Місцеві державні адміністрації згідно зі ст. 119 Конституції України

1. Забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів вико­навчої влади

2. Організовують підготовку та виконання відповідних обласних і регіональних бюджетів

3. Готують звіт про виконання відповідних бюджетів та програм

4. Взаємодіють з органами місцевого самоврядування

5. Забезпечують виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку

Органи місцевого самоврядування згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування”

1. Мають право самостійно розробляти, затверджувати та повинні виконувати відповідні місцеві бюджети сіл, селищ, міст, районів у містах

2. Мають право на державну фінансову підтримку

3. Мають право на гарантовану державою базу, достатню для забез­печення населення послугами на рівні місцевих соціальних потреб

4. Мають право на компенсацію державою додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень органів державної виконавчої влади і попередньо не були забезпечені відповідними фінансовими ресурсами

5. Мають право на поділ місцевого бюджету на поточний бюджет і бюджет розвитку

6. Мають право на збалансування державою місцевих бюджетів з метою забезпечення достатнього рівня цих бюджетів для фінансування виконання наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб

7. Мають право на отримання дотацій, субсидій відповідно до закону

8. Мають право на свій розсуд використовувати вільні бюджетні кошти

9. Мають право об’єднувати на договірних засадах кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій, установ

10. Мають право мати позабюджетні цільові, у тому числі валютні, кошти

11. Мають право самостійно затверджувати положення, що визначають порядок формування та використання позабюджетних коштів

12. Мають право встановлювати місцеві податки і збори, що зара­ховуються до відповідних місцевих бюджетів

13. Мають повноваження в галузі комунального кредиту: можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери; отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року; отримувати кредити в банківських установах

Державне казначейство України

1. Організовує та здійснює виконання Державного бюджету України

2. Здійснює управління коштами Державного бюджету України, у тому числі іноземною валютою, коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, передбачених на відповідний період

3. Фінансує видатки Державного бюджету України

4. Веде облік виконання Державного бюджету, складає звіт про стан ви­конання Державного і зведеного бюджетів (це сукупність усіх бюджетів)

5. Управляє державним внутрішнім і зовнішнім боргом

6. Розподіляє між Державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів, за нормативами, затвердженими Верховною Радою України

7. Контролює надходження і витрати коштів державних позабюд­жетних фондів

8. Розробляє і затверджує нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності

Рахункова палата України

1. Організовує та здійснює контроль за своєчасним та повноцінним вико­нанням прибуткової і видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу, законністю надання позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям і одержанням кредитів від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій і позик, які не передбачаються Державним бюджетом

2. Має право здійснювати фінансові перевірки, ревізії у всіх органах держави

3. Одержує від НБУ, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про виконані ними операції, стан рахунків установ та організацій, що перевіряються

4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності

Відповідно до ст.1 Закону України від 5 лютого 1998 року “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова служба є системою органів, до складу якої належать:

Державна податкова адміністрація України

Державні податкові адмі­ністрації в Автоно­мній Республіці Крим

Державні податкові ад­м­і­­ністрації в облас­тях

Державні податкові адміністрації в містах Києві та Севастополі

Державні податкові інс­пекції в районах, міс­тах

Державні податкові інс­пекції в районах, містах

Державні податкові інс­пекції в районах

Державна податкова адміністрація України, як центральний орган виконавчої влади, підпорядковується Кабінету Міністрів України, який затверджує її структуру, спрямовує і координує роботу. Голова ДПА України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України, очолює Державну податкову службу України.

Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов, ДПА України може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими право­порушеннями (податкова міліція).

У ДПА України та ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії ДПА України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – ДПА України. Колегії є дорадчими органами і розгля­дають найважливіші напрями діяльності відповідних державних подат­кових адміністрацій.

