техніки, що є системою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Судову фотографію прийнято поділяти на відображувальну (судово-оперативну, польову) і дослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо чи майже неможливо.

Завдання судової фотографії: 1) забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації; 2) здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів; 3) удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів; 4) забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

22. Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.

Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об’єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об’єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як спосіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком. Об’єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Завдання судової фотографії: 1) забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації; 2) здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів; 3) удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів; 4) забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.