Список використаної літератури

1.       Асмолов А.Г. Принципы организации памяти человека: системно-деятельностный подход к изучению памяти человека. Учеб.-метод. пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 80 с.

2.       Брунер Дж. Психология познания. – М.: Прогресс, 1977. – 412 с.

3.       Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т.– Л.: Изд-во ЛГУ, 1974.– Т.1. – 334 с.

4.       Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1991. - 93 с.

5.       Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 584 с.

6.       Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – 444 с.

7.       Лурия А.Р. Внимание и память. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 104 с.

8.       М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища шк., 2000. – 480 с.

9.       Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Владос, 1999. – Кн.1. – 688 с.

10.    Общая психология/Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение 1986. – 464 с.

11.    Психологія/ За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 560 с.

12.    Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – М.:Педагогика, 1989. – Т.I. – 328 с.

13.    Смирнов А.А. Развитие и современное состояние психологической науки в СССР. – М.:Педагогика, 1975. – 352 с.

14.    Солсо Р.С. Когнитивная психология. – М.: Тривола, 1996. – 600 с.

15.    Фресс П. Экспериментальная психология / П.Фресс, Ж.Пиаже. – М.: Прогресс, 1975. – Вып. 4. – 284 с.

16.    Хрестоматия по вниманию/ Под ред. А.Н.Леонтьева и др. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 296 с.

17.    Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти /Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.Я.Романова. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 272 с.

18.    Хрестоматия по ощущению и восприятию/Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, М.Б.Михалевской. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 400 с.

19.    Швалб Ю.М. Психологические модели целеполагания.. – К.: «Стилос», 1997. – С.54 – 67

Розділ іv. Мисленнєво-мовлєнневі процеси

Вступ до розділу ІV

Тема 22. Предмет психології мислення

Тема 23. Теорії мислення

Тема 24. Психологія інтелекту Тема 25. Мислення і мовлення

Список використаної літератури

Лекція 22. Предмет психології мислення

 

1. Місце мислення в структурі психічних явищ.

2. Науки, що вивчають мислення.

3. Мислення як процес вирішення завдань.

4. Види мислення.

1. Місце мислення в структурі психічних явищ

Мислення – соціально обумовлений, нерозривно пов'язаний з мовою психічний процес пошуків і відкриття істотно нового, процес узагальненого й опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу. Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання й виходить далеко за його межі.

Мислення починається там, де виявляється недостатнім чи навіть безглуздим чуттєве пізнання. Проте мислення, як психічний процес, нерозривно пов'язане із сенсорно-перцептивними процесами, уявленнями, мовою і практикою.

Мислення та сенсорно-перцептивні процеси. Пізнання починається з відчуттів й сприймання, але ними не закінчується. Від відчуттів і сприймань воно переходить до мислення.

Відмінності мислення й сенсорно-перцептивних процесів:

1. Відчуття й сприймання відбивають дійсність у більш-менш випадкових сполученнях. Мислення співвідносить дані відчуттів і сприймань – зіставляє, порівнює, розрізняє, розкриває явища й предмети, тобто відбиває світ у його зв'язках і відношеннях, у його різноманітних опосередкуваннях.

2. Задача мислення в тому, щоб виявити істотні й необхідні зв'язки, основані на реальних залежностях, відокремивши їх від випадкових збігів за суміжністю в тій чи іншій окремій ситуації.

3. Виявляючи необхідні істотні зв'язки, переходячи від випадкового до необхідного, мислення водночас переходить від одиничного до загального.

Мислення й уявлення. Мислення зберігає зв'язок із сенсорно-перцептивними процесами, що насамперед виявляється в ролі уявлень у мисленні. За наявності таких внутрішніх уявлень про навколишній світ уже не обов'язково дійсно виконувати ті чи інші дії для того, щоб судити про його наслідки. Усю послідовність подій можна передбачати заздалегідь шляхом уявного моделювання. Уявне моделювання подій – одна зі сторін мислення.

Мислення та слово. Специфічним змістом мислення є поняття. Поняття – це опосередковане й узагальнене знання про предмет, основане на розкритті його істотних та об'єктивних зв'язків та відношень. Розкриваючи зв'язки й відношення, рухаючись від явища до узагальненого пізнання його сутності, поняття набуває абстрактного, ненаочного характеру. Зміст поняття не можна собі уявити, але його можна мислити або знати. Його об'єктивне визначення розкривається опосередковано й виходить за межі безпосередньої наочності. Формою існування поняття є слово. Слово є формою існування думки, її безпосередньою даністю.

Мислення й практика. Мислення як пізнавальна теоретична діяльність пов'язане з дією. Людина пізнає дійсність, впливаючи на неї, розуміє світ, змінюючи його. Мислення не просто супроводжується дією, чи дія – мисленням, дія – це первинна форма існування мислення. Первинний вид мислення – це мислення в дії, мислення, що відбувається в дії й у дії виявляється.

Мислення, крім того, тісно пов'язане з мотивами, емоціями, волею людини, з усім її психічним життям.