Завдання органів державної податкової служби

Внесення у встановленому поряд­ку пропозицій щодо вдоскона­лення податкового законодавства­

Здійснення контролю за додер­жанням податкового законодавст­ва, правиль­ністю обчислення, пов­­нотою і своє­часністю сплати до бюджетів, дер­жавних цільових фон­дів податків і зборів (обо­в’язкових платежів), а також не­­пода­ткових доходів, уста­новле­них законодавством

Прийняття у випадках, перед­бачених законом, нормативно-пра­вових актів і методичних ре­ко­мендацій з питань оподатку­вання

Формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників по­да­тків та інших обов’язкових плате­жів та Єдиного банку даних про плат­ників податків (юридичних осіб)

Запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції пода­ткової міліції, їх розкриття, при­пи­нення, розслідування та про­вадження у справах про адмі­ністративні правопорушення

Роз’яснення законодавства з питань опо­даткування серед платників подат­ків

Глава 2. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1. Поняття фінансового права, його предмет та метод.

2. Місце фінансового права у системі права України.

3. Система та джерела фінансового права.

1. Поняття фінансового права, його предмет та метод

Фінансове право – це окрема галузь права, оскільки має свої специфічні ознаки, предмет та метод правового регулювання.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Ця діяльність об’єктивна за своєю сутністю і є процесом планомірного збирання, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, що забезпечують виконання державою її завдань і функцій.

Метод фінансово-правового регулювання – це органічна система прийомів, способів безперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер взаємозв’язків між ними

Відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави є в своїй основі економічними а значить підвладні різним економічним коливанням, які визначаються впливом політики на економіку, структурними перебудовами в системі управління, міграційними процесами, ін

Бюджетно-правові відносини, що охоплюються сферою фінансової діяльності держави нестабільні спочатку

Метод субор­ди­нації (від­­­но­­­си­­ни між ви­ще­стоящи­ми і нижчестоя­щи­ми державни­ми органами)

Метод погод­же­ння засто­со­вуєть­ся в поєд­нанні з ме­­­т­о­дом влад­них при­­­писів (по­дат­­ковий кре­дит)

Метод рекомендацій за­стосовується в поєднанні з методом владних приписів (наприклад, перелік місце­вих податків і зборів, що міс­титься в законодавстві, з числа яких органи мі­сцевого самоврядування ма­­ють право вибирати і вводити платежі на своїй території)

Метод владних приписів (нерів­ність сторін)

Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.

Відносини у сфері фінансової діяльності держави поділяються на різні групи залежно від певних критеріїв

Залежно від функ­цій фінансової діяльності

Залежно від фінансово-пра­вового регулювання за фіна­нсово-правовими інститутами

Залежно від суб’єк­тів, між якими вини­кають ці відно­сини

Відносини у сфері фінансової діяльності залежно від функцій цісї діяльності

Відносини у сфері фінансової діяльності залежно від фінансово-правового регулювання за фінансово-правовими інститутами

Бюджетні

Відносини, що виникають при формуванні, виконанні бюджетів держав­них і місцевих позабюджетних фондів

Відносини, що виникають з приводу фінансів держав­них і комунальних підприємств

Податкові

Неподаткові

Відносини з валютного регулювання (діяльність державних органів, направ­лена на регламентування порядку здійснення валютних операцій)

Відносини щодо державного страхування

Відносини щодо державного позабюджетного фінансування

Відносини щодо державного внутрішнього боргу (боргові зобов’язання, наприклад, кредити, займи)

Відносини щодо кошторисно-бюджетного фінан­сування (безповоротний і безкош­товний відпуск грошових коштів на підставі загальних принципів фінансування (нап­риклад, установі соціальної сфери, культури)

Відносини щодо грошового обігу і розрахунків (рух коштів у готівковій і безготів­ковій формі, що обслуговує оборот товарів, а також нетоварні платежі та розрахун­ки)

Відносини у сфері фінансової діяльності залежно від суб’єктів, між якими виникають ці відносини

Відносини, з однієї сторони, між орга­нами, що здійснюють фінансо­ву діяльність держави, а з іншої сто­ро­ни, організаціями і фізичними особа­ми (відносини між податко­вою інс­пе­кцією і підприємством з при­воду пе­ревірки, накладення фінансо­вих санкцій)

