15.3. Теорія диференціальних емоцій

К. Ізард розглядає емоції як складний процес, що має нейрофізіологічний, рухово-експресивний і почуттєвий компоненти. Інтраіндивідуальний процес взаємодії цих компонентів, внаслідок якого виникає емоція, є результат еволюційно-біологічних процесів. Наприклад у людини особливості переживання й вираження емоції гніву є уроджені, міжкультурні та універсальні. На нейрофізіологічному рівні емоції визначаються електрохімічною активністю нервової системи, зокрема кори, гіпоталамуса, базальних гангліїв, лімбічної системи, лицьового і трійчастого нервів. На почуттєвому рівні емоції виявляються як сильно мотивоване переживання, або як переживання, що має безпосередню значимість для суб'єкта. Переживання емоцій може створювати у свідомості процес, зовсім незалежний від пізнавальних процесів. На рухово-експресивному рівні емоції – це насамперед мімічна діяльність, а по-друге – пантомімічні, вісцерально-ендокринні, а іноді – голосові реакції.

До основних понять теорії диференціальних емоцій належать також поняття афекту та емоційного паттерну. Афект (в теорії диференціальних емоцій) – загальний, неспецифічний термін для позначення всіх мотиваційних станів і процесів. До афективної сфери належать базові емоції, емоційні паттерни, фізіологічні драйви, а також процеси і результати їх взаємодії. Афективна сфера також охоплює стани або процеси, при яких один з афектів (емоція або драйв) взаємодіє з когнітивним процесом. Емоційний паттерн (моделі поведінки) – комбінація двох або більше базових емоцій, які за певних умов розгортаються водночас або в певній послідовності та взаємодіють таким чином, що кожна з включених у паттерн емоцій мотиваційно впливає на індивіда та його поведінку.

Теорія диференціальних емоцій має в основі 5 припущень:

1. Дев’ять фундаментальних емоцій утворюють основну мотиваційну систему людського існування.

2. Кожна фундаментальна емоція має унікальні мотиваційні та феноменологічні властивості.

3. Фундаментальні емоції, такі як радість, сум, гнів і сором призводять до різних внутрішніх переживань і різних зовнішніх виражень цих переживань.

4. Емоції взаємодіють між собою, одна емоція може активувати, підсилювати або послабляти іншу.

5. Емоційні процеси взаємодіють зі спонуканнями і з гомеостатичними, перцептивними, когнітивними і моторними процесами та впливають на них.

Емоції розглядаються не тільки як основна мотивуюча система, але і як особистісні процеси, що додають зміст і значення людському існуванню.

Особистість при цьому розглядається як складна організація 6 систем:

1. Гомеостатичної (основа – ендокринна і серцево-судинна системи), які взаємодіють з емоційною системою та впливають на особистість. Гомеостатичні механізми є допоміжні стосовно емоційної системи.

2. Системи спонукань (драйвів), яка заснована на тканинних змінах і забезпечує інформацію про потреби тіла. Найбільш загальні спонукання – голод, спрага, статевий потяг, пошук комфорту і уникання болю. Спонукання – основа виживання, але за звичайних умов (коли задоволені потреби виживання і комфорту) спонукання (за винятком сексуального та уникання болю) психологічно значимі лише в тій мірі, у якій вони впливають на емоції.

3. Емоційної.

4. Перцептивної.

5. Когнітивної.

6. Моторної.

Останні чотири – найбільш важливі для функціонування особистості і для соціальної взаємодії. Разом вони формують основу унікальної людської поведінки. Продуктивність людини – похідна від гармонійної взаємодії цих чотирьох систем

Шість систем створюють чотири види мотивації: драйви; емоції; афективно-когнітивна взаємодія – мотиваційний стан, що виникає через взаємодію між афектом або комплексом афектів і когнітивними процесами; афективно-когнітивні структури – результат повторення взаємодії окремого афекту або комплексу афектів з деяким набором чи конфігурацією знань.

Базові емоції:

1. Інтерес – збудження.

2. Задоволення – радість.

3. Здивування – зчудованість.

4. Горе – страждання.

5. Гнів – лють.

6. Відраза – огида.

7. Презирство – зневага.

8. Страх – жах.

9. Сором - сором'язливість може переходити в

10. Провина – каяття.

Драйви:

1. Голод.

2. Спрага.

3. Втома.

4. Біль.

5. Секс.

Афективно-когнітивні структури:

1. Інтроверсія – екстраверсія.

2. Скептицизм.

3. Егоїзм.

4. Рішучість.

5. Незворушність.

Афективно-когнітивні взаємодії можуть мати вигляд:

а) емоція – емоція ( інтерес – задоволення, горе – гнів, страх – сором тощо), з 10 емоцій може утворитися 45 діад або 120 тріад (здивування – інтерес – задоволення);

б) емоція – драйв (інтерес – секс, інтерес – задоволення – секс), до кожної емоції та кожної діади може бути доданий драйв (біль – страх – сором – гнів).

в) емоції і афективно-когнітивні структури (інтерес – інтроверсія, інтерес – задоволення – інтроверсія), до кожної фундаментальної емоції і кожної діади емоцій може бути додана одна чи декілька афективно-когнітивних структур.

До кожної з цих взаємодій (а–в) можна додати гомеостатичні функції, когнітивні і моторні дії. Це утворить

г) емоційно-когнітивні взаємодії (інтерес – екстраверсія – мислення, інтерес – задоволення – інтроверсія – уява, гнів – відраза – презирство – екстраверсія) [7].