54. Умовиводи за аналогією.

Аналогія – особливий різновид умовиводу, в якому на підставі подібності предметів в одних ознаках робиться висновок про їх подібності в інших ознаках. Формула цього методу:

А – авсd

B – abc

Отже, В – d.

Особливість аналогії як логічної форми полягає в тому, що в ній думки здійснюються від часткового до часткового, від окремого до окремого.

Загалом умовивід за аналогією має не достовірний, а ймовірнісний характер. Він є найменш істинним серед усіх типів умовиводі.

Умови ймовірності висновків за аналогією:

1.Ступінь імовірності тим вищий, чим більше схожих ознак установлено в порівнюваних предметах.

2. Ступінь імовірності тим вищий, чим істотнішими є порівнювані ознаки.

3. Ступінь імовірності тим вищий, чим тісніше пов’язані між собою подібні ознаки й чим тісніший їх зв’язок з ознаками, що переносяться на досліджуваний предмет або явище.

4.Ознаки, що переносяться за аналогією, мають бути якомога більш однотипними з ознаками, на підставі яких ці предмети чи явища порівнюються.

5.Якщо, предмет щодо якого ми робимо умовивід, має ознаку, несумісну з тією, що переноситься на нього за аналогією, то аналогія не можлива.

Дотримання цих умов є обов’язковим, інакше наші висновки перетворяться на нісенітницю.

Класифікація умовиводів за аналогією:

-точна аналогія – висновок робиться на підставі знання про те, що ознака, яка переноситься за своєю сутністю тісно пов’язана з ознаками подібності;

-проста аналогія має місце тоді, коли точно не відомо, яким чином ознака, що переноситься, пов’язана з ознаками подібності;

-аналогія предметів – умовивід у якому об’єктами уподібнення є два подібні одиничні предмети, а ознакою що переноситься – властивість цих предметів;

-аналогія відношень - умовивід у якому об’єктами уподібнення є подібні відношення між парами предметів, а ознакою, що переноситься – властивість цих відношень.

Найчастіше аналогія зустрічається у правовій сфері. Існують навіть терміни «аналогія права» і «аналогія закону». Полягає ця аналогія в тому, що норми права, встановлені для одного типу соціальних відносин, можуть бути перенесені на інші типи соціальних відносин, не відрегульовані нормами права. Наприклад, іще законодавчо не закріплені критерії конкурсного добору кандидатів на вакантні посади. Натомість відомі критерії добору кандидатів на скорочення штатів. Згідно із цими критеріями, скорочуються в перше чергу найменш кваліфіковані працівники. Отже за аналогією і під час проведення конкурсу обов’язковим є врахування кваліфікації кандидатів.

55. Доведення: логічний зміст, правила і помилки.

Доведення – процес мислення, що полягає в обгрунтуванні деякого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких установлено раніше.

Будь-яке доведення складається з 3-х частин:

• Тези;

• Аргументи;

• Демонстрації.

Демонстрація – це міркування, в процесі якого із аргументів виводиться істинність або хибність тези.

Сформулювати тезу можна у кілька способів:

• За допомогою вступного словосполучення «Я стверджую», «На мою думку»;

• Опосередковано – шляхом надання певному судженню категоричної форми;

• Через постановку прямого чи риторичного запитання.

У ролі аргументу може бути будь-яке судження, що відповідає 2-м правилам:

-це судження має бути безпосередньо пов’язане з тезою;

- це судження має бути істинним, причому його істинність має бути беззаперечною або раніше доведеною.

Форми аргументів є: 1)факти дійсності; 2)аксіоми й закони науки; 3)норми законодавства; 4)визначення понять.

Демонстрація, що встановлює зв’язок між тезою й аргументом, за формою являє собою дедуктивний або індуктивний умовивід. Однак слід мати на увазі, що не всякий умовивід є доведенням. Існують два основні способи доведенням.

1. Пряме доведення, коли теза обгрунтовується безпосередньо аргументами.

2. Непряме доведення, коли вихідна теза обгрунтовується за допомогою доведення помилковості протилежного судження – так звані антитези.

Правила й помилки в доведення, що стосуються тези:

1. Теза має бути ясною й чіткою сформульована.

2. Теза має залишатися не змінною за змістом.

Правила й помилки в доведенні, що стосуються аргументів, так:

1. Аргумент має бути істинним.

2. Аргумент має бути достатньою підставою для тези. Порушення цього правила призводить до таких помилок:

• Помилка недостатнього обгрунтування;

• Помилка підміни часткового загальним, відносно – абсолютним;

• Помилка замкненого кола.

Типові помилки що їх припускаються під час аргументації, підлягають класифікації. Вони поділяються на: софізми, паралогізми, парадокси, антиномії.

Правила й помилки, що стосуються демонстрації: 1. Демонстрація має здійснюватися з чітким дотриманням правил тієї форми умовиводу, якої вона набуває. 2. Логічні помилки, що стосуються демонстрації, однотипні з помилками, яких зазвичай пропускають у процесі тих чи інших умовиводів.

Правила спростування тези: 1. Тезу може бути спростовано шляхом доведення нової тези, яка їй суперечить. 2. тезу може бути спростовано шляхом виведення з неї висновків, які суперечать дійсності.

Правила спростування аргументів: 1. Аргументи можуть бути спростовані шляхом доведення їхньої помилковості. 2. Аргументи можуть бути спростовані шляхом установлення їхньої недостатньої обгрунтованості. 3. Аргументи можуть бути спростовані шляхом установлення їхньої недостатності для того, щоб тезу можна було визнати за істинну. 4. Аргументи можуть бути спростовані шляхом сумніву у їхньому джерелі.

Правила спростування демонстрації: демонстрація найчастіше спростовується шляхом виявлення навмисної або ненавмисної помилки в ході логічних міркувань.