Відносини між органами, що здійс­нюють фінансову діяльність держави (відносини між органа­ми, які складають Державний бюд­жет та органами, які складають місцеві бюджети)

2. Місце фінансового права у системі права України

Специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність його методів більше і повніше виявляється при співставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права. Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави при створенні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Конституційне право	Фінансове право
Регулює основи суспільного ладу та полі­тики, державний устрій, правове положе­н­ня громадян, систему і принципи органі­зації діяльності державних органів, голов­ні завдання та функції держави	Базується і розвивається на основах конс­титуційного права. Наприклад, фінансово-правові норми, що регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх форм власності у країні
Містить норми, що мають пряме відноше­н­ня до фінансового права. Норми, що зак­ріп­люють основи організації фінансової діяль­ності держави. Наприклад, ст. 85 Конс­титу­ції України встановлює винят­кові повнова­ження Верховної Ради Украї­ни затверджу­вати Державний бюджет, вно­сити до нього зміни, контролювати йо­го виконання
Відповідно до ст. 92 Конституції України встановлюється Державний бюджет, бюд­жетна система України (система оподат­ку­вання, податки та збори і т. п.)	Норми фінансового права встановлюють де­та­лізовані правила, що стосуються діяль­ності різних державних органів у га­лу­зі фіна­нсів. Наприклад, група фінансо­во-правових норм докладно регламентує порядок складання, розгляду, затверджен­ня і виконання Держав­ного та місцевих бюд­жетів (Закон України “Про бюджетну систему України”)
Адміністративне право	Фінансове право
Діяльність щодо формування, розподі­лу та використання фінансових ресур­сів дер­жави за своїм характером є управ­лінсько­ю	Регулює відносини, що виникають з фі­нан­сової діяльності держави
Визначає основні принципи державно­го управління, повноваження органів ви­ко­нав­­чої влади на видання управ­лінсь­ких ак­­тів, у тому числі й органів спе­ціального управ­ління фінансами дер­жави, закріплює структуру цих орга­нів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення і звіль­нення посадових осіб, закріплює їх права та обов’язки і т. д.	Регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими органами функцій щодо збирання, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням
Цивільне право	Фінансове право
Регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів учасників суспільних відносин	Регулює суспільні відносини у сфері мобі­лізації, розподілу і використання централі­зованих та децентралізованих фондів гро­шо­вих коштів з метою забезпечення ви­ко­нання державою своїх завдань та фу­нкцій
Деякі органи державного управління спе­ціальної компетенції, наприклад НБУ, вод­ночас є господарською організацією – юридичною особою, що діє на комерцій­них засадах. Між цими органами, з одно­го боку, і підприємствами, установами, орга­нізаціями і громадянами – з другого, виникають відносини на основі договорів. Наприклад, на основі кредитної уго­ди	Норми фінансового права в даному випад­ку встановлюють джерела фінансово-кре­дитних ресурсів, якими оперує НБУ, поря­док утво­рення і розподілу створюваних ним грошо­вих фондів, порядок мобілізації НБУ грошо­вих коштів у розпорядження держави, спосо­би здійснення контролю за фінансовою діяль­ністю організацій тощо. НБУ виступає як орган виконавчої влади, наділений влад­ними повноваженнями

3. Система та джерела фінансового права

Система фінансового права – це об’єктивно обумовлена внутрішня побудова, об’єд­нан­ня і розміщення фінансово-правових норм у певному взаємозв’язку та послідов­ності. Складається з :

Частин

Інститутів

Розділів

Підрозділів

Система фінансового права як галузь права складається з 2-х частин

У загальну частину вклю­чають­ся нор­ми, що закріплюють: за­гальні принци­пи, правові фор­ми і методи фінансової діяль­нос­­ті держави; систему держав­них органів, що здійснюють фі­нан­сову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання, функції, форми і ме­то­ди роботи; основні риси фі­нан­сово-правового положення ін­ших суб’єктів з якими ці органи всту­пають у фінансово-правові відноси­ни; зміст, форми, методи фінансо­во­го контролю тощо

Особлива частина складається з певних роз­ділів, які називаються підгалузями, які у свою чергу складаються з фінансово-правових інс­титутів – це система фінансово-пра­вових норм, що регулюють групу однорідних фі­нан­­со­вих відносин, а в розділи об’єднуються групи споріднених фінансово-правових інс­ти­тутів, наприклад, розділ ”Правове регу­лювання дер­­­жавних витрат” складається з інститутів “Пра­вовий режим кошторисно-бюджетного фінансування” і “Правовий режим фінансу­вання окремих галузей народ­ного госпо­дарст­­ва".

В особливу частину фінансового права входять розділи, що об’єднують фінансово-правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державного бюджету, позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних підприємств, державних і місцевих податків та інших обов’язкових платежів; державного кредиту, державного страхування, державних видатків, банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання

Система навчальної дисципліни фінансового права складається з

Загальної частини, до якої вхо­дять питання, що стосуються усіх пра­вових інститутів, які об’єд­нуються в особливій частині

Особливої частини, норми якої об’єд­нуються у розділи, до яких належать відповідні фінансово-правові інститути

Джерела фінансового права – це правові акти органів законодав­чої і ви­конавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містя­ться норми фінансового права

Закони

Підзаконні нормативні акти

Система фінансового законодавства – це система усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі

Акти законодавчих органів

Акти органів місцевого самоврядування

Акти виконавчих органів

Конституція України

Містить норми, які конкрети­зують­ся в інших фінансово-пра­во­вих актах, визначає принципи фінансо­вої діяльності держави, загальнога­лузеві принципи фінансового права тощо.

Містить норми прямої дії, визначає компетен­цію кожної з гілок влади у сфері фінансової діяль­ності держа­ви. Наприк­лад, ст. 82 до пов­нова­жень Верхов­ної Ради Украї­ни відно­сить зат­вердження Держав­ного бюд­жету

Глава 3. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини,

їх особливості та види

1. Поняття та особливості фінансово-правових норм.

2. Класифікація фінансово-правових норм.

3. Поняття фінансових правовідносин, їх суб’єкти та об’єкти.

4. Види фінансових правовідносин.

1. Поняття та особливості фінансово-правових норм

Фінансове право як галузь права має свої первинні елементи, якими є фінансово-правові норми.

Фінансово-правова норма – це встановлене державою і забезпечене мірою державного примусу правило поведінки у відносинах, що вини­кають у процесі утворення, розподілу та використання централізова­них і децентралізованих фондів коштів

Відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави є в своїй основі економічними а значить підвладні різним економічним коливанням, які визначаються впливом політики на економіку, структурними перебудовами в системі управління, міграційними процесами, ін

Бюджетно-правові відносини, що охоплюються сферою фінансової діяльності держави нестабільні спочатку

Встановлюються дер­жавою, а тому їх ви­конання забезпечуєть­ся примусовою силою держави

Правило поведінки загального характе­ру, що скероване на всіх учасників сус­пільних відносин

Має обо­в’яз­ко­вий ха­рак­тер

Завжди ви­ражена в певному норматив­ному акті

Структура фінансово-правової норми

Гіпотеза – це перша частина фінансово-правової норми, яка визначає умови, за яких можуть виникати у грома­дян і організацій передбаче­ні нормою юридичні права й обов’язки у галузі фінан­со­вої діяльності

Диспозиція є основою но­рми – це части­на пра­вової норми, що вказує, якою по­винна бути поведінка сторін фінансових відносин при наявності перед­ба­че­них гіпотезою фак­­­­­­­тичних обставин

Санкція – це частина пра­вової норми, що міс­тить вказівку на міру дер­жавного примусу, яка може бути застосо­вана до суб’єкта, що по­рушує диспозицію да­ної правової норми

Специфічні ознаки фінансово-правової норми

Значну частину фінансово-правових норм складають компетенційні норми, тобто такі, які встановлюють компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності

У фінансове право включаються правові норми, які встановлюють пра­ва суб’єктів фінансового права в класичному розумінні, тобто не обтя­жую­­­чи їх ознакою обов’язковості, однак число таких норм відносно не­вели­ке. Наприклад, право платника податку на використання пільг

Особливість фінансово-правових норм у тому, що вони є засобом реалізації пуб­лічних, а не приватних інтересів

Деякі фінансово-правові норми мають періодичний характер. Наприк­лад, ті, які затверджують бюджет

Фінансово-правові норми є імперативними, тобто виступають у формі катего­ричного припису , що виключає зміну умов норми за волевиявленням суб’єктів відносин

Особливість відносин, що складають предмет фінансово-правового регулювання, обумовлюють наявність у системі фінансово-правових норм – норм-розрахунків, які є показниками, що містять виражені в кількісному вимірюванні об’єми діяльності та рівні розвитку. Наприк­лад, норми в Законі “Про Державний бюджет”, які містять цифрові пока­зники доходів і видатків бюджету

Безпосереднє цільове призначення, яке визначається предметом фі­нан­сово-правового регулювання, тобто відносинами, що виникають у процесі фінансової діяльності держави щодо регулювання утворення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошо­вих фондів

2. Класифікація фінансово-правових норм

Класифікація фінансово-правових норм необхідна для розуміння особливостей фінансово-правового регулювання та рівня розвитку фінансового законодавства.

Види фінансово-правових норм

Залежно від функцій, що виконує фінансо­ве право

По території дії

За часом дії

За змістом

Види фінансово-правових норм залежно від функцій, що виконує фінансове право

Регулятивні, до яких належать ті нор­ми, що безпосередньо нап­ра­влені на ре­гулювання суспіль­них відно­син, шля­хом надання учас­ни­кам прав і покла­дан­ня на них обов’язків

Охоронні, до яких належать ті, що передбачають засто­су­ван­ня заходів державного примусу за фінансові правопорушення

За характером поведінки, яку регулюють

Зобов’язуючі – це норми, які при­пи­сують вчиня­ти певні позитивні дії, скеровані на мобілізацію або витрачан­ня коштів

Забороняючі –

це норми, що встановлюють обов’язок осо­би утримувати­ся від певних дій, вказаних у фінансово-пра­вовій нормі

Уповноважуючі – це норми, які передба­чають можливість суб’єкта фі­нансового права діяти в межах фінансово-пра­вової норми за власним роз­судом, але межі дії норми виражені у ка­те­горичній формі

Види фінансово-правових норм за часом дії

Загальні – встановлюються на пев­ний строк дії та втра­чають силу в зв’язку з скасуванням або заміною

Періодичні – це норми, які встанов­люються на певний строк. Наприк­лад, норми, що містяться в Законі “Про Державний бюджет”

Види фінансово-правових норм за територією дії залежно від того, в яких нормативних актах вони містяться

Норми, що діють на всій території України (містя­ть­ся у норматив­них актах, що видають органи зако­но­давчої і виконавчої влади держави)

Норми, що діють на певній місцевості (містяться у норма­тивних актах орга­нів місцевого само­в­ря­ду­вання)

Норми, що діють на території Авто­ном­ної Республіки Крим (містяться у норма­тив­них актах, що ви­дають відповідні орга­ни Автономної Республіки Крим)

За своїм змістом фінансово-правові норми поділяються

Матеріальні – визначають джерела утворення грошових фондів, об’єкти оподаткуван­ня, ставки податків, види, обся­ги видатків бюджетів і дер­жав­них позабюджетних фондів

Процесуальні – встановлюють поря­док реалізації матеріальних фінансо­во-правових норм, визначають про­це­дуру діяльності органів держави з мобілізації коштів у централізовані і децентралізовані фонди та порядок реалізації обов’язків щодо внесення коштів і витрачання їх з іншої сторо­ни фінансових правовідносин – юри­дичних і фізичних осіб

3 . Поняття фінансових правовідносин, їх суб’скти та об’скти

Фінансові правовідносини – це суспільні економічні відносини, які ба­зують­ся на фінансово-правовій нормі та виникають у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, мають владно-майновий ха­ра­­ктер і виражають фінансовий інтерес держави

Виникають на підставі фінан­сово-правової норми, а зна­чить є результатом дії право­вої норми

Мають вольовий характер, тобто во­ни обумовлені державною волею, інте­­ресами держави

Функції фінансових правовідносин у механізмі правового впливу на державні фінанси

Закріплюють конкрет­ну по­ведінку юридич­них осіб і громадян у галузі мо­білі­зації, розпо­ділу і викорис­тання фондів коштів, якої вони повинні додержува­тися

Є умовою для можли­вос­­ті приведення в дію юридич­них засобів за­без­печення суб’єктив­них прав і обов’язків учасників фінансових правовідносин

Вказують на коло осіб, на яких у конкретний час розповсюджуєть­ся дія фінансово-пра­вової норми

Особливості фінансово-правових відносин

Виникають, змі­нюються і припи­няються на підс­таві фінансово-пра­вових актів

Є владними відно­си­нами, оскільки однією стороною цих відно­син є дер­жава в особі певних органів, що мають владні повно­ва­же­н­­ня

Виникають і розвиваються виключно у сфері фінан­сової діяльності держави та органів місцевого само­врядування (мають майно­вий характер), пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централі­зованих та де централізо­ва­них фондів

Зміст фінансових правовідносин

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є можлива поведін­ка суб’єктів

Юридичним змістом є суб’єктив­ні юридичні права та обов’язки, що встановлені фінансово-право­вими нормами

Елементи фінансового правовідношення

Суб’єкт – це дер­жава (в особі пев­них органів) юри­­дичні та фізичні особи, які беруть участь у конкрет­но­му правовідно­шенні та є но­сіями фінансових прав і обов’язків

Об’єкт – це те, на що спрямована по­ве­дінка учасників фінансових право­відносин, викли­ка­на їх інтересами у межах їх прав і обов’яз­ків

Права та обов’язки суб’єктів фінансо­вих правовідносин

Суб’єкт – це держава (в особі певних органів), юридичні та фізичні особи, які беруть участь у конкретному правовідношенні та є носіями фінансових прав і обов’язків

Держава виступає в особі уповноваженого органу – Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Націо­нального банку України

Адміністративно-територіальні утворення – Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, селища, села

Колективні утворення, тобто юридичні особи – це підприємства та організації всіх форм власності, органи законодавчої та вико­навчої влади, установи, громадські організації

Індивідуальні суб’єкти – громадяни, які вступають у фінансові правовідносини з державою

Об’єкт – це те, на що спрямована поведінка учасників фінан­сових правовідносин, викликана їх інтересами в межах прав і обов’язків

Фінансові ресурси держави

Нормативні акти з фінансових питань та їх проекти

Права і обов’язки суб’єктів фінансових правовідносин

Суб’єктивні права та обов’яз­ки держави в особі її органів

Суб’єктивні права та обов’язки фізичних і юридичних осіб

Права, у класичному розумінні цього слова, які не обтяжуються обов’язковою реалізацією. Нап­рик­лад, право фізичних осіб на вико­ристання пільг при оподаткуванні

Право-вимога. Наприклад, право застосовувати до правопорушників заходи державного примусу

Чітко вказані в законодавстві

Обов’язок виконувати приписи нормативних актів

Не можуть вільно ними розпо­ряджатися, оскільки ці права компетенційні (право-обов’язок)

Має право вимагати від інших осіб утримуватися від дій, що переш­коджають здійсненню суб’єктив­ного права

Існують у власному розумінні “пра­ва”. Наприклад, право подат­кового органу визначати, коли про­водити перевірку

4. Види фінансових правовідносин